ЖИВОПИС – ЦЕ ПОЕЗІЯ, ЯКУ БАЧАТЬ, А ПОЕЗІЯ – ЦЕ ЖИВОПИС, ЯКИЙ ЧУЮТЬ!

Автор: АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-02-10 18:23:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

32. ВАЛЕРІЙ ХЛОНЬ – Про скульптуру Христа Скорботного

АП «Поет – Художник»

32. ВАЛЕРІЙ ХЛОНЬ – Про скульптуру Христа Скорботного

Дорогі друзі, знайомі і незнайомі! АП «Поет-Художник» продовжується.
Нагадаю, що АП «Поет-Художник» - не пізнавально-навчальна програма про художників, як
деколи думають. Це розповідь про поетів, котрі пишуть про художників, знаходять джерело
натхнення у творчості художників.  Тому прошу писати свої «рецки» переважно про вірші. Але,
якщо хочете поговорити про художника, то будь ласка!
Зауважу також, що АП «Поет-Художник» ні в якому разі не конкурс, як теж дехто вважає. Не
треба обов’язково писати свій твір на тему того ж образотворчого об’єкту (картини, скульптури
тощо). Але, якщо у вас народиться експромт під впливом побаченого чи прочитаного, то це теж
приємно. Майже кожного разу черговий випуск АП викликає те, що називаємо «ланцюговою
реакцією». Бували випадки, коли доводилося робити додаткові випуски.
У цьому випуску АП «Поет-Художник» гостем-господарем є наш колега, автор УПП, талановитий
поет Валерій Хлонь. Його вірш «Присів Ісус» створений під враженням від  загадкової фігури
Христа скорботного, розміщеної на вершечку купола каплиці Боїмів у Львові.
Передаю слово Валерію, зустрічайте, читайте, обговорюйте, діліться своїми думками.

З найкращими побажаннями до всіх, щиро - Тетяна Лавинюкова.

Валерій Хлонь:
«Перехожий, зупинись і подумай, чи твоє страждання є більшим, ніж моє» – ці слова латиною
важко побачити знизу. Саме цей напис оперізує купол каплиці Боїмів – пам'ятки  сакральної
архітектури  XVII ст. у Львові на площі Катедральній, 1. Вінчає купол двометрова скульптура
задумливого Ісуса. Христос із сумом дивиться донизу, на щоденну людську суєту. Іконографія
скорботного Ісуса найчастіше зустрічається в народному мистецтві, у придорожніх каплицях. Чому
саме таку скульптуру вирішив поставити на родинній каплиці заможний купець угорського
походження Боїм? Цього достеменно не відомо, як і не виявлено ніяких первинних витоків,
невідоме ім’я автора цієї знаменитої скульптури.

ПРИСІВ ІСУС...
                    
Присів Ісус біля Хреста спочити,
За вік бентежний тихо помоливсь.
Він рани свої вирішив відмити,
Він долю свою вирішив змінити,
А в небі синім батько зажуривсь.

Чому не йдеш до рідної оселі?
Одна сумує в вічності зоря,
А на Землі блукають всі в пустелі…
На цій Землі відкриті в пекло двері,
Людські гріхи - дорога вороття.

Пробач мені! В отарі все ж багато
Тупих, бездумних, ситих баранів.
Вони стоять у черзі до розтрати,
Вони мовчать, коли пора вмирати…
Моє дитя, спіши скоріш в наш дім.

Не зможу, батьку, я у тебе жити,
Цвяхи не вічні, рани зажили.
Цей Хрест не мій! Пора його спалити.
І Хрест новий не треба вже святити.
Повір словам і більше не жури.

Присів Ісус, він вирішив спочити.
Ти, Янгол, в небі двері зачиняй.
Він нову книгу вирішив відкрити,
Молитву нашу вирішив змінити.
Ти, Боже, сина рідного віддай!

© Валерій Хлонь 09.12.2015

История cоздания стихотворения:

Валерій Хлонь – родом з Дрогобича, Львівської області. З 1991 року живе у Німечнині. Розмовляє
п’ятьма мовами: українська, россійска, німецька, польска і англійська, але думає весь час
українською. Палкий патріот України, який мріє, що рідна мова стане дійсно державною. Вважає,
що живі вірші можно написати з душею лише тією мовою, якою ти думаєш.


Каплиця Боїмів збудована у 1609–1615 роках (за іншими даними у 1606–1615 роках) над
фамільним гробівцем родини львівських патриціїв угорського походження Боїмів. Каплицю
побудовано на території тогочасного міського цвинтаря, поблизу Латинського собору.
Усипальницю для родини замовив і розпочав Георгій Боїм, а завершував його син Павло Боїм.
Імена творців каплиці точно не відомі. За найобґрунтованішою версією, її будівничим був
архітектор з Вроцлава Андреас Бемер, який в ті часи побудував ратушу, оздобив сусідню каплицю
Кампіянів.Незвичною особливістю зовнішнього виду каплиці є фігура Христа на куполі. Це мало
розповсюджений у християнській іконографії образ Христа Скорботного (пол. Chrystus frasobliwy,
англ. Pensive Christ). Незвичність цього варіанту скульптури у тому, що на відміну від усіх інших
зображень сидячого Христа, тут Христос спирається щокою на ліву руку, а на більшості відомих
зображень — на праву.

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 1851

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 29.

Лариса Чайка

Прошло две тыщи с лишним лет,
А совесть требует ответ:
"За что?!" В душе звучит вопрос,
" Ведь ОН добро всем людям нёс".

2016-02-23 22:56:33

Валерий Хлонь

Спасибо за ответ, Лара. И у меня всё время тот же вопрос " За что?... Ведь он добро нёс". Напрашивается вывод, что нам не нужно добро...а ведь это же глупо и печально...

2016-03-03 20:05:32

Лариса Чайка

2016-03-03 20:12:43

Влад Снегирёв

И я вдали так ясно вижу,
как будто рядом Он со мной.
В бездонном небе плач, а ниже -
толпа людей и крест простой.

И я молю: "Возьми с собою.
Моя душа, как снег, чиста.
Здесь правды нет, здесь реки гноя.
Открой небесные врата".

И мне сказал тогда Спаситель:
"Всему свой срок, придет тот день,
когда послушником в обитель
войдет оплаканная тень".

2016-02-22 13:07:01

Валерий Хлонь

Гениально! Ваш ответ мне очень понятен и приемлемый. Стихотворное общение самое гениально, что могло человечество на данный момент придумать...не устану об этом говорить...рад Вам...спасибо большое

2016-03-03 20:02:55

Влад Снегирёв

Спасибо и Вам!

2016-03-03 20:58:31

Сколибог Олег

Вся жизнь у креста
Иисуса мы видим...
вскользь - взятка попу

2016-02-21 07:13:50

Валерий Хлонь

хорошо если мы этот крест как свой понимаем...а он был скорее всего очень тяжёлым...

2016-02-21 21:55:24

Осычанка

З величезною цікавістю прочитала вірш Валерія (сподобався і сміливістю взятої теми, і красою написання). Дуже цікаві і розвиваючі відгуки, рецензії, вірші. Маю звичку обдумувати усе земне самостійно, не піддаючись впливу догм, керуючись тільки відчуттям справедливості і розуму (наскільки я зрозуміла - це - по Біблії-гріх)...Тому от що думаю: Ісус з небес - отак дивиться на нас, на Землю, на ті страхіття, що творять люди, і сумує страшенно. Бо дійсно, жертва його - величезна, і змінила світ на краще, але не на стільки, напевно, як хотів того син Божий.

Без причин не бывает сюжетов,
что кипят на Земле, в суете.
Но глаза на иконных портретах
говорят, что сюжеты - не те.
Нет, не страх мной владеет негодный -
стыд за люд истязает покой.
Божий глаз - и суровый, и добрый
из небес наблюдает за мной.
Смотрит издали, с поднебесья
проницательно в саму суть,
дарит веру, любовь, равновесье,
и конечно же - праведный путь.

Стих немного не в тему...но такое ощущение от моих грешных мыслей)

2016-02-20 23:17:52

Валерий Хлонь

дякую Вам за відгук. У нас, у людей є одна закономірність - ми віримо. Це дуже добре, але цим користуються всі ці, хто хоче з цієї віри для себе вигоду зробити. Так було завжди, так є і зараз. Біблія переписувалася по меньшій мірі 300 раз. Не хочу нічого погано про це сказати, але і доброго теж нічого не скажу. Моя віра в серці. Там мій Бог, тому, що він домогає мені моє життя зробити кращим....з добром до Вас...а вірш Ваш дуже як раз і в тему...))

2016-02-21 21:54:06

Осычанка

Найбільш великий храм людський - це СЕРЦЕ і ДУША.
На тому будуємо майбутнє. Десь чула такий вираз: З розвитком цивілізації повинна розвиватись і релігія. Завдання релігії- в серці людей вирощувати добро і любов, а не сліпе бездумне почитання і покору. Бо рабство - в тому числі і релігіозне - це зупинка розвитку. І ще: Надзвичайно подобається вираз біблійний : Не судіть, і не судимі будете. Але цей вираз не викреслює прагнення людини до свідомого осмислення усього сущого, і всього скритого очам нашим.
Дякую Валерій. Мені - дуже - дуже сподобався ваш вірш.

2016-02-21 22:07:47

Тетяна Лавинюкова

Дорогі колеги! Здається, Валерій Хлонь знову має важливі справи і поки що на порталі відсутній. Він у своїй "рецці" подякував всім дописувачам і відповів на їхні дописи та відгуки. Але випуск АП "Поет-Художник" настільки цікавий, що відгуки продовжують надходити. Це слушно, бо випуски "Поета-Художника" ніколи не "закриваються". Тим не менше, я теж всім дуже дякую за небайдужість. Запрошую всіх у 33-й випуск. Особливо дякую самому Валерію Хлоню. Наша традиційна почесна нагорода-відзнака буде йому вручена щойно він з'явиться на порталі УПП. Тоді ж, я думаю, він відповість на решту відгуків.

2016-02-20 21:54:55

Валерий Хлонь

Танечко, дуже важливу справу робиш. Тільки нам потрібно виходити в світ. У нас є дуже багато потенціалу. Цей потенціал потрібний українцям і Україні. Дуже сильні вірші, проза, теми ( твоя поет-художник )...Але вони всі тільки тут...їх потрібно в світ, щоб всі бачили...дякую тобі за все...дальше так...я чим зможу завжди підтримаю...

2016-02-21 21:48:53

Тетяна Лавинюкова

Дякую, Валєро! Подарунок-нагорода вже надісланий. Будемо думати, що робити далі. Поки що зробила 33-й випуск АП. Теж символічне число - 33.

2016-02-22 11:31:50

ФИМУЛЯ

Дякую Вам, за сміливість! Таку тему піднімати складно... Є небезпека образити невлучно підібраним виразом, невірно інтерпретувати поняття...
Якщо Ваша ласка, поясніть, що ви мали на увазі пишучи фразу: "...Людські гріхи - дорога вороття". В контексті не зовсім зрозуміло.

2016-02-19 22:30:33

Валерий Хлонь

доброго Вам вечора..."Людські гріхи - дорога вороття", це для мене дорога нашого життя по якій ми ідемо. Ми не вміємо житти без грішно і ми повторюємо гріхи в тому чи іньшому образі...
дякую за оцінку і за бажання мене зрозуміти. Скажу Вам так, нам ніколи не потрібно боятися того, чого ми не розуміємо. Треба навчитися ставити питання всім не зрозумілим явищам. І тільки тоді ми зуміємо наше життя жити, а не його проживати...така моя думка...з добром до Вас

2016-02-21 21:44:26

Виталий Осика

Эпиграф.

Бог, почему ты не царь и не король?
Поэт, сын мой дорогой, я - человек.

Мироздание.

о

Для того, чтобы понять происходящее сегодня в неньке и в мире,
Нужно грамотным людям к истории событий ХХ века обратиться.

Жизнелюб.

о

Пролог.

Жил да был старик на третьем майдане?
Его там олигархи кормили обещаниями.

о

Акт 1.

Ведь старик к золотой рыбке обратился:
"Кто привёл на крови негодяев к власти?"...

Рыбка молчит до сих пор, ты понял почему?
Олигархат никогда не отдаст народу власть.

Кто поможет старичку разобраться с властью?
Давай спросим у мудреца, что он нам скажет?

Всё дело в каждом из вас, вы за них голосовали!
А кроме добра и зла ничего богом не придумано.

о

Задумайтесь, земляки и землики.
Проанализируйет всё сказанное.

о

Каждый день мне приходит огромная почта из разных уголков:
Одни мои ученики пишут: "Мы за олигархат не проголосовали!"...
А другие мне по скайпу говорят, что все надижды канули в лету.

о

Акт 2.

О русофобах и русофилах? Куда русский мир катится? В бездну!
Поэт, смешанные браки давно уничтожили чистые расы и нации.

Может ли национальная идея объединить с олигархатом народы?
Если власть по-прежнему ворует и лжёт - революция неминуема.

Всё знают силовики, ведь политическая воля слепа, нема, глуха.
Рейтинг всех трёъ ветвей постмайдановской власти уже нулевой.

А перед выборами президента "шоколадник" роздавал обещания,
Ведь ему и его камарилье об них напоминают негодии во власти.

о

Акт 3.

Молодые, умные и честные политики понимают, что их предали.
Жить в лабиринте молчания дальше нельзя, иначе всё было зря.

Смотрите фильм "В лабиринте молчания" - так было в Германии.
Как трудно было посадить за решётку нацистских преступников.

о

https://www.youtube.com/watch?v=MQyrHxDr4cM

о

Спасибо тебе, поэт мой брат по духу, к сожалению,
Великодержавный и имперский шовинизм русского
Мира не приемлет правду, но нелюди зомбированы,
А интеллигенция, в большинстве своём - жополизы.

о

https://docs.google.com/document/d/1lGYst5NnFnIujAfI29P5T2uOi9YA9IlU5W_MPOfDPW4/edit?pli=1

о

Добавьте, если сочтёте нужным!
Земляки всех евреев ненавидят?
Антисемитизм на марше, ужасно.

о

Эпилог.

Один Иуда предал своего учителя Иисуса - так утверждает история.
А мне говорят, что все евреи несут крест Христа и виноваты за это.

2016-02-19 08:52:02

Валерий Хлонь

спасибо мой друг. Ты меня понимаешь...рад этому...

2016-02-21 21:38:50

Валерий Хлонь

Дуже дякую вам всім шановні коллеги за прочитння мого вірша. Відразу хочу сказати одне, мої вірші - це мої думки. Ці думки мають право на життя. Якщо ми навчимося слухати одне одного, то тільки тоді і зрозуміємо для чого ми на цій Зімлі живемо.
Вибачаюся, що так довго тут не був, все ж життя має і іньші сторони. Але це не важно, важно це, що ми хочемо спілкуватися і що ми вчимося стати такими, якими ми маємо бути.
Ісус Христос. Хто був він? Чи є це питання богохульне?...Сама відома книжка на Землі є Біблія. А хто її читав? А хто її зрозумів? А хто її писав?...Страшні питання я задаю...А чому ми люди вірячи в Біблію, спалювали на вогнищах собі подібних?..:А чому ми люди читаючі Біблію воюємі століттями?...Знову не зручні питання...
Я вірю в це, що ми не для того сюди прийшли, щоб лише колись стати міндобривом для Землі. Ми повинні залишити слід на цій Землі. Саме власне і Ісус хотів це зробити - залишити свій слід. А що робимо ми?...Не суди, та не будеш судим...А що робимо ми?...Ми переконані в цьому, що Іуда був зрадником Ісуса...Парадокс в цьому, що як би Іуда не зрадив Ісуса, то би Ісус для нас не був відомим...
Я вірю в це, що Ісус є цим джерелом про яке мріє мандрівник в пустелі...

Цю скульптуру я побачив в 1986 році. Тоді я вчився у Львові. Подекілька раз на тиждень я ходив туди. Все ніяк не міг зрозуміти, чому він все ж сидить...?
Тоді ще жила моя бабуся. Коли я був у неє, село Залужани на Дрогобичинні, я про це з нею говорив. Жінка вона була уже старою. Вчилася ще при поляках. Не памятаю дослівно, але приблизно так вона мені відповіла : " Валєрцю, Бог цей світ сотворив для цього, щоб ми могли у мирі жити. Але ми цього не вміємо. Ненависть людей до одне одного, сильніше чим ненависть тварин до одне одного. Людство повино дальше жити. Дя цього і появляються час від часу наші Спасителі. Ісус був одним із них. Але нам він був не зручний, тому що він хотів віру без наживи. А це означає, що не повинно бути ні церкв, ні костьолів, не мечетей." Уявляєте, що вона думала, моя бабуся?...Вона вірила в Бога, вона казала що Бог повиннен в кожного із нас в нашій Душі жити. Але вона не довіряла церквам...Вот такі то справи, друзі...Я вірю в силу ВІРИ...Я не вірю в силу продажної віри, в таку яка є зараз..

Дуже вам всім вдячний, особливо Тaні Лавинюковій, що вона дозволила цей вірш, тобто мої думки сюди поставити...

2016-02-18 19:23:59

Наталья Сидоренко

Валерий, от всей души поздравляю с прекрасным, глубоким стихотворением! Твоя философия в стихотворной форме трогает сердца и напоминает душе, что нужно трудиться, познавая Бога, мир и себя.
С глубочайшим уважением.

2016-02-19 07:58:28

Сладок Свет

Ваша бабуся дуже мудра жiнка!

Истинное христианство не запятнано кровью и ложью.

2016-02-19 21:10:02

Елена Степина

Валеро, дивлячись на сьогодення, розумієш, що люди забули Хреста, знецінили його жертву, не виконують його заповіді. І ти правий, аби він вмер на Хресті вдруге сьогодні, не пішов би до Отця свого, а залишився на землі, бо немає людям довіри! Зворушує! Дякую за цей випуск!

2016-02-16 17:33:42

Валерий Хлонь

Дякую тобі, Лєна. Ти зрозуміла що я хотів сказати. Саме це і радує мене...обіймаю тебе

2016-02-18 19:25:30

Олег Добров

Добрий вечір, шановні поціновувачі поезії та іншого мистецтва. Дозвольте і мені поділитися з Вами своїми враженнями від цього випуску АП «Поет – Художник»:

По-перше: У світовому мистецтві відомі різні мотиви — оранти, жіночої краси, материнства, добра і зла тощо. Від періоду Середньовіччя поширився мотив, який у сучасній мистецтвознавчій літературі дістав назву мотив скорботної постаті. За композиційною схемою, зображується переважно людина, яка сидить, підпираючи однією рукою підборіддя, а друга рука безпомічно опущена на коліна. Поза властива людині у стані тяжкого горя, глибоких роздумів над недолею, нещастям. Так ще в античності зображувались деякі божества, філософи, герої стародавніх епосів чи навіть представники незаможних верств суспільства.

У середньовічному європейському мистецтві такий мотив знайшов втілення у фігурі сидячого Христа, звідси назва — Скорботний Христос. У Західній Європі цей мотив простежується з XVI ст., домінуючи спочатку в живописних циклах Христових страстей, згодом у рельєфній пластиці, скульптурних статуях, графічних творах. Мотив Скорботного Христа поширюється на теренах України, Білорусі, Балтії — у XVI-XVII ст., в Росії — у XVII ст. За численними ознаками можна допустити, що російський варіант цього мотиву інспірований українським мистецтвом, передусім скульптурою Правобережної України.

На українських землях, можливо, найранішим втіленням такого мотиву є невелика за розміром сидяча фігура Скорботного Христа, яка вінчає каплицю Боїмів у Львові. Христа зображено під хрестом, у терновому вінку, зверху над головою змонтовано німб складної декоративної форми. Тема страстей домінує в художньому оздоблені фасаду й інтер'єру каплиці Боїмів. Отже, фігура Скорботного Христа становить логічне композиційне завершення архітектурно-скульптурного ансамблю споруди у дусі Пізнього Ренесансу. Але подібних зображень Христа в Україні все ж два (та/або тільки два). Друге знаходиться теж у Львові на вулиці Зеленій, 251, де на місті колишнього чумного кладовища розташована колонна із статуєю Скорботного Христа.

Але давайте від скульптурного образу перейдемо до образу поетичного, тож: ВАЛЕРІЙ ХЛОНЬ – «Про скульптуру Христа Скорботного»…

2016-02-15 18:08:33

Олег Добров

По-друге: З моєї точки зору, робота Валерія - це дуже сміливий, серйозний і особливий містично-поетичний експеримент. У цьому вірші в кожному рядку ми чуємо риторичні міркування - сумніви Ісуса Христа, майстерно викладені фантазією Валерія, і навіяні тим, що відбувається на нашій грішній землі. Не кожен наважиться писати на таку тему та й ще від імені Ісуса Христа. Ще з апостольського часу християни напружено очікували швидкого повернення на землю Господа Ісуса Христа. Це очікування підтримувалося, з одного боку, тією атмосферою гонінь і мучеництва, якими було оточене їхнє життя. Інтенсивність переслідувань часом нагадувала пророкування Спасителя про останні часи, коли не можна було поручитися ні за один день спокійного існування. Тому мені здається, що таким чином Валерій Хлонь звертається до самого себе і до кожного з нас, нагадуючи, про те, що всі ми грішні, що ми повинні не забувати про справжню Віру і нашого Спасителя. Або…

2016-02-15 18:10:34

Олег Добров

По-третє: Є в Києві сучасний поет, член НСПУ, кавалер ордена Преподобного Іллі Муромця, лауреат літературно-мистецької премії ім. Дмитра Луценка "Осіннє золото" – це Юрій Тітов, який з дитинства прикутий до інвалідного крісла. Сьогодні, коли його ровесники захоплюються більше телеекраном, аніж книгою, коли світ скаженіє в жорстокості, набрана кінчиком носа на комп’ютері ніжна лірика Юрія Тітова, який не ступив із коляски ні разу на землю – вражає висотою людського Духу, силою творчого «Я». Мені дуже хочеться в цьому випуску привести два вірші Юрія, які допоможуть розвіяти багато сумнівів, які я прочитав в обговореннях теми, піднятої Валерієм у своєму вірші:

«Імення Боже сяє у думках»

Дозволь Христу до тебе увійти,
Дозволь собі духовно оновитись,
Перед Дитям Господнім нахилитись
І шлях до істин праведно знайти.

Дозволь собі замислитись над тим,
Чого не можна на роки відкласти.
Нехай у тихих спалахах причастя
Засяє зірка світлом провідним.

Помнож себе на іскорки святинь,
Щоб вогнищем сподіваним налитись,
Щоб жодним кроком віри не спинитись,
І не зректися доброти корінь.

Стихає все в яснім передчутті,
Згорають всі вагання недоречні,
І обнімає непорочно вечір
Цю ніч святу, що світиться в Христі.

Дозволь собі, чого не дозволяв,
Зіграй на струнах суті й одкровення.
Промов молитву за свій край стражденний,
Яку ніхто, як ти, не промовляв.

Різдвяна ніч у зорях і свічках,
Як вишиванку, небеса гаптує.
З надією душа твоя святкує,
Імення Боже сяє у думках.

«Ми – українці»

Так є повік –
Ми в світі українці!
Своє буття окреслили давно.
Нас мордували, нищили ординці,
А ми не покорились все одно.

Ми не святі.
Нема над нами німбів.
Та святість Божу в душах бережем.
Своєї Батьківщини кожний символ
Покривдити злочинцям не даєм.

Ми випили бездонну чашу горя.
Кривавлять й нині рани від тортур.
Вдаря трагічно дзвін голодоморів.
Пронизує Чорнобиль до зажур.

І зараз нас готові розчавити
Скажені пси безбожного Кремля,
І руки кров'ю нашою умити,
Щоб котрий раз здригнулася земля.

А ми – у бій.
А ми не поодинці
Благословили єдністю безмеж.
Ми Українці, світе!
Українці!
Ти серед інших нас упізнаєш.

І вже падіння наше неможливе,
Хоч нам тирани знов віщують крах.
Спада на Всесвіт наших прагнень злива,
І Україна б'ється у серцях!

2016-02-15 18:17:26

Олег Добров

post scriptum: Валерій, хочу Вам подякувати за Вашу особливу сміливість і здатність обговорювати у поетичній формі такі непрості питання. Хочу також подякувати всім моїм колегам по порталу, які так щиро реагують в своїх рецензіях, в своїх віршах на всі-всі теми, які висвітлюються в авторській програмі Тетяни Лавинюкової, за що їй окрема й велика вдячність. До зустрічі, Ваш Олег Добров.

2016-02-15 18:19:58

АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"

Дорогий Олеже! Наш критику і аналітику! Дякую за детальний розбір творів поезії та скульптури. Все чекаю, коли ж нарешті зайде на сайт Валерій Хлонь, відсутній, очевидно, з поважних причин. Буде йому що почитати! Стільки різних думок і вражень! Дуже дякую, Олеже, за розповідь про поета Юрія Тітова і його вірші.

2016-02-16 10:45:33

Альгиз

Олеже, дуже вдячна вам за цікавий коментар до роботи Валерія. Особливо за вірші Юрія Тітова.
Згодна з вами, що цей проект дозволяє розкритись авторам порталу. За що і моя подяка Тетяні.

2016-02-16 11:01:34

Валерий Хлонь

Доброго Вам вечера Олег. Вибачаюся, що так довго не відповідав. Скажи Вам відразу одну річ. Спілкування на цьому сайті приносить душевну насолоду. Нам не потрібно боятися своїх думок. Нам потрібно боятися за свої вчинки, якщо ці думки приводять нас до плачевних результатів. У мене є можливість порівнювати життя і мислення різних національностей, тобто людей які живуть в різних країнах. На даний момент можу сказати одне, німці найраціонельніші люди. Я не хвалю цей народ, я сасолоджуюся цим, що вони вміють бачити і аналізувати різні ситуації в житті. Для мене дуже важлива віршіва форма спілкування. Віршем можна свої помисли скомпрементувати в одне ціле, для того щоб ця енергія стала дуже сильною і щоб вона дістала тих, хто в цьому нуждається...дякую Вам...
зауваження у мене є, я привик на "Ти"..)))...

2016-02-18 19:37:28

Валерий Хлонь

а за вірш Юрія Тітова, я особливо вдячний...сильно і правдиво...це живі слова

2016-02-18 19:43:21

ДМИТРИЙ ЧЕРАШНИЙ

... я так розумію, Валера, що ти не раз, споглядаючи на каплицю, міркував: що хотів нам сказати скульптор цією дивовижною постаттю Христа? І мабуть тоді ти вирішив відобразити свою думку з цього приводу.
І зробив це неординарно.

Крім того, надихнув мене взяти "клаву" до рук, за що тобі окрема подяка...

http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=46868&poem=197987

2016-02-14 06:18:27

Валерий Хлонь

Дакую тобі Діма. Я обовязково почитаю твої думки. Дуже приємно,особливо від тебе чути, що мій вірш все ж вдався. А ти був одним із перших, хто мені дорогу показав в віршувальний світ...Так що, якщо щось не так, то не я виноватий)))...обіймю тебе, друже

2016-02-18 19:47:37

ДМИТРИЙ ЧЕРАШНИЙ

Тисну руку, Валєра!

2016-02-20 20:12:25

Владимир Никто

Тема интересная и вечная. Христос говорил, что не покинет нас. Символы существовали еще в глубокой древности, смысл их эзотерический. С интересом прочитал все. Спасибо еще раз Татьяне за внесение света культуры (на санскрите: культ - почитание, ур - свет) через искусство.
У меня тоже есть стих, который, возможно, не совсем традиционно освещает.

Христос

От мира неземного снова
Принес Огонь спасенья в дар.
Не взяв за Жертву ни обола,
Себя отдал Он на алтарь.

Учил простых людей простому:
Внутри живет Огонь-Любовь.
Кто в духе храм любви построит,
Тот в Свет Отца вернется вновь.

И тайны духа открывал Он
Ученикам наедине.
Мария сердцем понимала
Слова Его в миру и вне...

Его Любовь и Состраданье -
Над миром нашим два крыла
И Беспредельность мирозданья,
Куда Звезда Христа вела...


обол - древняя мелкая монета;
...в миру и вне... - Мария Магдалина была духовно особо близкой. В
течение 11-и лет принимала Учение от Христа после Его ухода из плотного мира.

2016-02-13 22:29:33

Мориэлья

''Учил простых людей простому:
Внутри живет Огонь-Любовь.
Кто в духе храм любви построит,
Тот в Свет Отца вернется вновь.''
Благодарю!

2016-02-17 19:17:20

Владимир Никто

И Вам спасибо!

2016-02-17 19:32:19

Валерий Хлонь

Спасибо тебе, Володя, что меня понял. Хотя это наверное излишнее. Мы друг друга понимаем с полу слова. Извини, что не резко здесь бываю - я на повышении квалификации...а у немцев это очень серьёзно)))...
рад тебе очень и твоим стихам...как же мысли всё же перекликаются у нас?......обнимаю

2016-02-18 19:58:48

Владимир Никто

Спасибо,Валера! Близкое наше мировоззрение. Успехов тебе во всех твоих делах. Жму руку!
э

2016-02-18 20:20:42

райка

У нас такая скульптура редкость, хотя есть великая картина " Иисус в пустыне", где тоже отображено раздумия Христа о его миссии на земле.Глядя на эти произведения искусства, у человека должно возникать чувство стыда за грехи свои, или хотя бы мысли о жертве , принесенной Иисусом во имя жизни на земле. Спасибо за стихи Валерию, Пастернаку(!) и Ирине.

2016-02-13 19:31:17

Валерий Хлонь

Тебе большое спасибо, что услышала мои мысли. Да, мы все разные, но мы все хотим в первою очередь жить на этой Земле. Что для этого нужно?...Наверное нужно в наших стихах находить то, что мы хотим сказать...обнимаю тебя, дорога коллега;-)

2016-02-18 20:01:52

райка

2016-02-19 14:13:05

Наталия Волынец

«Перехожий, зупинись і подумай, чи твоє страждання є більшим, ніж моє.»
Глибокий і безмежний сум
від цих людських Христових дум.
Але надія ще жива,
що зрозумієм ці слова...
Дай Боже нам вийти усім з темряви і находити шляхи порозуміння між нами, людьми мислячими. Дай Боже нам розуму, щоб не вважати себе розумнішими ніж ми є.
Вірш Валерія глибокий, з новим баченням ролі Хреста на Землі, і я поділяю його погляди.

2016-02-13 00:13:08

Валерий Хлонь

Наталочко, це дуже файно, що наші думки співпадають. Значить в Українскій землі ще є життя і віра до кращого. Треба просто повірити все в краще, в самого себе повірити...

2016-02-18 20:04:51

Арий Теко

Как всегда: сюда – с удовольствием!
Однако прочитал всё и... растерялся... Просто не знаю, кому бисировать: автору скульптуры? Пастернаку? Валерию Хлоню? Ирише Рассветной? Склоняюсь к тому, что в первую очередь – двум последним... Вероятно потому, что они ближе дистанционно, - потому, что их мысли чётче воспринимаемы в силу их соответствия духу моего времени.
Безусловно, в стихе Валерия присутствует замеченное авторами противоречие с церковным догматом. Однако мне кажется, что в своей сути (а не в формальном восприятии церковного канона) это противоречие не столь кощунственно. Вера не должна быть слепой, бездумной ибо тогда она не пройдёт через сердце, а значит, - окажется никчемной. Любая истовость в своей сути уродлива. И религиозная - не исключение. У меня ощущение, что свою версию Валерий выстраивает, не посягая на святое. По крайней мере, мне хотелось бы в это верить. Воистину любовь человеческая к Богу должна быть многогранною. Лично мне хочется быть в готовности любить Бога и на кресте распятого и отдыхающего сидящим. Да «сжечь крест» для верующего человека формально звучит как бы богохульно. Но мы ведь думающие люди и понимаем, что эти слова в контексте исходят из уст самого Бога. Ну, не может же Господь хулить самого себя. Понятно же, что версия Валерия не насаждение ереси, а художественный приём.
Ириша Рассветная удивила. И восхитила. Сказала: «Не судите строго. Я - не Пастернак. ».
Это, ИМХО, как раз тот случай, когда не стоит фетишировать классика, сравнительным уничижением своего произведения. Да, Ирина Рассветная – не Пастернак. Но в конкретном сравнении двух произведений отнюдь не кощунственным будет замечание: «Пастернак тоже – не Ирина Рассветная». Стих, ИМХО, очень хорош. Умница!
Извините коллеги, само произведение искусства (скульптуру) не комментирую, поскольку оно для меня – откровение. Скорее оно для меня познавательно. И познавал, предложенное авторами, с интересом, за что и благодарен Валерию, как автору темы и всем откликнувшимся!
Особо интересными показались постинги Альгиз (2016-02-10 22:40:19) и Поет-Художник. АП Тетяни Лавинюкової (2016-02-11 11:06:32).
Спасибо всем!

2016-02-12 14:06:48

Ирина Рассветная

Спасибо, друг, за такой неожиданный отлик. Я и смущена, и обрадована. Всё-таки наши творческие "порывы" бывают не зря, и то, что они находят отклик в сердцах других - это согревает. Спасибо!

2016-02-18 10:11:08

Валерий Хлонь

Арий, друг мой!. Для меня очень важно, чтоб мои мысли-стихи были принятыми, а если нет, чтоб соответственно захотелось моего объяснения. Твои комментарии дают всё время повод для то, чтоб моя голова становилась ещё седее))) (Смеюсь)...мне очень приятно, что ты понимаешь мои мысли. Да, я никогда не буду богохульствовать. Но я готов закрыть все церкви, если они продают мою веру...Много сказано и написано о Иссусе. Но мы же понимаем, что именно для сегодняшней церкви большая прибыль. Они делаю деньги на имени Иисуса. это правда. Это все видят...но молчат...каждому своё...
Тебе огромное спасибо.
Извини, что не сразу ответил.
Обнимаю

2016-02-18 20:17:55

Ника Неви

Мені дуже подобається як пише Валерій.
Його вірші завжди дуже глибокі за змістом. Теми завжди просто шикарні, мова соковита та барвиста. Цей вірш не виключення.
Наскільки мені відомо ця скульптура встановлена на каплиці , а оскільки каплиця не має статусу церкви, то по завершенню будівництва згідно іконографії на каплицях не прийнято було ставити розп'яття Христа . Тож, ймовірно, замовники (родина Боїмів) знаючи про це і вирішили зробити Скорботного Ісуса сидячим біля хреста.
Напис латиною було взято з Плачу Єремії (1.12) «Гляньте й побачте, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій біль?».
Мабуть саме напис надихнув Валерія на написання вірша. Його погляд дещо незвичний, але ж він так відчув. Можливо вже дійсно настав час, коли люди повинні замислитися над своїми вчинками, бо не вічно ж можно грішити, а потім каятися та чекати прощення всіх гріхів. Можливо вже настав час відповідати за все те, що встигли накоїти на цій планеті: за безкінечні війни, за загублене навколишнє середовище, за лють та хіть сердець, за несамовиту жагу до збагачення та лінощі розуму і душі.
Тож вірш таки наштовхує на роздуми і за це я дякую автору.

2016-02-11 20:47:59

татьяна из киева

Ника, всё ты верно говоришь... Да только вот одно меня смущает: ГРЕШАТ-то одни, а КАЮТСЯ совсем другие! Так всегда БЫЛО, так ЕСТЬ и, увы, так, пожалуй, и БУДЕТ...

2016-02-14 16:44:11

Валерий Хлонь

Ніка, зпершу вибач, що не відразу відповів. Німецьке життя все ж не дає вільності))...Дуже тобі дякую за такий відгук. Ти правильно замітила, я не хочу так думати як всі. Я не навязую думки своєї всім. Я тільки показую, що я думаю...обіймаю тебе міцно, коліжанко;-)

2016-02-18 20:21:56

Елена ТомА

Валера, спасибо за строки,прекрасная работа, раскрывающая образ Христа. Вдохновения тебе!

2016-02-11 18:34:46

Валерий Хлонь

спасибо тебе, Лена. Образ Христа, это маше понимание этого мира...обнимаю тебя

2016-02-18 20:23:42

Елена ТомА

Творческих успехов! Молодец, Валерочка!

2016-02-18 20:29:22

Вадим Барченко

Нічого не можу сказати, окрім "БРАВО"...
Чудове написання, чудове розкриття теми...
І насамперед - дуже болючі та водночас правдиві рядки...
Іісус і справді зі щемом біля серця дивиться на той світ, який навколо...
І мабуть не розуміє, як він міг стати саме таким.....
Дякую, сильна робота!

2016-02-11 11:37:30

Валерий Хлонь

Вадим, дуже дякую тобі. Саме власне так я і думав коли писав цього вірша. Цю скульптуру я бачив ще в 1986 році. Вона мене весь час прислідувала. Я думаю, якщо ми насправді повіримо в Ісуса, то і всі біди відійдуть від нас...дуже дякую тобі...

2016-02-18 20:26:56

Вадим Барченко

Саме так, Валерію... З віри починається все на світі...
Ще раз дякую за задоволення від читання твоєї роботи...

2016-02-19 09:27:53

Юлия Небо

Смiливий i глибокий вiрш, i cправдi змушуэ на раздуми про те, що зробив для нас Icус, про те, що коiться з людьми i зi cвiтом зараз... Я не пам"ятаю цього вiрша у тебе, Валерiю, но зараз маю нагоду тобi за нього подякувати! Гарний вiрш! А те, що думки рiзнi викликаэ? Мабудь, так i маэ бути! Дякую, друже!

2016-02-11 10:30:43

Валерий Хлонь

Юлічка, думки повинні бути різними. Тільки тоді можна знайти істенну життя. Але є одно "але". Ми не повинні бачити в іньших думках злобу. Це просто не розуміння цього , що навколо твориться. Ісус не хоче на небо. Йому там дуже сумно. У нього є дуже багато роботи тут, на нашій Землі. обіймаю тебе, коліжанко

2016-02-18 20:32:04

Юлия Небо

Рада тому, що ти знову з нами спiлкуэшься, Валерiю! Бачиш, cкiльки думок тут...

2016-02-18 21:18:24

Валерий Хлонь

Я ніколи би не подумав, що такий резонанс викличе мій вірш...але це дуже файно))

2016-02-18 21:29:31

Яна Яна

«Перехожий, зупинись і подумай, чи твоє страждання є більшим, ніж моє»
Дiйсно э над чим подумати...
Якщо спiвчувати не собi - життя змiстовнiше, а свiй бiль вiдчуваэться не так сильно...
Цiкавий випуск, дякую за iсторiю i за вiршi)

2016-02-11 08:25:16

Валерий Хлонь

дякую тобі Яна. Зрозуміти це що хтось написав і уяснити для себе самого - це дуже важливо в любий час...обіямю тебе

2016-02-18 20:34:13

Светана

Валера! Спасибо за такое глубокое осознание личности Христа.Скульптура подкупает неординарностью: он сверху смотрит на людей. Как больно быть человеком! А быть Христом? Всем успехов и вдохновений, новых открытий и позитива!

2016-02-11 08:02:42

Валерий Хлонь

Светана спасибо Вам. Как Вы правильно сказали, Иисусом быть ведь очень не легко...Почему мы этого не понимаем?...вечный вопрос...спасибо, с добром к Вам

2016-02-18 20:37:11

Любовь Назаренко

Цікаво...

2016-02-11 01:51:08

Валерий Хлонь

Якщо цікаво, значить інтересно. Якщо інтересно, значить ...?:-))

2016-02-18 20:38:50

Любовь Назаренко

2016-02-19 01:14:57

Оксана Васильевна Федишин

Дивно. Символ язичництва і символ християнства поряд. На фото не видно, чи цей символ прикріплений до хреста, чи він йде впоперек. Якщо впоперек, то це означає, що язичництво вдарило (чи вдарить) по християнстві. Якщо паралельно, то це означає, що воно не капітулює.
А під ними сидить хтось вусатий. Хто?
===
А відносно рецензій, розмірковувань про сутність Ісусової долі - дуже боляче, що люди не читають першоджерело, а творять свої домисли, які йдуть в супереч Слову Божому. Кожним словом людина комусь служить: або царству світла, або царству темряви.

2016-02-10 23:55:13

АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"

Каплицю Боїмів також називали Оґруйцовою — від польського слова «ogrójec» (сад). Це пов'язано з тим, що на куполі знаходиться статуя, що зображає Христа в Гетсиманському саду. Тема ця широко представлена в живопису, у скульптурі вона рідкісна, просто унікальна.(Мельник Б. В. Вулицями старовинного Львова. Львів: Світ, 2002. — с. 116).
Щодо символів над Ісусом, то я думаю, це символи його страждань і страти: терновий вінець і хрест. Адже, саме це чекає його після ззали і арешту у Гетсиманському саду.

2016-02-11 14:09:39

АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"

Перепрошую, хотіла написати "зради", а вийшло он що... Все через неуважність...

2016-02-11 14:14:00

Оксана Васильевна Федишин

Дякую, Тетяно.

2016-02-12 02:09:09

Валерий Хлонь

Оксанко, слово Боже було написано людьми. Треба нам накінець всім зрозуміти, що ми люди - істоти корисні. Ми одне одного убиваємо за просто так. Звірі живуть на цій Землі для цього, щоб жити...Ми чужеродне тіло для нашої Землі...Кричемо, що Іуда був зрадником і в той же самий момент ідемо замолювати свої гріхи в церкву...Що це?...
дякую тобі, що завітала сюди...обіймаю

2016-02-18 20:43:50

Ирина Рассветная

Очень сильное впечатление и от скульптуры, и от стихотворения. Я начала искать - почему такой сюжет? И нашла пояснение : Это сидячая фигура Иисуса Христа в Гефсиманском саду.
И тут же всплыли строки Бориса Пастернака, не менее сильные :
*************
Гефсиманский сад.

Мерцаньем звезд далеких безразлично
Был поворот дороги озарен.
Дорога шла вокруг горы Масличной,
Внизу под нею протекал Кедрон.

Лужайка обрывалась с половины.
За нею начинался Млечный путь.
Седые серебристые маслины
Пытались вдаль по воздуху шагнуть.

В конце был чей-то сад, надел земельный.
Учеников оставив за стеной,
Он им сказал: “Душа скорбит смертельно,
Побудьте здесь и бодрствуйте со мной”.

Он отказался без противоборства,
Как от вещей, полученных взаймы,
От всемогущества и чудотворства,
И был теперь, как смертные, как мы.

Ночная даль теперь казалась краем
Уничтоженья и небытия.
Простор вселенной был необитаем,
И только сад был местом для житья.

И, глядя в эти черные провалы,
Пустые, без начала и конца,
Чтоб эта чаша смерти миновала,
В поту кровавом Он молил Отца.

Смягчив молитвой смертную истому,
Он вышел за ограду. На земле
Ученики, осиленные дремой,
Валялись в придорожном ковыле.

Он разбудил их: “Вас Господь сподобил
Жить в дни мои, вы ж разлеглись, как пласт.
Час Сына Человеческого пробил.
Он в руки грешников себя предаст”.

И лишь сказал, неведомо откуда
Толпа рабов и скопище бродяг,
Огни, мечи и впереди — Иуда
С предательским лобзаньем на устах.

Петр дал мечом отпор головорезам
И ухо одному из них отсек.
Но слышит: “Спор нельзя решать железом,
Вложи свой меч на место, человек.

Неужто тьмы крылатых легионов
Отец не снарядил бы мне сюда?
И, волоска тогда на мне не тронув,
Враги рассеялись бы без следа.

Но книга жизни подошла к странице,
Которая дороже всех святынь.
Сейчас должно написанное сбыться,
Пускай же сбудется оно. Аминь.

Ты видишь, ход веков подобен притче
И может загореться на ходу.
Во имя страшного ее величья
Я в добровольных муках в гроб сойду.

Я в гроб сойду и в третий день восстану,
И, как сплавляют по реке плоты,
Ко мне на суд, как баржи каравана,
Столетья поплывут из темноты”.

1949 год, Б.Пастернак
*******************
Посмотрите видео, кто пожелает :
https://www.youtube.com/watch?v=SaXVjdU1kzs

2016-02-10 23:35:14

Ирина Рассветная

Ну, и уже под впечатлением от всего прочитанного, я написала своё стихотворение. Не судите строго. Я - не Пастернак.
************
В глубине Гефсима́нского сада
Он в раздумьях остался один…

Не касайся земного, не надо,
Ты – Отца Всемогущего сын.
Трое дремлют в оливковой чаще,
Но продажный Иуда – не спит,
И восходит молитва – о чаше
Из страданий, ошибок, обид,
Троекратного вещего слова…
Сильный дух, побеждающий плоть,
В отреченьи от плена земного
Принял долю, что выбрал Господь.
Принял. С муками тела – смирился,
На страданья готовый – за нас.
Пот кровавый на землю скатился,
Подошёл – искупления час.

Мысль о вечном – над левою дланью
Меж земным и небесным – в борьбе.
Помни, путник, о этих страданьях,
Чрез него – обращённых к тебе.

2016-02-10 23:38:00

Альгиз

Ира,

2016-02-11 00:00:45

Светана

Ириночка! Спасибо за Пастернака! Это одно из его любимых стихов!Проникновенное и сакральное! Просто озноб по коже!Умница!

2016-02-11 07:38:21

Ирина Рассветная

Спасибо, Альгиз!
Вспоминаю Высоцкого. Его Гамлет. Гамлет Бориса Пастернака: "Если только можно, Авва, Отче, чашу эту мимо пронеси..." Вечные раздумья межу земным и небесным.

2016-02-11 07:49:46

Ирина Рассветная

И ещё: "Но продуман распорядок действий, и неотвратим конец пути..." Такие глубокие слова... Спасибо, Света!

2016-02-11 07:53:14

Светана

Ирина! Душевно и здорово! Молодец!

2016-02-11 07:54:28

Юлия Небо

Ирина! Вы - большая умница и талант! Спасибо за Вашу рецензию!

2016-02-11 10:35:02

АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"

Ірино, я подивилася відео. У тому читанні якось по-іншому почула я слова, багато разів перечитані, з циклу, який я називаю "Євангеліє від Бориса". Так, слушно, це Ісус у Гетсиманському саду під час великої своєї скорботи. Зараз він просто людина, що молиться, знаючи які страждання і муки доведеться знести поки мученицька смерть не перерве їх.
Он отказался без противоборства,
Как от вещей, полученных взаймы,
От всемогущества и чудотворства,
И был теперь, как смертные, как мы.
Я під дуже великим враженням і від твого вірша, Ірино. Думаю, що треба включити його до основного змісту цього випуску.

2016-02-11 10:50:42

АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"

Ну от, я захопилася віршами Пастернака та Ірини, а про свої враження від вірша Валерія не написала. За змістом вірш дуже глибокий. Валерій переносить Христа Скорботного фактично у наш час. Його Христос у великій скорботі через гріховність і нерозум людей, які самі на себе накликають біду. Але Христос вирішує залишитися з людьми...

2016-02-11 11:06:32

Валерий Хлонь

Спасибо Вам Иринка...безумно рад, что под моим стихотворением стоят стихи моего любимого Пастернака. Ваши стихи мне понравились. Только вот Иуда навряд ли был предателем. Парадокс в том, что без него не было бы Иисуса...Но это только моё мнение, не берите его за правду

2016-02-18 20:47:41

Валентина Леушина

Дуже поважаю, Валерія, як поета і як дійсно великого патріота України. Не дивлячись на те, що він давно проживає за кордоном, він постійно душою з нами, я дуже йому вдячна за це. Що до вірша, то настільки правдиво описав своє бачення; як хоче Ісус захистити людей від гріховних помислів і дій, не дивлячись на те, що він віддав своє життя за нас грішників. Дуже доступно і змістовно описав переживання Сина Божого, бажаючи залишитись на землі, щоб зробити світ добрішим...безгріховним.

2016-02-10 22:49:46

Валерий Хлонь

я дуже Вам вдячний, Валентино. Ваші слова помогають мені, дають віру в це, що все буде добре. А вірші це як би ліки дли тих, хто хоче їх прийняти. Ще раз дуже дякую Вам

2016-02-18 21:32:26

Валентина Леушина

2016-02-19 08:52:13

Альгиз

Валерію, я пам’ятаю цей вірш. Мені сподобалась твоя сміливість. Ти дозволив себе уявити, що Ісус втомився нести хрест. Уявив, що він хоче повернутись і знов вказати шлях...
Нічого страшного в цій уяві немає. Дійсно, не треба бути лікарем, щоб бути здоровим. Це я к запереченням з привиду того, що не можна палити хрест.
Багато чого не можна!!! Вбивати людину, красти, обманювати... але це як раз ознака нашого часу, на жаль.
Кожна людина має право на свою думку і має можливість її висловлювати. Що і як було - ніхто не знає достовірно. Люди багато чого змінили, переписали, добавили і навіть взагалі видалили. Тому можна написати історію Исуса, котрий повернувся. тому що не міг вже споглядати за варварством, що здійснюється на Землі. А ще добавлю той, давнішній свій комент безпосередньо до твого вірша
Таким чином зароджуються нові релігії...інша молитва потребує іншого погляду. Але чи всі готові до таких змін? Мені здається, люди звикли до страждань. Їм вигідно грішити, а потім каятися і казати: Господь все прощає. Він віддав сина свого на заклання, який спокутував всі наші гріхи.
І якщо він повернеться на Землю, то людина повинна буде відповідати сама за все....
З твого боку дуже людяно повернути Ісуса до життя серед людей. Мені теж здається, що він хоче повернутись, бо ми знову не туди йдемо....
дякую тобі за чудовий вірш, за думки, котрі змушують замислитесь та аналізувати саму себе.

2016-02-10 22:40:19

татьяна из киева

Згодна з Альгіз! Не все, про що говорить Біблія, треба розуміти "тілки так, і не інакше"! Уявляєте, де була б зараз Україна, якби у відповідь на ляпас Путіна ми б лише покірно підставили йому іншу щоку?!

2016-02-10 22:50:36

Валерий Хлонь

Альгіз, мені дуже імпонює коли ти мені комментарії пишеш, особливо на такі вірші. Я напевно вже в сотий раз повторюся, але я ніколи не забуду як ми писали з тобою вірш " Розпьяття"...Там ми одне одного зрозуміли. Так, за такі думки зовсім недавно спалювали. Я чомусь вірю в це, що Ісус живе поміж нами. Він доживає свого 33 року і мандрує в іньшу країну. Чому так?...Я думаю що ми повинні нашу Землю зберегти. А він і є цим індекатором нашого спасіння. Ми тут живемо порівняно зовсім недавно. Но вже стільки бардаку тут наробили, що однією ногою стоїмо над бездною.
Віри в людей будуть появлятися. Так було в історії нашого людства завжди. Но перед тим, коли появлялися нові віри, пропадало те що було...

2016-02-18 21:01:16

татьяна из киева

А, как по мне, сама скульптура как-то странновато, я бы даже сказала, двусмысленно выглядит... Прошу прощения...

2016-02-10 22:23:04

Валерий Хлонь

Танюша, Львов сам по себе город тайна. Это Париж и Венеция в одном целом...Там столько противоречий, что ты становишься совсем другим, ты становишься вольным...Там даже есть сидячай статуя свободы...

2016-02-18 21:03:36

Андрей Тимченко

Может быть я чего не понимаю...Но,если бы призывал жечь кресты, то до утра бы не дожил...Всё-таки , у меня два деда священники ...

2016-02-10 20:28:52

Валерий Хлонь

а кто сказал, что кресты призивали жечь?...а кто сказал, что священики правду знают?...вопросы на которые мы никогда ответов не найдём...так где ответ, там сразу же новый вопрос...

2016-02-18 21:05:24

Гром Слобожанський

Памятник неверия. Согласно книги пророка Исаии 53 главы сказано, то что Он на подвиг души Своей, будет смотреть с довольством. А согласно Иоанна 3:16 там сказано, что Бог отдал Своего Сына Единородного, дабы всякий верующий в Него не погиб, но имел жизнь вечную. Конечно, мы знаем кому выгодно очернить роль Христа в жизни человека.

2016-02-10 20:06:02

Валерий Хлонь

ну если Вы знаете того, кто хочет очернить Христа, то тогда нужно ему скорее всего об этом сказать, или?...а кто такие были эти люди, кто писал об Христе?...Когда они жили?...откуда у них была информация?...зачем они писали об этом?...и самое главное, почему мы до сих пор ( прошло уже больше чем 2000 лет) ни как не научимся жить мирно, так как учил Иисус...
Ответы всегда на поверхности: Не судите, да не судимые будете...с добром к Ва

2016-02-18 21:12:17

Гром Слобожанський

А кто судит-то? Я взял места с Библии и все. Да и зачем пользоваться словами того, в которого вы не верите. А судья всем Бог.

2016-02-18 21:22:05

Валерий Хлонь

Я извиняюсь, но кто сказала что я не верю?...Стихотворное общение позволяет людям понять этот мир и сделать его лучшим. Это идественная задача в написании стихов...Читающий должен задуматься, что он там прочитал и увидел...задать вопрос...но никогда не делать вывод насчёт пишущего...
Это только моё мнение, прошу Вас не принимать лично...

2016-02-18 21:26:54

Гром Слобожанський

Извините меня. Я сделал вывод такой не с слов Вашего стиха. Сам часто пишу от третьего лица. Я сделал такой вывод с предыдущего Вашего ответа. Я рад, если я ошибся

2016-02-18 21:36:29

Валерий Хлонь

Вот и хорошо, что мы друг друга поняли...с добром к Вам

2016-02-18 21:41:48

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений