|
Автор: Валентина Леушина
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2017-05-27 10:45:17
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Журавки, любі, не спішіть, не треба,
Нести цю світлу душу вояка.
Йому ще рано линути у небо,
Дорога задалека і стрімка...
Насправді він нічого ще не бачив,
У вічі своїй смерті вже дививсь.
Ішов вперед, юнак не міг інакше,
Хоч воленьки ще вдосталь не напивсь...
Не виросли, ще не зміцніли крила,
А пороху ворожого сьорбнув.
Сира земля із вибухом накрила,
Що трапилось, він навіть не збагнув...
Ще вчора обіцяв своїй матусі,
Що в ріднії обійми упаде...
Від люті ворог клятий мов сказився,
Життя забрав доволі молоде...
Та як його матусі розказати,
Що змовкло навікИ її дитя?..
Чи винесе серденько важку втрату,
Для неї це вже буде не життя...
История cоздания стихотворения:
Дякую, Лесю! Бог бачить і знає всі наші погані вчинки. А нам треба з великою обережністю та увагою ставитись один до одного! Тоді і наша душа залишиться чистою! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 15:47:50 |
Людо, привіт. Як ви? У мене добра звістка, чомусь дуже захотів поділитись з вами. Мене надрукували у Вінницькому Краю.) |
Рецензия от: Олег Крушельницький 2024-03-28 15:46:30 |
воно? |
Рецензия от: Серж Песецкий 2024-03-28 15:42:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |