UA
|
"Українців можна приспати, надурити, але неможливо залякати". 10 цитат братів Капранових / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
|
Число 27. Як свиня на небо гляне. Десять цікавих українських фразеологізмів / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Олександр Перший
Тема:Эротическая проза
Опубликовано: 2015-11-20 17:41:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Здибанка (повна версія)
...Ось, я вже в'їзджаю в Київ, і ось моя зупинка. Відстань до твого дому долаю на одному подиху, і у нетерплячці подумки підганяю ліфта. Ти відкриваєш двері, і непідробна радість спалахує у твоїх чудових блакитних очах. Ми цілуємося. Жадібно, несамовито, переплітаючися язиками. Я обіймаю тебе, і мої руки звично лягають туди, де потрібно- одна пестить твою потилицю, а друга ковзає по твоїх сідничках. Твоє дихання переривається, ти лихоманково зітхаєш, а я пестую тебе, і не можу спинитися. Твої ручки намацують здибілу плоть, та пестують її крізь грубу тканину джинсів...
Врешті, ми перериваємося, і ти біжиш на кухню варити каву, а я розшнуровую черевики. День буде жарким ...
Я роззуваюся, та крадуся до тебе на кухню. Ти занурена у свої думки,, заварюючи ароматний напій, тому й не чуєш, як я підкрадаюся ззаду. Я обіймаю тебе, і твоє тіло негайно відгукується, притискаючись до мене. Моя рука ковзає під халатик, у котрому ти зазвичай мене зустрічаєш, і знаходить твої пружні вишеньки. Дихання, котре встигло заспокоїтися, знов стає хрипким. Ти відкидаєш голову мені на плече, даючі змогу поласувати твоєю шийкою. Як же я за тобою скучив! Ти тішишся в моїх обіймах із хвилинку, але м'яко відсторонюєшся, усміхаючись, та шепочеш :"кава..." Я відпускаю тебе, залишками розуму усвідомлюючи, що в нас попереду доба...
Ми п'ємо каву на балконі, подимлюючі цигарками, ти щось говориш, але я погано чую тебе через скажений гуркіт у вухах, що б'ється приливною хвилею. Врешті, кава допита, цигарки затушені, і ми заходимо у хату. Я кидаюся на тебе, мов оскаженілий звір, а ти...Ти випружуєшся з моїх рук, і біжиш у свою кімнату. Я плутаюся у капцях, у штанях, у светрі, ледь не падаю, але врешті пірнаю прямо у твої обійми, кохана. Я щасливий!
Врешті, твій халатик летить додолу, я піднімаюся над тобою на руках та певний час милуюся тобою. Ти тремтиш, але я знаю, що се не від холоду, а твої бешкетні рученята в цей час пробігають по моїй шкірі, визиваючи сироти. Я млію, та у знемозі заплющую очі та вкладаюся поруч із тобою. Крізь млость, що сповила моє тіло та мозок, я відчуваю під своїми пальцями твоє тіло, твоє волосся та всі інші приємні твої горбинки та впадинки. Аж ось я необережно піднімаю руку трохи вище, до твого обличча, і одразу ж відчуваю, як твій ротик захоплює в полон мої пальці. Ти жартома обережно покусюєш їх, і це негайно відгукується трохи нижче живота потужною хвилею, та все ж на межі свідомості стримуюсь, аби не зануритися в тебе негайно. Я вичікую, насолоджуючись твоїми доторками, котрі наче в перший раз досліджують мене. Звісно, я не можу контролювати свої руки, і вони також блукають твоїм тілом, викликаючи твоє тремтіння та тихі зойки. Потроху приходячи до тями, я вирішую перехопити в тебе ініціативу, та відводжу твої руки від себе. Ти, здається, не проти, і слухняно завмираєш на ліжку. А я... Я в цей час починаю цілувати тебе, дразнячи кінчиком язика. Поступово захоплююся, і спускаюся до твоїх грудей, котрі, здається, прагнуть назустріч моїм губам.Ти починаєш щось бурмотіти, лихоманково-гаряче, намагаючися обхопити мене руками. Та ж ні, мила, се тільки початок!
Я поступово спускаюся нижче, не минаючи жодного сантиметру твого тіла, не укритого цілунками. Ти вже не стогнеш, ти вже вголос кричиш, благаючи припинити цю муку та увійти у тебе, але мені подобаються твої благальні нотки, тому я не даю тобі скинути мене з себе, та не зупиняюся. Аж ось я врешті дістаюся твого заповітного місця, і ти мовчки завмираєш, важко дихаючи та здригаючись усім тілом. Я починаю пестувати все навкруги, то покусюючи, то легенько торкаючись тебе краєчком язика, і у тобі щось міняється- тебе то підкидає, то вигинає дугою, то зводить ноги- ти напевне не усвідомлюєш, що з тобою відбувається. З середини тебе починають лунати звуки, що спочатку нагадують тонке вищання, поступово переростаючи у низьке гарчання. Я не даю тобі змоги відірватися від моїх пестощів, поступово нарощуючи амплітуду та швидкість своїх рухів. Врешті, гарчання переходить у несамовитий крик, тебе кидає зверху вниз і з боку вбік, ти кричиш чимдуж сильніше, тобою просто б'є, і раптом ти спадаєш, немов зламана лялька, здригаючись від моїх доторків. Я задоволено піднімаюсь до тебе та лягаю, пригорнувши тебе до своїх грудей. Ти важко дихаєш, і не можеш вимовити ані слова, та мені і не потрібно нічого казати. Згодом ти заспокоюєшся, і тихенько пестиш пальцями моє лице. Та поступово пестощі спускаються все нижче та стають все більш відвертими... То що, тепер моя черга?
История cоздания стихотворения:
Писалося уривками протягом дня, тож і виникла така плутаниця ))
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1048
Рецензии
У вас є почуття міри.
Коханій не читай мою відповідь, бо хибно зрозуміє
)
| Скажу своё мнение! Хоть писателя всем видно По строкам и между строк Мне немножечко обидно Коль на фото лишь "лобок" |
| Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-19 14:38:32 |
| Прекрасний душевний вірш. Метафорично. Дуже сподобалось! |
| Рецензия от: Артур Сиренко 2024-04-19 14:19:51 |
| Прекрасні і дуже цікаві твори! Чудова підбірка. Успіхів! |
| Рецензия от: Артур Сиренко 2024-04-19 14:18:55 |
| У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
| Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |
| Хеви металл! Всем
привет! Драйва лучше в мире нет! Вот послушай-ка Accept Сразу станет меньше лет! У фанатов AC/DC До сих пор в порядке писи!(...) |
| Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-13 16:14:51 |