Автор: Елизавета Герасименко
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2015-03-15 15:25:16
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Бо хто, крім нас?

И услышал я голос Господа, говорящего: «Кого мне послать и кто
пойдет для нас? И я сказал: «Вот я, пошли меня».

Нехай, що знов той клятий дощ з металу,
І знов від «Градів» здригнеться земля,
Нехай лютує ворог наче диявол,
Винищуючи села і міста,

Я лиш пряміше виправлюсь у спині
І міцно автомат стисну в руках,
Клянусь, ні перед ким не встану на коліна,
Лише перед дружиною і матір’ю мою!

Я не один – зі мною рідні браття,
Товариши і друзі, батьки і сини,
Ми стоїмо як кам’яная брила,
Щоб наші діти бачили прекрасні сни!

Бо хто, крім нас, ще захистить країну,
Зупинить саранчу? Бо хто, ніж ми?!
Нам не потрібні скарби, гроші, тая слава,
Є найдорожче – крихта рідної землі!

Нехай мене настигне вража куля,
Та не закінчиться на тім моє життя,
Бо в серці розірвуться тисячі снарядів,
Звільнивши найсильніше почуття,

І це єдина нездоланна зброя –
Це є любов, що в душах ожива,
Мільйонами осколків полетить по світу
І влучно вцілить у людські серця!

Моя ж душа обійме цілий всесвіт
І піде вічним шляхом у небесну рать,
Але, кохана, хоч на те є воля Божа,
Молю, давай ніколи не вмирать!

*****
… нехай, що знов той клятий дощ з металу,
І знов від «Градів» здригнеться земля,
Нехай лютує ворог наче диявол,
Наші поля з’їдає саранча.

Та ти непереможена, країно!
Допоки житимуть твої захисники,
І б’ється серце до останнього удару,
І подих лицарів присвячений тобі!..

История cоздания стихотворения:

13.03.2015
Емоції і думки, як завжди, прийшли вночі та виразилися у цих словах.
Хотілось донести про мужність, нездоланність наших бійців, про їх
стійкість та хоробрість перед підступним ворогом. І нехай бють гради,
нехай поливають міномети, але наші воїни не відступлять. Бо хто, крім
них?