|
Автор: Валентина Леушина
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-05-22 15:29:31
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Милуюсь спілими житами,
Люблю безмежно цю красу.
Бо тут чекає мене мама,
Любов доньки її несу.
Вона у світі найдорожча,
Найкрасивіша поміж всіх.
Чоло завіяла пороша,
Біліє, наче, ранній сніг.
Впаду в матусині обійми,
До рук рідненьких притулюсь,
Відчую подих серцю милий,
Який завжди боготворю.
Життя матуся дарувала,
Навчила в світі білім жить.
Любов безмежну прививала,
І особливий колорит.
Навчила землю цю любити,
Природи щедрії дари.
Повчала людяність цінити,
Не постарівши до пори.
А також іншим віддавати
Свою любов і доброту.
Тремчу від щастя біля хати,
Поки у рідний дім зайду...
История cоздания стихотворения:
Дякую, Сніжана! Сила духу наш головний аргумент! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 20:00:42 |
Пусть будут такими все наши дни!+++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 19:55:56 |
Дякую, Таня! Будуть зміни найкращі, все зміниться у бік правди! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 19:53:49 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |