Автор: Владимир Мацуцкий
Тема:Шуточная проза
Опубликовано: 2017-12-19 17:57:01
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Приїхав росіянин (москаль) у Львів. Прикинувсь українцем: мовчить,
з рота і язика не висуне свого російського (бо мови не знає, звичайно ж, української, а може і
своєї – вони ж там усі на суржику). Мовчить – і все. Його штовхають, тиснуть у транспорті,
палець на нозі розчавили, а він мовчить.
Просто мовчати, коли їсти не хочеш – це не диво (і Президент мовчить, бо ситий), а от
коли на зубі другий день не було і крихти – що тоді?
Так вже склалось у людей: їси – не розмовляєш, розмовляєш – не їси.
В Україні все навпаки: не розмовляєш – не їси, розмовляєш – їси, щоб було видно – чи
український язик смакує українське сало. Всі народи виборюють волю, українці – мову.
От і мовчить москаль, а як мовчить – то, звичайно, і не їсть.
Але голод – не тітка. Попрямував до кафешки, від якої російським носом учув струмок смачних
пахощів українських страв. По дорозі купив помаранчевого прапорця, приклав до грудей, іде, як
на дзот герої Вітчизняної. Тільки-но він на поріг – до його офіціант у національному вбранні:
“Добрий день! Будь ласка, заходьте...” Москаль зніяковів: “Так это же...". “Добрий день,
будь ласка, заходьте”. І він зайшов, сів до столу. “Їсти?..Пити?” – почув над головою, і все
зрозумів. “Пити – їсти!” – скоромовкою вигукнув весело і вдячно. І вже, як нагорода, на столі
йому постали: дві стрункі чарочки, кухоль пива, пляшка патріотичної горілки “Петро Дорошенко
– Гетьман водка” і здоровенна миска з патріотичним борщем “Полтавський”. П’є москаль, не
квапиться, борщем закушує, навколо дивиться, людей розглядає. Інтелігентні люди у кутку за
столиком тиху пісню співають. Аж ось – музики з’явились, почали співати, та так гарно та
солодко! Не втримавсь і москаль, почав підспівувати: “В кві-і-ітах гру-у-уші, яблуні та ви-и-ишні.
По-о-пливли тумани по воді. Катери-и-ина в річці прати вийшла, за-а-аспівала пісню в самоті.
За-а-аспівала пісню, сумувала...” Росіянин так заходивсь співати, що не помітив як перейшов на
рідну мову: “Ой, ты, песня, песенка девичья, ты лети за ясным солнцем вслед и бойцу-у-у на
дальнем пограничье о-о-от Катю-у-уши передай привет”.
”Привет” – це вже було занадто. Хтось у кутку – як гуркне кухлем по підлозі: “Ти чого, кацап,
виєш тут забороненою мо-вою?!”, аж скло полетіло вгору.
Та росіянину знову ж пощастило: кремезний козак з оселедцем на блискучий макітрі зрадів, що є
кого захищати, і кинувсь на образників. Москаль, поки його забули, поклав у кишеню пляшку з
“гетьманом”, схопив три скибки хліба українського з українською ковбасою, миску з борщем і
навшпиньках – до дверей. З’ясування стосунків вже дістало епогея: пиво “Оболонське“ разом з
пляшкою пропливло йому повз вухо і з силою відчинило двері, крізь які він прудко і проскочив.
Сів москаль на лавочці поруч з гостинною кафешкою, п’є “Гетьмана Дорошенка”, борщем
закушує і дивиться, як українці один одного скальпують. “И чого им неймется? Борщ и по-
китайски – борщ. А вкусный – только украинский.” Постукав ложкою по волошковому півнику на
дні порожньої миски, засумував. “Жаль, добавки не дадуть: некогда хохлам борщ варить”.
История cоздания стихотворения:
Доброго дня, Наталя
Володимирівна! Держіть
переклад: КОРАБЛИИК Той ранок таким був немислимо свіжим, гойдались росинки вздовж стежки сильніше, а поблизу хвіртки цвіли маргаритки, і равлики грілись у ліжечку квітки. А тут, по калюжі, так легко, відважно в далекі краї плив кораблик безстрашно із аркуша ще не старої газети, в якій друкували поеми поети. І сонце яскраве, і вітер попутний вітрило оббризкали вмить перламутром, Світилися в серці відрадні надії, і ранок був свіжим, і купчились мрії. -- Де Ви, Наталочко Володимирівно? Відгукніться! |
Рецензия от: Лисич Валентина 2024-03-29 16:12:04 |
Така приємна подорож. А це моє Не промовляй "помовч, зажди"... Авторский переклад - "Не говорите мне, потом" Не промовляй "помовч, зажди". Ти Прометей в коханні - любий, У дотиках пульсують груди - Трояндами тремтять з жаги. Притулок пташкою знайти, Росою - проліском багнета. Здобуток бути назавжди З козацьким - альфа та омега. Ще вранці скелю віднайти Де провокують в мріях хвилі - Тотем* безодні на стриптиз - чи в тім пророцтво від Сивіли. В день судний скинути корсет - Коханий мій - геть забобони. Світ дивовижний без кордонів, Приникшим біля стоп Скарлет. Не промовляй "помовч, зажди"... *Тотем* - в данному випадку Посейдон. 22. 02. 2022. Не говорите мне потом Потоком чувств, скользящих мимо, Я женщиной хочу стать, милый, Цветущей розой за окном, Синицей в трепетной руке, Сверкающей росой... Стихией, Взрывной и павшей на рубеж, Исполненной казачьей силы. И полусонной на заре Прибой послушать говорливый. Концы ли в воду Пер-Лашез - О нас в пророчестве Сивиллы: В день судный скинуть на скамье С любимым все свои невзгоды - Сей жизни обнуляя коды, Распятых в жаждущей Скарлет. "Не говорите мне, потом"... |
Рецензия от: Сколибог Олег 2024-03-29 16:06:10 |
Геннадий, мои овации Вам
и восторг. Великолепное стихотворение. Мира Вам, здоровья, добра, творческого вдохновения. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-29 15:44:27 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |