ЖИВОПИС – ЦЕ ПОЕЗІЯ, ЯКУ БАЧАТЬ, А ПОЕЗІЯ – ЦЕ ЖИВОПИС, ЯКИЙ ЧУЮТЬ!
АП - Авторские программы регистрируются по согласованию с Администрацией сайта. Авторы УПП самостоятельно разрабатывают и проводят мероприятия в своих программах без непосредственного участия Администрации.
Подробнее можно узнать тут
Дорогі друзі, знайомі і незнайомі! АП «Поет-Художник» продовжується. Нагадаю, що АП «Поет-Художник» - не пізнавально-навчальна програма про художників, як деколи думають. Це розповідь про поетів, котрі пишуть про художників, знаходять джерело натхнення у творчості художників. Тому прошу писати свої «рецки» переважно про вірші. Але, якщо хочете поговорити про художника, то будь ласка! Зауважу також, що АП «Поет-Художник» ні в якому разі не конкурс, як теж дехто вважає. Не треба обов’язково писати свій твір на тему того ж образотворчого об’єкту (картини, скульптури тощо). Але, якщо у вас народиться експромт під впливом побаченого чи прочитаного, то це теж приємно. Отже, наша тема «Поет-Художник»… Я розкажу про поета, котрий присвятив своєму улюбленому художнику не один і не два поетичні твори, але цілу книжку. Саме так, поет Едуардас Межелайтіс та його співавтор художник Аугустінас Савіцкас написали книгу «Чюрльоніс». Думаю, багато хто з наших авторів і гостей добре знає, хто такий Мікалоус Константінас Чюрльоніс. Він починав як музикант, композитор. Це не дивно, бо виріс він у родині музиканта-органіста. З відзнакою закінчив Музичний інститут у Варшаві, потім – Консерваторію у Лейпцигу. Вважається одним із піонерів абстрактного югендстилю в Європі (нім. Jugendstil — «молодий стиль»). Але незабаром в юнакові прокинулася неймовірна тяга до живопису, з якою він був не в силах впоратися. Відтепер музичні та художні інтереси постійно перетинаються. Він пише музичні твори, які ніби зримо змальовують природу, її чари і таємниці, тобто «малює» засобами музики. У той же час його живопис надзвичайно «музичний»; його картини так і називаються: «Соната моря», «Соната сонця», «Зоряна соната» тощо. Як і справжня музична п’єса, кожна така «соната» - це цілий цикл картин, які називаються відповідно «Алегро», «Анданте» і т.д. Власне, все це треба самим і побачити, і почути. Для «побачити» я вибрала картину з циклу «Казка королів», а для «почути» – музичну п’єсу «Ноктюрн», вгорі над картинкою є плеєр. Враження від живопису Чюрльоніса можете одержати тут: http://bibliograph.com.ua/k100- Chyurlenis/index.htm а прочитати книгу, наприклад, тут: http://www.rulit.me/books/chyurlyonis- read-399932-1.html Але я, здається захопилася, забула, що я не беруся оцінювати творчість художника. Тим більше, такого фантастичного художника пензля і звуку… Хай це зробить кожний сам для себе. Звісно, я не зможу показати і прочитати тут всю книгу, яку написали Межелайтіс і Савіцкас. Наведу тільки вірш Межелайтіса «Його ініціали», з якого починається книга (у перекладі з литовської Юрія Левітанського). Отже, слухаємо, читаємо, дивимося, ділимося враженнями. З найкращими побажаннями до всіх, щиро - Тетяна Лавинюкова.
ЕГО ИНИЦИАЛЫ «…я как вольная птица (без крыльев)…» М. К. Чюрлёнис МКЧ * – как странная птица, из тех, что мы не видали, из тех, несомненно, живущих в сказочных рощах, летит и летит, пробиваясь к солнечной дали, этот резкий причудливый росчерк. МКЧ – это волны набегающего прилива, где чайка четко очерчена лучом заката, или реющая над раскрытым роялем грива за роялем сидящего гениального музыканта. МКЧ – это в сумерках, когда очертанья туманны и звезды так странны над розовыми куполами, рядом с легко летящей готикой святой Анны черная его крылатка бьет на ветру крылами. МКЧ – это башня и гений, простирающий руку МКЧ – это мера гения, что, как собственные владенья, небеса перекраивает, и каждый этот отрезок превращает потом в удивительные виденья, фантастические цветные виденья фресок. МКЧ – это подписьна полотнах, отмеченных вечностью, это волшебный ключик от затворенных башен, наполненных доброй его человечностью, от бесконечных галактик, им сотворенных.
* МКЧ – инициалы Михаила Константиновича Чюрлёниса, которыми он подписывал свои картины. Его автограф на литовском языке.
История cоздания стихотворения:
Мікал́оюс Константі́нас Чюрль́оніс ( 22 вересня 1875 — 10 квітня 1911) — литовський художник і композитор («Соната сонця», «У лісі»). За своє коротке життя (35 років) Мікалоюс створив близько 400 музичних п'єс, 300 картин, а також безліч літературних творів, віршів. Більшість картин художника розміщені в М. К. Чюрльоніса Національному художньому музеї в Каунасі, Литва.
Едуа́рдас Межела́йтіс (3 жовтня 1919, село Карейвішкяй — 6 червня 1997, Вільнюс) —литовський поет, перекладач, есеїст.
Савіцкас Аугустінас — (12.5.1919, Копенгаген), литовський живописець і мистецтвознавець.
Про книгу: Э. Межелайтис, А. Савицкас. Чюрлёнис Издательство «Искусство» Москва • 1971. Перевод с литовского: Б. Залесской (проза), Ю. Левитанского (стихи)
1
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1848
Спасибо Татьяне Лавинюковой за замечательную тему проекта.
Чюрленис – редчайший драгоценный камень в венце гениальных личностей, воплотивших неземную красоту, космизм доступными людям средствами. Немногие обладали, как Чюрленис, даром создавать одинаково прекрасные музыку и полотна. В этом он перекликается со Скрябиным, воплощавшим в музыке световые и цветовые ассоциации. Специалисты говорят, что Чюрленис мог бы стать и прекрасным литератором.
В моей жизни когда-то давно был целый период увлечения творениями Чюрлениса. Бывал и в Каунасском музее его живописи, и в Друскининкае слушал фортепианные концерты, которые проходили в доме-музее Чюрлениса. Слушатели находились снаружи, а музыка лилась через открытые окна, что нашло отражение в моем стихотворении «Миры Чюрлениса». Это создавало неповторимый шарм и ощущение присутствия автора. Музыка Чюрлениса с давних пор в моей фонотеке. Сразу же вспомнился ноктюрн, размещенный здесь. Особенно любил его органные фуги, что тоже отразил в стихе. А картины Чюрлениса всегда жили где-то в глубинах сознания. Это стало понятно, когда снова соприкоснулся с ними при написании стиха.
Стихотворение написано по мотивам музыкальных произведений и полотен Микалоюса Чюрлениса.
Миры Чюрлениса
Ноктюрн Незримого полотен –
Слиянье музыки и снов,
Сокрывшихся в палитре плотной
При сотворении миров.
***
В поэме «Море» вод нездешних
Челны настигнуты Волной.
Жемчужный Свет ковчег нашедших
Ведет спасительной Рукой.
Свет Глаз дорожками по морю –
Маяк сияет в Вышине.
Andante моря в том... миноре –
Надежды шепот в Тишине.
***
Органа фуга – Ангел «Жертвы».
С небес ступени в крест земной.
ВысОки крылья, Мысли светлы,
И звездный путь над головой,
Где в замке Сказки чудотворной
Под белой манной облаков
Сонатой Солнечной мажорной
Освобождают от оков.
***
В Друскининкайском доме окна
Распахнуты во внешний мир,
И открывает сердце тонкий
Симфоний Космоса клавир.
В нем Короли волшебной Сказки,
Что держат целый мир в руках,
Чюрленису готовят краски
Палитры Света в светлых снах.
Примечание. Равносторонний крест – древнейший символ человечества (эзотерически).
Когда я была в 6 классе, маме моей досталась санаторная путёвка в Друскининкай. Мама ездила на экскурсию в музей художника в Каунасе, рассказывала мне о нём. Но ознакомиться с его картинами тогда было трудно, мама привезла какие-то открытки. Я очень рада, что опять вернулась к этой теме и погрузилась в его творчество. Честно говоря, я больше благодарю за художника, чем за поэта. Стихи, конечно, отражают сущность, но картины, всё-таки, больше говорят о Чюрленисе.
Лєночко, я дуже зраділа твоєму відгуку на цей випуск АП Поет-Художник, а зараз дивлюся: виявляється, я на нього не відповіла. Просто неуважність Мене дуже порадувало те, що ти написала, адже, всі непарні випуски АП - про тих, кого я сама люблю. І парні теж - про вірші наших авторів порталу УПП. Дякую тобі, Лєночко!
Творчість Чюрльоніса мені знайома з дитинства. Його музичні твори мені дуже подобаються. Вірш дуже емоційно передає захопленість поета творчістю генія. Мені дуже пощастило, бо в свій час я побувала в Литві і в усіх цих музеях. Дякую автору проекту за цю подорож в улюблений світ музики, живопису і віршів.)))
Дякую, райко! Я вважала, що відповіла на цю рецку, а от виявляється, що ні. Ну, буває, але я дуже втішилася твоєму відгуку. Приємно, що нагадала тобі про щасливі миті у світі прекрасного.
Доброго дня, шановні колеги! Не можу пройти повз цього випуску, тому:
По-перше: хотілося сказати кілька позитивних слів про Мікал́оюса Чюрль́оніса:
Мріючи поєднати музику та живопис, ототожнюючи дійсність із світом фантазії, Чюрльоніс-композитор і Чюрльоніс-художник у своїх творах по-новому розкрив відчуття ліричного бачення у власній концепції – «лірика навколишнього світу», – земного та космічного пейзажу, який уявлявся йому як велика симфонія, а люди – як ноти. Взагалі, Чюрльоніс належить до «національних» композиторів, адже він популяризував литовський музичний фольклор і підніс литовську музику до професійного рівня. Недарма Литва так пишається своїм сином. Відомо, що для литовського музиканта мати у своєму репертуарі твори Чюрльоніса – справа честі. Литва також суворо зберігає за собою право на живописні полотна художника-Чюрльоніса і не дає принципового дозволу на вивіз їх за кордон.
Багато з критиків відносять художню творчість Чюрльоніса до символізму. Правда, зовні наївні й фантастичні сюжети приховують в собі глибокі відкриття. Про картини Чюрльоніса важко говорити, їх слід роздивлятися, в них хочеться розчинитися, і, можливо, тоді для вас відкриється гармонія й прихований зміст, що не можна висловити словами. Живопис Чюрльоніса (до речі, більшість картин виконані пастеллю) своєрідний за колоритом, позначений тонкою сріблястою гамою. Він переносить глядача у світ казки (триптих «Казка», цикл «Казка королів»), фантастичних видінь, містики (цикли «Творення світу», «Знаки Зодіаку», народних вірувань та легенд «Весна», «Соната вужа», «Жемайтійські хрести»). Всі згадані твори знаходяться у місті Каунас, в музеї імені Чюрльоніса.
Так що ж все-таки відкрив Чюрльоніс людству? Приєднуюся до критиків, які визначили що це була розгадка людської мрії про Щастя й Гармонію. Аби бути щасливим, треба жити у Гармонії і навчитися приймати ВСЕ. Себе в тому числі. Навчитися жити з думкою про те, що можеш спробувати висловити самого себе, прихованого, по-різному. І якщо це буде щиро – то це буде довершено і торкнеться іншого. Чюрльоніс втілив ідею «СИНТЕЗУ мистецтв».
У цей весняний день процитую вірш литовській поетеси Соломеї Неріс, який вона написала під впливом циклу «Соната весни» Чюрльоніса:
Весна, весна! В садах поёт сирень,
Звенит река, сияет майский день,
Река небес – так глубока,
А ветер гонит облака!
Весна, весна! В ветвях берёз лесных
Струится сок побегов молодых –
То кровь моя – и ветра взлёт
Дыханьем воли обдаёт,
Там белой тучкой пробежит,
Там в листьях ивы задрожит,
Там птицею вспорхнёт лесной
Твоя свобода, край родной!
Колокола мне в сотый раз
О счастье, о любви поют...
Встречай меня, родной приют!
По-друге: кілька теплих слів про Едуа́рдаса Межела́йтіса:
Межелайтіс – відомий литовський поет. Його вірші – своєрідний сплав поетичної публіцистики і ліричної прози. «Не вірші пишу – творю світ людини!» – гордо декларує Межелайтіс у книзі «Поет і людина». Лірика поета не знає однотонності, одноманітності, сірості барв і трафаретності. Це щира розповідь поета про себе, про поезію, про мистецтво. Твори Межелайтіса перекладені багатьма мовами світу. Але й сам Межелайтіс переклав литовською мовою вигадування А.С. Пушкіна, М.Ю. Лермонтова та інші. Він також написав «У Вільні, городі преславнім» (1964) – про перебування Тараса Шевченка у Вільнюсі, переклав ряд його віршів («Садок вишневий коло хати», «Сонце заходить, гори чорніють», «І виріс я на чужині» та інші), а також П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, М. Бажана, А. Малишка, роман «Злата Прага» О. Гончара (1950), збірник «Українські народні казки» (1949) – що говорить про велику повагу Межелайтіса до нашої української поезії та літератури.
Також хочу відзначити що Чюрльоніс та Межелайтіс – це споріднені творчі душі братнього литовського народу.
І на завершення моєї рецензії процитую ліричні рядки з вірша Едуардаса Межелайтіса «Жінка» (у перекладі В. Бичка), бо про любов до жінки ніколи не треба забувати:
У творах Ренуара ти – мов нетутешня, особлива,
Та по-земному звабна і грайлива,
Здаєшся ти мені такою,
Мені здаєшся ти такою –
Земною водночас і неземною.
Щодень ти неоднакова і різна –
Ласкава і грізна,
Шляхетна й недосяжна,
У красі суворій невимовна,
Розумна і відважна,
Натхненна і гріховна,
Манлива, наче вогник у вікні...
Така й потрібна ти мені…
post scriptum: Тетяна, спасибі Вам велике за чудовий екскурс в світ мрій – музики, живопису і поезії Мікал́оюса Чюрль́оніса та Едуа́рдаса Межела́йтіса.
Олег, спасибо за интересный рассказ. Всегда с удовольствием читаю ваши комментарии, которые называть комментариями стыдно )) Это скорее окошки, тропинки , указатели ( можно придумать ещё много всяких названий), которые ведут в удивительный мир творчества и красоты.
И Татьяне спасибо огромное! Без её усилий ничего бы не было. Таня, ты тоже открываешь нам окна))))
Танюша! Огромная тебе благодарность за приобщение авторов портала к великому искусству. Многое мне известно, побывала в музее Чюрлёниса очень давно, в 1975 году. Многое узнала из твоего проекта о нём и о воспевших его поэтах. Спасибо за твой бескорыстный труд. С уважением, Лидия.
Полотна Чюрлёниса неотделимы от его музыки. Это хорошо можно прочувствовать, посетив его музей в Каунасе, где зрители смотрят его картины под его музыку, льющуюся из репродукторов. Впечатление, и от картин, и от музыки усиливается многократно.
Ещё раз пытаюсь послать отклик!Чюрлёнис - фантаст и колдун, как в музыке, так и в живописи.Его живопись - замершие на миг звуки, сказка в развитии, но без финала. Зритель сам должен придумать финал.
Колыбель таланта в Друскининкае, там дом-музей художника. Места сказочные и чудные: сосновые боры, лебединое озеро с ручными лебедями, легендарный Нёман. Именно в таких местах рождаются гении.
В обычном сельском доме пианино! Полотна Чюрлёниса дышат мистикой, и каждое - шарада!
Смотрите его "Истину"!
Межелайтис так верно выразил всю суть таланта!Гений перекраивает небеса в красочные фрески, открывает новые галактики! Просто прекрасно, что есть на земле ещё такие места и рождались такие люди!
Спасибо за красоту,Татьяна!
Проснулась сегодня, анализируя вчерашний день - что было не так, что можно сделать лучше и тд.. В общем, как-то неспокойно было. А прослушала ноктюрн и вхожу в новый день в его лучах, с хорошим настроением, не предаваясь суете сует. Классическая музыка возносит над ней. В самом деле, отдушина. Спасибо!
И картины мне такие по душе - в руках персонажей то светлое, что нужно людям. Наводит на мысль - свет есть и он в наших руках. Это воодушевляет, подвигает к светлому и вечному.
А с хорошим настроением и проблемы решаются легче. Я уже понимаю, что повитать - это не уход от реалий, а возможность посмотреть на них с высоты птичьего полёта. Хотя какое-то время очень приятно с закрытыми глазами предаваться потоку высей, подаренных искусством. И даже нужно!
Воістину попала в багатогранний світ музики, таку музику потрібно слухати з закритими очима, в уяві побувати і в біднебессі, і в чарівному саду... видно, що людина талановита у всьому, недаремно друг-поет, Едуардас, присвятив, Чюрльонісу, цілу книгу. Цікавий вірш, в якому розкривається чудовий художник і музикант.
Щиро вдячна, за проект започаткований на порталі, Танюшою Лавинюковою.
Мой первый:
...Все не то, все не
так.
Или я совсем дурак?
Или с дурами
встречался,
И от них беды
набрался?
Но веры я не теряю,
И с верой умру,
Даже если любовь
потеряю,
И больше вовек не найду.
Хіба не те промовлене у
Слові, -
Що буде зле, і будьте на
готові!..
Останні дні правління
Змія злого...
А потім Царство Істинного
Бога!
2 Тимофій 3:1-5
У одних голова на
двери,
И ученье про мертвого
плотника
Разжигает страсти
внутри,
Не понять им простого
работника,
Восхищённого с фузом
гитарой...(...)
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.