Автор: Павло Браницький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-07-13 17:41:59
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

УРИВОК із поеми БУВАЛЬЩИНА ПРО ПЕТРА КАЛНИШЕВСЬКОГО (Ліквідація Катериною Січі)

Та не судилося допоки.
                                 Катерина
Козацтву ніж встромила знову в спину.
Своїм указом Січ ліквідувала
Ну а мене у монастир зіслала…
У Маніфесті прямо зазначалось,
Щоб Січ козацька враз ліквідувалась
Не можу втриматись,
                  щоб не привести текст
Дослівно,
             бо той клятий Маніфест
Живе і досі в нирках московітів
Хай вони будуть Богом всі розбиті.

Маніфест Імператрийці Екатерини II
про знищення Запорізької січі
1775 серпня 3, п.6.  

«..Заводя их собственное хлебопашество
разторгали они тем самое основание
зависимости их от престола Нашего
и помышляли конечно составить из
себя посреди Отечества область севершенно независимую под
собственным
своим неистовым управленим…»

За вольнодумство,
              за стрємленіе свободи
Козацького та Січовому роду,
За мислі непокори й отдєлєнія
Без Імператорського воле-ізьявлєнія.

Це було вдруге коли Січ зламали.
Ще Петро Перший намір мав зухвалий
Ліквідувати острівець свободи
Та дали відсіч ми такій покорі.

Тому
        тепер,
                 розлючена цариця
Дочка Петра
                 помстилася ізнов
Зібрала військо більше сотні тисяч
Й вчинила вдруге козакам розгром.

Підступний, хижий план Імператрійці
Мав намір також знищити столицю
Козацьких вольностей
                        та Січову громаду,
Узурпувавши Катерини владу.
І після перемоги у війні
Над турками
                 російськії царі
Текелія направили із військом
Щоб знищити застави запорізькі.
Запроданець, ландскнехт Петро Текелій
Колись був
              у австрійців
                              офіцером
Був за походженням із сербів,
                                 дворянин
Та зраджував не раз царям своїм.
Тому йому цариця й доручила
Виконувати план свій маячливий.

Понад сто тисяч піших та кіннотних
Донських,
         гусарських,
                    царських,
                               ескадронних
У складі більше сімдесят полків
П`ятьма колонами пішли на козаків.
Вони, підспудно, кляті,
                            дочекались,
Щоб кілька сотень у Січі зостались
Коли все військо було у містах
Та гріла зад в своїх зимівниках.
Тож, у Січі
               в цей час були
                               п’ять сотень
Бо всі пішли по селах та в городи
Спочити після тяжкої війни
Й провідати родину до весни.

П`ятьма колонами
                       з усіх боків
                                       у Cіч
Потьомкін йшов із військом крадучись.
Та мужні запорожці не скорились
Та хтіли у бою нерівнім битись
Але, порадившись,
                    усе ж таки,
                                  здались.
Та й деякі старшини продались.
Бо Катерина їм дворянство дарувала
І ласими шматками пригощала.
Піп у Січі закликав всіх молитись
Та я жадав козацтву відродитись,
Не проливати нашу славну кров,   
Щоб мати шанс помститися ізнов.
Бо мав за план створити Січ нову
Щоб не дивитись на оту Москву.

Частина козаків пішла за Дон
Щоб боронити москалів кордон
Були і страчені на смерть.
                             Було багато
Що на Неві для цього супостата
Споруджували місто Петербург
А хто повстав, -
                     утік за річку Буг.
Та відродили Задунайську Січ
А я потрапив в вічну темну ніч…

История cоздания стихотворения: