Автор: Валерий Лощицкий
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2016-08-17 11:00:25
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Дитину мати пригорнула....

Дитину мати пригорнула,
До грудей сповнених життя,
Тихенько пісню розпочала,
Співати про своє буття.

Мій милий сину, плід кохання,
Моя ти радість та любов,
Єдине в мене є бажання,
Щоб був щасливий ти, здоров.

Не вберегла я твого тата,
Бо була вітренна, дурна,
Поводила себе пихато,
Та зараз пізно, вже сама.

Пробач мій сину, мій маленький,
Така вже доля є твоя,
Ти будеш міцний та гарненький,
Як твій татусь, любов моя.

Його я щиро покохала,
Хоч був звичайним ковалем,
Весілля, ноги «омивала»,
Хотіла завжди бути з ним.

Але почались дні звичайні,
Та грошей в обмаль як завжди.
До мене красень став чіплятись,
Він чорноокий був жидин.

Його батьки – купці заможні,
Палац свій мали, батраків.
Мені це все пропонував він,
Якщо б залишилась я з ним.

Не встояло перед  спокусой,
Дівча тендітне молоде,
Тоді лише хотіла слухать,
Я про майбутнє золоте.

Коли тікала вже під серцем,
Тебе носила сину мій,
Та через місяць мене кинув,
Заможний красень молодий.

Лише тоді я зрозуміла,
Кохала батька я твого,
Мені хотілось повернутись,
Та не знайти було його.

Поїхав він на Запоріжжя,
Став знаним воєм - козаком,
Шукав скрізь смерті він у битвах,
Але нічого не знайшов.

Його злякалась смерть кістлява,
Бо не боявся він її.
Тому що втратив він кохання,
Без нього чорні були дні.

Молила Бога я пробачить,
Мене за зраду та ганьбу,
Та чоловіка б раз побачить,
А після цього хоч в труну.

Я б йому ноги цілувала,
Слізьми б омила кожен слід.
Себе б за зраду проклинала,
Лише б ступив він на поріг.

Вернись козак мій, моє щастя,
За ради неба ти пробач.
Хоча б про сина ти дізнайся,
Тихенько серденько не плач.

Мій милий сину , плід кохання,
Пробач ти матір за любов.
Єдине в мене є бажання,
Побачить твого батька знов!

История cоздания стихотворения: