Автор: роменчаночка
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-04-03 20:27:05
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

сльоза

Лебідь, мій коханий, чом ти затужив,
В озеро навіщо,ти, сльозу впустив
І тепер солона , ще й гірка вода
Темна, каламутна, хіба не шкода?

Верби у зажурі, схилені стоять,
Скручені листочки скривджено бринять.
У степах геляка бродить суховій,
Не лети далеко, зачекай, постій.

Тут твоя родина: пташенята, я…
На сирітську долю йде твоя сім’я.
Лебедята плачуть: ,, Тату, ти куди?
Кращого озерця в світі не знайти!”

Схаменувся лебідь, зупинив сльозу.
До схід сонця пара в дім несе росу.

История cоздания стихотворения: