|
Автор: Валентина Леушина
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-05-12 13:38:03
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Покручена, мов змійкою, дорога
Посеред трав тягнулася в поля.
В душі була і радість, і тривога,
Село моє виднілося здаля.
Відкрилася ураз, як на долоні,
Дитинства мого рідна сторона.
Де паслись норовисті гніді коні,
Перед очима юність пронеслась...
Прискорила ходу не випадково,
Злітала, мов на крилах, із гори.
Село найкрасивіше калинове,
З самого оксамиту береги.
Вклоняюсь до землі струнким березам,
Дуби квапливо листям шелестять.
П'янію мимоволі, хоч твереза,
Словами цю красу не передать.
Я чую, як шумить налитий колос,
У серці гірким спомином горить.
Я ладна говорити про це вголос,
Душа емоцій повна не мовчить.
Ось гай, де ми збирались після школи,
Співали найсучасніших пісень.
Притишую ходу і вже поволі
Пригадую прощальний з гаєм день.
Тут вперше зізнавались у коханні,
Від всіх свої таїли почуття.
Гуляли вдвох бувало до світання,
Пізнали смак щасливого життя.
История cоздания стихотворения:
Так. Якось сказав Господь, одного разу: Якщо Син звільнить вас то істинно будете вільними. Раб поперше це не соціальний стан, це стан душі. Гарний вірш. Дякую. |
Рецензия от: Гром Слобожанський 2024-03-29 14:38:01 |
Как говорила попадья, В окно из мерседеса. Не вы, а бог менЕ судья! Я в "мини" как принцесса! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 14:27:30 |
Всё по честному, где
лесть, Иногда теряют честь. |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 14:04:03 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |