"Українців можна приспати, надурити, але неможливо залякати". 10 цитат братів Капранових / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
Число 27. Як свиня на небо гляне. Десять цікавих українських фразеологізмів / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
Автор: АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-10-05 15:02:20
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
АП «Поет-Художник»
53. Олег Гончаренко, Наталя Осичанка, Олег Сколібог – Іван Марчук, «Скажи мені правду»
Дорогі друзі, знайомі і незнайомі! АП «Поет-Художник» продовжується. Нагадаю, що АП «Поет-Художник» – не пізнавально-навчальна програма про художників (митців) та/або поетів, як деколи думають. Сподіваюся, що Ви будете писати свої рецензії переважно про вірші. Але, якщо хочете поговорити про художника, то будь ласка. Зауважу також, що АП «Поет-Художник» ні в якому разі не конкурс, як теж дехто вважає. Не треба обов’язково писати свій твір на тему того ж образотворчого об’єкту (картини, скульптури тощо) та/або поезії. Але, якщо у вас народиться поетичний експромт під впливом побаченого чи прочитаного, то це буде дуже приємно для організаторів проекту та всього авторського цеху.
Шановні друзі, «12» травня 2016 року виповнилося 80 років видатному українському живописцю та скульптуру Івану Марчуку. Ця унікальна особистість по праву може вважатися окрасою сучасної української культури, її гордістю. У 2007 році Іван Степанович потрапив до списку 100 найвизначніших геніїв сучасності, який уклала британська газета «The Daily Telegraph» і став єдиним українцем, представленим у цьому рейтингу. Окрім «титулу» одного зі ста геніїв сучасності, Іван Марчук також має звання народного художника України, лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка, члена Золотої гільдії Римської академії сучасного мистецтва. Наразі творчий доробок художника представлений майже п’ятьма тисячами картин, постійно проводяться виставки його творчості. Живопис Марчука сьогодні є дуже популярним – його шедеври «живуть» як в галереях, так і в приватних колекціях. Картини майстра поширені не тільки в Україні, а й в усьому світі.
Картини Івана Степановича завжди привертають увагу, заворожують, хоча й не завжди зрозумілі. Сам він вигадав власну техніку – «пльонтанізм» (від українського слова «пльонтати»). На його полотнах справді переплітається величезна кількість ліній – різного розміру, різного діаметру. Все це схоже на магічне диво, мабуть, так воно і є, адже створюються такі шедеври зі швидкістю 120 рухів на хвилину! Він – різний. Кожна його картина не повторює іншу. Різняться не тільки кольористика та тематика, але також і стильовому направленні, адже однаково цікаво виглядають усі його твори. Від пейзажу до портрету, від примітивізму до сюрреалістичних й абстрактних картин. Талановита людина талановита в усьому. Митець пройшов складний шлях крізь терни до зірок. Ріс у родині бідних селян, а малював в юності квітами, бо не мав олівця. Критика, відсутність грошей та замовлень, нерозуміння, а потім і подальша еміграція – все це було на творчому шляху Генія. Проте він – вижив. І продовжував творити далі, з кожним роком стаючи іншим.
Свою творчість Іван Степанович систематизував у десять різнопланових за стилістикою, колоритом, композиційною побудовою й технічним вирішенням циклів, виділивши умовно ключовий – «Голос моєї душі», навкруг котрого сконцентрувалися: «Цвітіння», «Кольорові прелюдії», «Нові експресії», «Пейзажі», «Біла Планета -1», «Біла Планета -2», «Портрети» і останні, вибухові й пристрасні, – «Виходять мрії з берегів» і «Погляд у безмежність». Особливо зачаровують пейзажі митця «Останній промінь», «Зійшов місяць над Дніпром», «Ніч яка місячна». Серед багатьох його творів привертає увагу картина «Пробудження». І хоча у цьому році художнику виповнилося 80, він продовжує активну працю. П’ять тисяч – це не фініш…
Цікавим є те, що художник співпрацює із майстром слова із Мелітопольщини – Олегом Гончаренком.
У 2011 році Олег Миколайович видав збірку поезій «Катрени оголошених картин (навіяне живописом Івана Марчука)». У передмові Іван Марчук написав так про вірші нашого земляка: «…Він мене РОЗУМІЄ і ПОЯСНЮЄ (роздумуючи про Таїну), і робить це ненав‘язливо й інтелігентно, не прямолінійно-описово, а, пропускаючи крізь власне серце, натхненно-асоціативно…». Це справді так – залюблений у Марчукові шедеври, до кожного полотна поет підібрав свої вірші.
Щоб так просто, щиро, натхненно опоетизувати десять різних мистецьких періодів художника, треба було проникнутися чуттям і болями Івана Марчука, заглибитись у свободу вибору тем митця, засоби втілення його художнього задуму, виявити національну самобутність художника, визначити філософську домінанту тематики його живопису. У результаті ми отримали суголосся двох українських душ, «живих українських характерів», тандем творчості митців неповторної манери мислення. Олег Гончаренко ненав'язливо увійшов у світ картин Івана Марчука та створив свою власну поетичну інтерпретацію навколишнього світу українського живописця, став «голосом його душі», такої, де «єдино художник із поетом ніяк не навчаться зраджувати».
На мою думку, доречно було об’єднати розповідь про обох сучасних українських митців у цьому випуску авторської програми. Тому пропоную Вам насолодиться картиною Івана Марчука «Скажи мені правду» (1994, полотно, акрил; «Tell me the truth», 1994, canvas, acrylic) та чудовою поетичною інтерпретацією з однойменною назвою від Олега Гончаренко.
Ви запитаєте мене, чому я вибрав саме цю картину і вірш до неї? У відповідь розповім Вам по секрету історію створення цієї картини і тоді Ви зрозумієте мій вибір: «Коли я починаю писати роботу, я точно знаю, якою вона має бути, – ділиться Іван Марчук. – Свою жінку-музу я бачу так само точно, я знаю якою є вона». Саме ця невідповідність уявного образу з образами реальних жінок і є причиною багаторічної самотності Генія. Сімейне життя Марчука, що розпочалося у 28 років, проіснувало всього кілька місяців. «То була не вона», – намагається закрити тему художник. Так само «не тими єдиними» виявилися десятки жінок, які все життя оточували живописця. Хтось схиляв голову перед геніальністю Марчука, когось приваблювала внутрішня наполегливість, вольова переконаність у своїх ідеалах…
Отже, читайте, обговорюйте, діліться своїми думками.
З найкращими побажаннями до всіх, щиро Ваш, Олег Добров.
СКАЖИ МЕНІ ПРАВДУ
(Олег Гончаренко)
Скажи мені правду, кохана, хоч раз ти!
Так швидко, так лячно промчало життя...
Даруй мені цяцьку «останнього щастя» –
відвертих, надійних розкладів знаття.
Це ти ж мене в світ випускала, як птаха!
А в темному світі – дощі і дощі...
Невже я насправді такий же невдаха,
що й свічку, плакучу, на спомин душі
(моєї) ти нині в пітьмі запалила?!
А я ж і останні здобутки приніс
на те, моя люба, на те, моя мила,
щоб ти не дивилась вовчицею в ліс,
не марила зрадою крові заради,
чужих не жадала мисливських угідь...
Ти, схоже, давно вже мені тут не рада?
Як страшно гуде і шумить верховіть!
Як страшно піском захлинається пустка!
А далі ж і гірше: настане зима...
Я знаю, мене ця жахіть не відпустить.
Ти підеш у сяйне майбутнє сама.
Не дбай вже про «ступінь смертельності рани»,
од болю нещирістю не бережи –
скажи мені правду, колишня кохана!
Хоча б наостанку скажи...
Дорогі друзі, вже коли 53-випуск АП вийшов у світ, мене особисто дуже вразила одна з перших рецензій. Наталя Осичанка, з моєї точки зору, не тільки глибоко ввібрала творчість Івана Марчука, але й поетично яскраво і по життєвому відповіла всім самотнім чоловікам-митцям. Тому зустрічайте ще одну щиру поезію-сповідь…
СКАЖИ МЕНІ ПРАВДУ
(Наталя Осичанка)
Скажи мені правду, мій милий, коханий,
чи світлом не сяяла я тобі в час,
коли струси долі в дорогах нагальних
були нещасливі, зрадливі для нас?
В долоні моїй – обпікаючи – вогник,
бо хто ж окрім мене – тебе освятить?
І очі – всебачні – вологі, вологі...
Обра́зи пекучі, та треба – світить…
У Істини – є і учитель, і найда:
Життя, що – не поле – ми поряд давно…
Скажи мені правду…
Скажу тобі правду…
Життя – то є драми сувій, полотно…
Чужих – не жадала, не знала, не знала,
а ласки, а – СЛОВА – ждала повсяк час,
бо я ж бо – кохала, кохала, кохала…
Прости мене, милий... Бог знає про нас…
Творила, варила, кохала, чекала…
Таке-то життя, що оцінка – ЗА ТИМ…
Я жінка. Я мати… Любити, кохати –
наре́чено Богом – земним... і святим…
Не свічка, коханий, мене обпікає,
а пам`ять про світло, що творить Життя…
Скажу тобі правду: Я б долю благала,
благала, благала б
щоб знов у житті об`єднатися нам…
(06.10.2016)
Шановні друзі, кожний твір Івана Марчука – це зображення нашого Світу й людини в ньому, оригінальним стилем притаманним лише йому, з роздумами про Витоки, Шлях, Призначення, і почування Приреченості пронести свою Ношу, це складні пошуки Смислу Буття. Саме про це новий поетично-філософський відгук-погляд на життя та творчість Івана Марчука від нашого колеги Олега Сколібога…
СКАЖИ МЕНІ ПРАВДУ
(Олег Сколібог)
Невгасиме життя, виток сонця в долонях.
Всесвіт щемом з очей на майдані сердець.
Пензель-схрон, пензель-грива – зігота та сонях –
Приголомшить… відчуй, як той злодій й чернець;
Теренами сталкера…
За обрій, в зірниці –
Звитяжиться Тампера* –
Життєвим в глазницях.
Саламандра буття, чистий первісток духа
Нам дарує любов, скрізь картину бринить.
В інсталяції «Чорний квадрат» дзьоб нам крука
Потаємний встромив – наркотична та мить;
Теренами сталкера…
За обрій, в зірниці?
В безвихідь, де камера –
Тревору** те личить.
Надихає різдвом, мовчазним, стоголосим,
Це творіння в душі, в фібрах протяг відчуй.
Наче оцет в губах, наче вмріяні роси –
Непід`ємне створив в стиглих рисках Марчук;
Теренами сталкера…
За обрій в зірниці –
З душі випхнуть Сталіна –
Русі кревний лицар.
Тампера* – місто в Фінляндії, де в музеї щорічно проводиться фестиваль сучасного образотворчого мистецтва.
Тревор** – літературний герой, який сповідує анархію.
(08.10.2016 – 12.10.2016)
Джерела:
• Книга «Катрени оголошених картин» (навіяне живописом Івана Марчука) // автор: Гончаренко Олег. – Видавництво «Фенікс» (м. Київ), рік видання 2011. – 520 с., іл.
• Відео-варіант «Катрени оголошених картин» (вірші під музику читає автор; з картинами Івана Марчука і текстами віршів). Див. посилання: http://www.ex.ua/77284651
• Книга «УКРАЇНСЬКІЙ ГЕНІЙ МАРЧУК: ІСТОРІЇ» // Історії розповіла Алла Шоріна. – COOP Media (Редакція газети «Вісті Центр. спілки спож. тов. України», м. Київ); віддруковано у друкарні ТзОВ «ВФ «Афіша» (м. Львів), рік видання 2016. – 151 с., іл.
• Дослідження сучасних літературознавців.
• Статті та публікації (інтернет, періодичні видання).
История cоздания стихотворения:
Марчу́к Іва́н Степа́нович (нар. 12 травня 1936, с. Москаліївка, нині Лановецького району Тернопільської області, Україна) – український живописець, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Почесний громадянин Тернополя. 2007 року потрапив до рейтингу 100 геніїв сучасності, який уклала британська газета «The Daily Telegraph». Нині живе та працює в Києві. Україна пишається творчістю Івана Марчука – художника світового рівня. У його творчості простежуються різні художні напрями й методи (від реалізму до сюрреалізму та абстракціонізму); жанри (портрети, натюрморти, пейзажі й оригінальні фантастичні композиції, подібні до сновидіння). У картинах нерозривно переплелися традиція й новаторство. Усі твори митця – від традиційних до найбільш авангардних – мають глибоку духовну основу.
Гончаре́нко Оле́г Микола́йович (нар. 5 серпня 1959, Теміртау, Карагандинської області, Казахстан) – український поет, прозаїк, публіцист, перекладач. Член Національної спілки письменників України (з 1993). Член Національної спілки журналістів (з 2014). Член Міжнародної літературно-мистецької академії України (2015). Член Міжнародної румунської академії міжкультурних взаємозв'язків Пауля Полідора (2016). Лауреат всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких (гуманітарних та інших) премій. Нині на творчій роботі. Мешкає в Мелітополі. Автор збірок поезій: «Крони дитинства», «Петрогліфи», «Тяжіння сонця», «Мрія і любов», «Світ очей моїх», «Шесть часов вечера после весны», «Фантастичне купуасу», «Дорога крізь хату», «Храм голосів», «Собор откровень», «Серцебуття», «Напроти пам'яті», «Крилогія Вічної Гордії», «Конражур натхнення», «Мелітопольська паралель», «Український порідник», «Столиця черешнева столиця», «Катрени оголошених картин» (навіяне живописом І. Марчука), «Медовий блюз», «За Емінеску... до себе», «Молитва за любов», «Астрофізми вічної гончарні», «Буремні буриме свободи», «Отражение – Відображення» (у співавторстві з Галиною Феліксон), «Віща тінь табуна»; романів: «Зірка Вітанія» та «Я прошу вас – живіть!»; хрестоматії «Літературний світовид Мелітопольщини» (у співавторстві із Зайдлер Н. В.); збірки публіцистики «НАголоси і наголОси».
Прозреть пора! Спасибо |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-04-19 10:19:22 |
Дуже цікаві образи вашого
травня, Оксано.
Сподобалося!) Дякую щиро теж. Благословіння та миру Вам! |
Рецензия от: Людмила Варавко 2024-04-19 08:40:51 |
Батьківський лист сповнений любов'ю. Божої допомоги Вашому синові і всім нашим захисникам. Хай повертаються в рідні домівки живими і неушкодженими з Перемогою. |
Рецензия от: Світлана Пирогова 2024-04-19 08:00:19 |
У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |
Хеви металл! Всем
привет! Драйва лучше в мире нет! Вот послушай-ка Accept Сразу станет меньше лет! У фанатов AC/DC До сих пор в порядке писи!(...) |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-13 16:14:51 |