Автор: Павло Браницький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-07-12 19:28:34
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

УРИВОК із поеми БУВАЛЬЩИНА ПРО ПЕТРА КАЛНИШЕВСЬКОГО

-А панство
              теж
                   було у запорожцях?
Казали, - фаворити та вельможі
До куренів записані були
Та їли соломаху як і ви.

-Та де там, соломаху чи куліш?
Вони не їли, кляті, навіть, книш!
Здебільшого вино та ще горілку
Та замість ложки їли тільки з «вилки»
А щодо реєстрового козацтва
То правда…
             Їхнє
                  всевельможне панство
Уславлене баталіями Січі
Себе вважали теж за пере-Січних.
Кутузов, Ейлер, фаворит Потьомкін
Записані до куренів
                           у сотні.
Останній мене батьком називав
А потім як запроданець, - продав.

Козацтво наше було популярним
Серед вельмож російських.
                              Як в дурмані
Від перемог
                у війнах та у битвах
Де ворог був на голову розбитий.  
Бояри прославляли переможців,
Й писалися в реєстр запорожців,
Розповідаючи усім вельможним дурням,
Що записались у Кущівський курінь.

Вдягались на прийомах та балах
У запорожців.
                   Але кривди й страх   
Що ті творили згодом для народу
Затьмарювали вольності й свободу.

Це як той півень
                    у яскравих пір`ях
Що ходить сам поважно по подвір`ї
А в голові лиш курки та пшоно, -
Поїсти б
            й зґвалтувати будь-кого.
Так що були оті часи цікаві
Підступні
             і продажні
                            і лукаві.

Вони побудували хижий план
Яким сам Герард Міллер керував,
Обґрунтувавши певні міркування
Стосовно запорожців існування.
Та розписав всі умисли злодійські
Які вчиняли люди запорізькі.
Їх план впроваджувався тихо,
                               поступово
А інколи підступно та раптово
Веселка сяяла недовго над ланами
І знов захмарилось
                й засніжилось над нами.
Спочатку гетьманство,
                       а потім і старшину
Ліквідувавши
                  ніби
                        за провину

-А в чому Розумовського провина?

-Бо створював він нову батьківщину
Впроваджував новації з Європи
Щоб ми надалі не жили як хлопи.

Та Катерина Друга зрозуміла
До чого призведе такеє діло
Й ліквідувала Гетьманство в Січі.
Кирило Розумовський в засланні
Відновлював українську державу
За європейським,
                     магдебурзьким правом.

Він поділив всі землі на повіти
Як це було у Речі Посполитій,
Та створював Монархію Гетьманську,
Ліквідувавши у Січі всю владу царську,
Створивши на додаток ще й Парламент,
Старшинські з`їзди,
                       Зібрання
                                  та Ради,
Суди Громади в землях:
                         Земські, Гродські,
Та, навіть, невеличкі, –
                            Підкоморські.
Хотів реформи запровадити у війську
За прикладом французьким й італійськім.
Щоб всі носили форму – свій мундир.
І відрізнявся кожен командир
В залежності від роду війська й сотні.
А щоб у війську не були голодні
Всіх годувати
                 мав
                      окремий полк
Який в цій справі знав чималий толк.

Крім того, Розумовський намагався
Щоб титул Гетьмана в його сім`ї зостався,
Й передавався за спадковим правом
Про що і склав свої Універсали.
Та Катерина Друга це дізналась
І планів Розумовського злякалась.
Та й припинила гетьманську посаду
В 64-му,
            посеред листопада.
З одного боку, Гетьман сподівався
Що план той
            на гетьманство
                              може вдасться,
Як плата Катерини за корону,
Яку отримала та всупереч закону,        
Вчинивши у Москві переворот
Та сівши в трон практично без турбот.
Та не судилось…
                    Але,
                          все ж,
                                   таки,
Його турботи далися взнаки, -
Царські війська пішли із України,
Села, міста постали з домовини,
Текстильні фабрики,
                          порохові заводи
Було збудовано.
                     Хоч трішечки свободи
Здобула Україна в тих часах,
І торгувати стала попервах.
Кераміка, свічки та дзеркала
Пішли в Європу.  
                       Це була доба
Відродження козацької країни
Земель,
          народу,
                    неньки – України.
Навчальні
             та прості церковні школи
Скрізь відкривались.
                          Праці наукові  
Складались.
                Та писались різні книги
Про долю українців й України.
Похресник Розумовського, –
                                   Дівович
Тоді писав поему про розмову
Між двох Росій,
                      між різних двох світів   
Робітників - хохлів
                        та дурнів - москалів.   
Я теж доволі довго міркував  
Про те…,
            Та
                  правдоньку пізнав
Лише на Соловцях в монастирі:
В якому ми усі жили ярмі…

История cоздания стихотворения: