Автор: роменчаночка
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-12-05 22:32:49
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Я твоїм огорнуся крилом
І дозволю голубить до ранку.
Ніч надворі і пахне теплом,
Стиглим колосом, медом, світанком.
Ти мене, як пір'їнку, гойдай,
І цілуй, і кохай до нестями.
Та від тебе, мій любчику, знай:
Утечу на зорі манівцями.
,, ДО...ЖЕ...НИ..!"– я до вітра шепну.
,, ДО...ЖЕ...НУ..!" – я почую твій голос.
Стоголосся розносить луну
І рум'яниться стиглістю колос!
ДО...ЖЕ...НИ..!
История cоздания стихотворения:
Просто чудово! До чого ж мальовнично, з великим почуттям описана звичайна, на перший погляд, подорож! Нових вражень і добрих пригод! |
Рецензия от: Владимир Рудов 2024-03-29 06:50:33 |
Как правдиво!!)) |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-29 06:00:53 |
У меня выступают слезы от
ваших строк. Спасибо! Вы очищает душу!!! |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-29 05:58:31 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |