Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
Автор: Марина Югова Мирошина
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-02-18 18:24:53
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Невже ніколи... вже ніколи... вже ніколи я
Не питиму джерельної води...
Біжу по колу, та по колії... по колії...
Не знаючи, навіщо і куди...
Блукаю горами казковими... казковими...
У пошуках загублених скарбів,
З вітрами вільними літаю над безоднею
Та слухаю пташиний переспів...
Лежу між травами духмяними... духмяними...
На березі бурхливої ріки,
І споглядаю, як на куполі безкрайому
Тихенько витинаються зірки...
Усе минається... минається... минається...
Піском крізь пальці вибігає час...
Вже не залишилось любові чи ненависті...
Нічого не лишилося від нас...
Немає спокою серденьку непокірному,
Воно і досі вірить у дива...
Я сподіваюся, що зможу віднайти його,
І питиму із того джерела!
История cоздания стихотворения:
Прекрасное стихотворение! Браво, Сергей! Новых Вам творческих удач! |
Рецензия от: Сергей Андрейченко 2024-04-23 09:22:49 |
Крик души. |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-23 08:37:36 |
Замечательное светлое стихотворение! |
Рецензия от: Азинелло 2024-04-23 02:30:35 |
Мне любая музыка нравится если это музыка, а не какафония. (...) |
Рецензия от: Мишигас 2024-04-22 10:30:06 |
У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |