Автор: Оксана Бершадська
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2015-03-03 16:20:19
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Життя

Життя, мов вир, забиває мізки.
Робота, дім - і так знову й знов.
Буває, часу нема поїсти.
Мовчу вже навіть про ту любов.

Потрібно бігти кудись і мчати,
Робити справи свої й чужі.
Потрібно жити і ... виживати.
Кого хвилює, що там, в душі?

Хапаєш ротом прозорий кисень.
Маршрутка, поїзд чи що там ще?
І мрієш лиш про одне - здуріти
Або надійне знайти плече.

Я так сумую за рідним містом,
Де спокій, мир, де усі - свої;
Де тихо бродить моє дитинство
По вкритій снігом пухкій землі.

Де рік новий суне носа в шибку,
Стукоче пальцем в низький поріг.
Де хліб з олієм - маленька скибка -
А гріє душу міцніш за всіх.

Де стежка в`ється п`янким шафраном,
Лоскоче ноги шорсткий чабрець.
А на Різдвяний пахучий ранок
У сінях дрібно тремтить холодець.

Ще довго можна усе писати,
Плекати в серці думки й тепло.

Та треба... жити і виживати
Й губити вірші в гучнім метро...

История cоздания стихотворения: