UA
|
Додатковий 16. "А небо в зорях" на вірш Ніни Трало / АП творчої групи - Злива / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Подробнее можно узнать тут
Автор: АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-02-15 19:18:02
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
65. Табідзе, Антокольський, Окуджава, Смеляков, Вознесенський, Рибчинський, Морозова – Піросмані
Ссылка на страницу с аудиозаписью: «Піросмані»; сл. Ю. Рибчинського; муз. Є. Кобилянського; вик. Т. Гвердцителі.
АП «Поет-Художник»
65. Тиціан Табідзе, Павло Антокольський, Булат Окуджава, Ярослав Смеляков, Андрій Вознесенський, Юрій Рибчинський, Олена Морозова – Ніко Піросмані
Дорогі друзі, знайомі і незнайомі! АП «Поет-Художник» продовжується.
У цьому випуску ми познайомимся з творчістю всесвітньо відомого грузинського художника XX століття, яскравого представника примітивного стилю в живопису Ніко Піросмані (1862–1918). Своєю творчістю, біографією, легендами про своє життя він привертав та продовжує привертати увагу поціновувачів живопису. Серед них є відомі поети. Пропоную всім нам зануритися в світ поезії Тиціана Табідзе, Павла Антокольського, Булата Окуджави, Ярослава Смелякова, Андрія Вознесенського, Юрія Рибчинського та Олени Морозової. Сподіваюся, що Вам буде цікаво перейнятися самобутністю грузинського митця через поетичне відображення-сприйняття його творчості майстрами слова або зробити власні мистецькі висновки.
У якості ілюстрації до цього випуску авторської програми я підготував фотоколаж з репродукціями картин Ніко Піросмані, а саме зліва направо, починаючи з верхнього лівого кута фотоколажа: «Автопортрет Ніко Піросмані» (після 1900 року); «Актриса Маргарира (Маргарита Де Севр)» (близько 1905-1909 рр.); «Бенкет трьох князів» (1910 рік); «Порт Батумі» (після 1900 року).
Отже, дивіться на картини, читайте вірші та примітки, обговорюйте, діліться своїми думками.
Тициан Табидзе
«Пиросмани»
Привыкли мы славить во все времена
Нико Пиросмани за дружеским пиром.
Искать его сердце в бокале вина
Затем, что одним мы помазаны миром.
Он трапезе нашей почти в благодать,
Бурдюк и баран не сходили с полотен.
А поводов к пиру недолго искать –
Любой для приятельской встречи пригоден.
Следы нашей жизни, о чём не пиши,
Изгладятся лет через десять, не боле.
А там, на помин нашей бедной души
Придётся пойти поклониться Николе.
Заплачет в подсвечниках пара свечей,
В трактире накроется столик с обедом.
Прошёл он при жизни сквозь пламя огней,
За ним и другие потащатся следом.
Жил в Грузии мастер. Он был одинок –
Такое художнику место на пире.
Поднимем же, братья, во здравие рог,
Пусть эта рука не забудется в мире.
p.s. Тициан Табидзе – грузинский поэт. Он жил в ту эпоху и вполне мог встречаться с художником. Стихотворение поэта похоже на красивый грузинский тост.
Павел Антокольский
«Нико Пиросманишвили»
В духане, меж блюд и хохочущих морд,
На чёрной клеёнке, на скатерти мокрой
Художник белилами, суриком, охрой
Наметил огромный, как жизнь, натюрморт.
Духанщик ему кахетинским платил
За яркую вывеску. Старое сердце
Стучало от счастья, когда для кутил
Писал он пожар помидоров и перца.
Верблюды и кони, медведи и львы
Смотрели в глаза ему дико и кротко.
Козёл улыбался в седую бородку
И прыгал на коврик зелёной травы.
Цыплята, как пули, нацелившись в мир,
Сияли прообразом райского детства.
От жизни художнику некуда деться!
Он прямо из рук эту прорву кормил.
В больших шароварах серьёзный кинто,
Дитя в гофрированном платьице, девы
Лилейные и полногрудые! Где вы?
Кто дал вам бессмертие, выдумал кто?
Расселины, выставившись напоказ,
Сверкали бесстрашием рысей и кошек.
Как бешено залит луной, как роскошен,
Как жутко раскрашен старинный Кавказ!
И пенились винные роги. Вода
Плескалась в больших тонкогорлых кувшинах.
Рассвет наступил в голосах петушиных,
Во здравие утра сказал тамада.
(1935)
p.s. По всей видимости, Павел Антокольский бывал в Тбилиси в 30-е годы. Там, скорее всего, он узнал о Нико Пиросмани и увидел его холсты. Впечатления, связанные с творчеством Пиросмани соединились с впечатлениями поэта о Грузии и воплотились в стихотворение.
Булат Окуджава
«Песенка о художнике Пиросмани»
Что происходит с нами,
когда мы смотрим сны?
Художник Пиросмани
выходит из стены,
из рамок примитивных,
из всякой суеты
и продаёт картины
за порцию еды.
Худы его колени
и насторожен взгляд,
но сытые олени
с картин его глядят,
красотка Маргарита
в траве густой лежит,
а грудь её открыта –
там родинка дрожит.
И вся земля ликует,
пирует и поёт,
и он её рисует
и Маргариту ждёт.
Он жизнь любил не скупо,
как видно по всему...
Но не хватило супа
на всей земле ему.
(1964)
p.s. Лучшее, по мнению некоторых искусствоведов, стихотворение о Нико Пиросмани. Первые два катрена дают, по мнению ценителей творчества Пиросмани, лучшее определение стиля примитивизма в живописи.
Ярослав Смеляков
«Нико Пиросмани»
У меня башка в тумане, –
оторвавшись от чернил,
вашу книгу, Пиросмани,
в книготорге я купил.
И ничуть не по эстетству,
а как жизни идеал,
помесь мудрости и детства
на обложке увидал.
И меня пленили странно –
я певец других времён –
два грузина у духана,
кучер, дышло, фаэтон.
Ты, художник, чёрной сажей,
от которой сам темнел,
Петербурга вернисажи
богатырски одолел.
Та актёрка Маргарита,
непутёвая жена,
кистью щедрою открыта,
всенародно прощена.
И красавица другая,
полутомная на вид,
словно бы изнемогая,
на бочку своём лежит.
В чёрном лифе и рубашке,
столь прекрасная на взгляд,
а над ней порхают пташки,
розы в воздухе стоят.
С человечностью страданий
молча смотрят в этот день
раннеутренние лани
и подраненный олень.
Вы народны в каждом жесте
и сильнее всех иных.
Эти вывески на жести
стоят выставок больших.
У меня теперь сберкнижка –
я бы выдал вам заём.
Слишком поздно, поздно слишком
мы друг друга узнаём.
(1970)
p.s. Последние две строчки стихотворения Ярослава Смелякова – хороший лозунг, и о Нико Пиросмани, и о других пока неизвестных нам творцах. Искать, узнавать, сопереживать, проникаться их творчеством – неплохой, вполне достойный призыв для всех творческих людей.
Андрей Вознесенский
«Миллион роз»
Жил-был художник один,
домик имел и холсты.
Но он актрису любил,
ту, что любила цветы.
Он тогда продал свой дом –
Продал картины и кров –
и на все деньги купил
целое море цветов.
Миллион, миллион, миллион алых роз
из окна видишь ты.
Кто влюблён, кто влюблён, кто влюблён – и всерьёз! –
свою жизнь для тебя превратит в цветы.
Утром встаёшь у окна –
может, сошла ты с ума?
Как продолжение сна,
площадь цветами полна.
Похолодеет душа –
что за богач там чудит?
А за окном без гроша
Бедный художник стоит.
Встреча была коротка.
В ночь её поезд увёз.
Но в её жизни была
песня безумная роз.
Прожил художник один.
Много он бед перенёс.
но в его жизни была
целая площадь из роз.
(1981)
p.s. «Миллион роз»:
Песня «Миллион алых роз», написанная на стихи Андрея Вознесенского под музыку Раймонда Паулса, стала одной из самых популярных песен времён советского союза и прочно вошла в репертуар Аллы Пугачёвой. Со времени её премьеры в «Новогоднем аттракционе» от «02» января 1983 года практически ни одно сольное выступление певицы не обходилось без исполнения этой песни под концовку концерта, на «бис», нередко в совместном исполнении со зрителями в зале. Сюжет стихотворения, положенного в основу этой песни, излагает одну из легенд о знаменитом поступке грузинского художника Нико Пиросмани, питавшего неразделённую любовь к французской актрисе Маргарите де Севр, которая блистала на театральных подмостках Тифлиса в самом начале XX века в 1905 году.
Грузинский художник-примитивист Нико Пиросмани (Нико Пиросманашвили) был самоучкой и настоящим самородком из народа. Несмотря на достаточно большую популярность при жизни, он жил в бедности и часто писал картины за еду, а мировая слава пришла к нему только после его смерти. Даже те люди, которые никогда не видели его работ, наверняка слышали легенду о том, как однажды он продал всё своё имущество, чтобы купить все цветы в Тбилиси для женщины, которую любил. Так кем же была та, ради которой художник остаток дней провёл в нищете?
О женщине, вдохновившей Пиросмани, на самом деле известно довольно мало. Существуют документальные подтверждения того, что она на самом деле приезжала в Грузию: в 1905 году в газетах были опубликованы анонсы выступлений певицы-шансонье, танцовщицы и актрисы парижского театра миниатюр «Бель Вю» Маргариты де Севр. В городе появились афиши: «Новость! Театр «Бель Вю». Только семь гастролей красавицы Маргариты Де Севр в Тифлисе. Уникальный дар петь шансоны и одновременно танцевать кейкуок!» Нико Пиросмани впервые увидел её на афише и влюбился. Именно тогда он и написал знаменитую картину «Актриса Маргарита». А после того, как он услышал её пение на концерте, – решился на тот поступок, о котором потом напишут Константин Паустовский и Андрей Вознесенский.
В свой день рожденья Пиросмани продал свою харчевню и всё имущество, а на вырученные деньги скупил все цветы в городе. 9 повозок с цветами он отправил к дому Маргариты де Севр. По легенде, она увидела море цветов, вышла к художнику и поцеловала его. Однако историки утверждают, что они так никогда и не встретились. Нико послал ей цветы, а сам отправился кутить с друзьями.
«Миллион алых роз», о котором поётся в знаменитой песне, – тоже часть легенды. Цветы, конечно, никто не считал, а в повозках были не только розы, а ещё: сирень, акация, боярышник, бегонии, анемоны, жимолость, лилии, маки, пионы – выгружали охапками прямо на мостовую.
Актриса прислала ему пригласительный, которым Нико сразу не воспользовался. Когда же художник, наконец-то, пришёл к ней – Маргариты уже не было в городе. По слухам, она уехала с богатым поклонником и больше никогда не возвращалась в Грузию.
Паустовский позже напишет: «Маргарита жила, как во сне. Сердце её было закрыто для всех. Её красота была нужна людям. Но, очевидно, она совсем не была нужна ей самой, хотя она и следила за своей наружностью и хорошо одевалась. Шуршащая шёлком и дышащая восточными духами, она казалась воплощением зрелой женственности. Но было в этой её красоте нечто грозное, и, кажется, она сама понимала это».
В 1968 году в Лувре состоялась выставка картин Нико Пиросмани, которого уже 50 лет как не было в живых. Говорят, перед портретом актрисы Маргариты долгое время стояла пожилая женщина. Очевидцы утверждают, что это была та самая Маргарита де Севр.
…А поступок Пиросмани до сих пор вдохновляет не только романтиков и творческих людей, но и всех тех, кто ещё не разучился по-настоящему жертвовать собой во имя любви…
Юрий Рыбчинский
«Сон о Пиросмани»
(посвящается Т. Гвердцители)
В золотой стране воспоминаний,
На цветных дорогах сновидений
Ждёшь кого ты, Нико Пиросмани –
От любви с ума сошедший гений?
Мы с тобою родились в Тбилиси,
Но не я тебе всех в мире ближе,
Любишь ты какую-то актрису
Родом из какого-то Парижа.
Нико, Нико, Нико Пиросмани,
Если б ты меня когда-то встретил,
Я б ждала тебя в ночном тумане,
Я бы пела песни нашим детям,
Нико, Нико, Нико Пиросмани,
Стал бы наш роман с тобой – балладой,
Жаль, что время встало между нами
Непреодолимою преградой.
Нико, Нико, Нико, если б знал ты,
Как порой до слёз, до боли жалко,
Что не мой портрет нарисовал ты,
А портрет заезжей парижанки.
Не была актрисою великой
Дочь далёкой и капризной Сены.
Если бы не ты, безумный Нико,
Про неё давно б забыли все мы.
Нико, Нико, Нико Пиросмани,
Если б ты меня когда-то встретил,
Я б ждала тебя в ночном тумане,
Я бы пела песни нашим детям,
Нико, Нико, Нико Пиросмани,
Стал бы наш роман с тобой – балладой,
Жаль, что время встало между нами
Непреодолимою преградой.
Я найду, блуждая возле Сены,
Дом забытой взбалмошной актрисы
И твоё украденное сердце
Из Парижа привезу в Тбилиси.
p.s. «Сон о Пиросмани»:
Украинский поэт-песенник Юрий Рыбчинский написал для Тамары Гвердцители много известных песен, среди которых: «Виват, король!», «Пиросмани», «Кавказская пленница».
Как сказал в одном из интервью сам Юрий Рыбчинский: «Тамара – удивительный человек. В отличие от большинства представителей шоу-бизнеса, она не поддалась искушению славой, деньгами, вниманием. Удивительно, но Гвердцители осталась такой же чистой и благородной, как и была в начале своего творческого пути. При этом она достигла высот без всякого пиара, продюсеров и скандалов в жёлтой прессе. Её слава настоящая. Как и всё, что она делает – искренне, по-настоящему. Из всех исполнительниц, для которых я писал песни, Тамара занимает в моём творчестве и душе первое место. Ни для одной певицы я не сочинил столько песен. Надеюсь, напишу ещё».
Елена Морозова
«Мир Пиросмани»
На набивной скатёрке неба голубого
бурдюк с вином игристым золотится,
и облако плывёт вдоль горного отрога,
дорисовав себя чуть-чуть до птицы.
То кучно, то лавируя по склонам мшистым,
пасётся стадо. Словно сам Всевышний –
то с флейтой пастуха, то кистью пейзажиста –
в ауле в пурпур саклям красит крыши.
И, веря в братство, ходят где-то рядом люди
с картин Нико, с глазами кроткой лани.
Они ногами давят виноград и любят,
когда их жизнь рисует Пиросмани.
(17.09.2006)
Загальні примітки та коментарі:
Табідзе Тиціан Юстинович (груз. ტიციან ტაბიძე, народився: «21» березня 1895 року, село Чквіши, Кутаїська губернія – дата смерті: «16» грудня 1937 року) – грузинський поет.
Павло́ Григо́рович Антоко́льський (народився: «19» червня («01» липня) 1896 року, Петербург – дата смерті: «09» жовтня 1978 року, Москва) – російський поет і перекладач. Був актором, режисером. Поезії Антокольського притаманні піднесенність і глибока філософічність. Переклав твори Тараса Шевченка («Назар Стодоля» – разом із Корнієм Чуковським, «Кавказ»), Лесі Українки («Ізольда Білорука», «В катакомбах»), Миколи Бажана, Леоніда Первомайського та інших. Твори Антокольського українською мовою перекладали Микола Бажан, Леонід Первомайський, Сава Голованівський та інші.
Була́т Ша́лвович Окуджа́ва (рос. Булат Шалвович Окуджава, народився: «09» травня 1924 року, Москва – дата смерті: «12» червня 1997 року, в Парижі) – бард, радянський російський поет, композитор, прозаїк і сценарист. Автор близько двохсот пісень, написаних на власні вірші, один із засновників та найяскравіших представників жанру авторської пісні.
Яросла́в Васи́льович Смеляко́в (народився: «26» грудня 1912р. («08» січня 1913р.), Луцьк, Волинська губернія, Російська імперія (нині Україна) – дата смерті: «27» листопада 1972 року, Москва) – російський радянський поет, критик, перекладач. Всього написав 112 творів. Автор публіцистичних та критичних статей; займався перекладами з української, білоруської та інших мов.
Андрі́й Андрі́йович Вознесе́нський (народився: «12» травня 1933 року, Москва – дата смерті: «01» червня 2010 року, Москва) – російський поет, один з найяскравіших російських поетів-шістдесятників. Усього Вознесенський випустив понад 40 поетичних збірок. Українською мовою окремі вірші та поеми Вознесенського переклали Андрій Малишко, Дмитро Павличко, Роман Лубківський, Петро Перебийніс, Степан Пінчук та інші.
Ю́рій Євге́нович Рибчи́нський (народився: «22» травня 1945 року, Київ) – український поет, драматург, сценарист, заслужений діяч мистецтв України (1995), народний артист України (2000), один із основоположників сучасної української естрадної пісні. Співпрацював з Володимиром Івасюком, Ігорем Покладом, Миколою Мозговим, Ігорем Шамо, Геннадієм Татарченком. Його пісні в різні часи виконували: Ніна Матвієнко, Ярослав Євдокимов, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Софія Ротару, Анісімови Любов і Віктор, Наталія Бучинська, Наталія Могилевська, Руслана Лижичко, Павло Зібров, Тамара Гвердцителі, Валерій Леонтьєв, Олександр Малінін, Лоліта Мілявська, та інші. Поета по праву називають одним з основоположників української естрадної пісні. Юрій Рибчинський пише для «зірок», але також наділений талантом відкривати нові імена.
Олена Морозова (народилася: в 1957 році, Донецьк, Україна). За фахом – інженер-математик, журналіст. Лауреат багатьох міжнародних музично-літературних фестивалів та поетичних конкурсів. Збірки віршів (рос.): «Босиком по грусти», «Соло времени» (Киев), «Под облаками» (Донецк). Книги прози (рос.): «Раз-два-сказики», «Такси для Парвати», «Если в гости зашла кенгуру», «Прищепки для звёзд» (Донецк), «Фиалковые поля» (Германия).
Ніко́ Піросма́ні (груз. ნიკო ფიროსმანაშვილი, Микола/Нікола Асланович Піросманішвілі; народився: у 1862 році., Мірзаані (Кахетія), Тифліська губернія, Російська імперія (нині Грузія) – дата смерті: «05» травня 1918 року, Тбілісі, Грузія) – всесвітньо відомий грузинський художник XX століття, самоучка, яскравий представник примітивного стилю в живопису.
Чимало фактів з життя Ніко Піросмані є здогадками експертів, що вивчали його творчість в пізнішу добу, або почерпнуті й відомі зі слів самого митця. Ніко Піросмані народився в селянській родині. Він був четвертою і останньою дитиною в родині (старші брат Георгій, сестри Маріам і Пепуца). В 1870 році помер батько Ніко, невдовзі потому мати і старший брат. Ніко Піросмані, єдиний з родини, лишився жити в селі Шулавері в услужінні в батькової роботодавиці (де він прожив близько п`ятнадцяти років, згодом разом з сином роботодавиці переїхав до Тіфлісу). Ніко Піросмані вивчився грамоті – читати й писати грузинською і російською, так ніколи і не отримавши формальної освіти.
Живопису Піросмані вивчився в мандрівних художників, що розмальовували вивіски крамниць і духанів. В сер. 1880-х рр. разом з художником Гіго Зазіашвілі, також самоучкою, Піросмані відкрив в Тіфлісі майстерню декоративного розпису. Ніко також займався дрібним підприємництвом.
З 1895 року Ніко активно малює, створюючи вивіски й декоративні панно, переважно для закладів торгівлі й духанів. Писав Піросмані здебільшого фарбами власного виробництва на клейонці. Жодних художніх зв`язків з митцями Тбілісі він не мав. Приблизно з 1900 року Піросмані зав`язав з підприємництвом і надалі заробляв на життя виключно малюванням. Аж до смерті Піросмані жив у бідності, постійно жебраючи й ночуючи нерідко по підвалах. Серед оточення Піросманішвілі мав стійку репутацію психічно неврівноваженої людини. За свідченнями, що збереглися, Піросмані стверджував, що здатний бачити святих наяву, а його пензель «малює сам».
Влітку 1912 року творчістю Піросмані нарешті зацікавились фахівці – спершу його почали пропагувати молоді митці-футуристи – брати поет Ілля та художник Кирило Зданевичі, французький художник Мішель Ле Дантю. Кирило Зданевич, зокрема, придбав у Піросмані велику кількість полотен, чимало з яких останній виконав на замовлення. «24» березня 1913 року, на виставці живопису художників-футуристів «Мішень» у Москві поруч з роботами маститих футуристів було виставлено декілька картин Піросмані, привезених із Тбілісі Іллєю Зданевичем.
У серпні 1914 року після того, як розпочалась Перша світова війна, в Російській імперії було запроваджено «сухий закон». Відтоді фінансове становище Піросмані, який здебільшого існував за рахунок малювання вивісок для шинків і різного штибу корчмів, значно ускладнилося.
В 1916 році було вирішено запросити Піросмані у щойно утворене Товариство грузинських художників. Піросмані нарешті зазнав деякої популярності, його творчістю зацікавилась тіфліська інтелігенція. Втім, на жаль, це майже на вплинуло на фінансовий стан митця.
Ніко Піросмані помер в Тбілісі «05» травня 1918 року від голоду та хвороб. Три доби він у напівсвідомому стані пролежав у підвалі будинку № 29 по вул. Молоканській. Коли його виявили, то відвезли до лікарні, де за півтори доби він помер. Місцезнаходження могили митця дотепер лишається невідомим.
За життя, згідно з припущеннями, Ніко Піросмані створив близько 2 тис. робіт, однак дотепер збереглися лише близько 300 з них. Суттєва частина робіт Піросмані, як тих, що збереглися, так і тих, що не дійшли до нас, є рекламними вивісками різних закладів, переважно винниць, пивниць і шинків. У Тіфлісі поч. XX ст. цей жанр був одним із найпопулярніших.
Портрети Піросмані виконані нерідко за фотографіями. Так, зокрема, було створено портрети Іллі Зданевича (1913) і Олександра Гаранова (1906).
Значне місце в творчому доробку Піросмані посідають анімалістичні образи. Зазвичай Піросмані малював звірів у оберті на три чверті. Створеній митцем галереї тварин не стільки притаманна схожість на праобрази, як схожість однієї роботи на іншу. Відмічаючи це, Ладо Гудіашвілі, припускав, що тварини на картинах художника мають очі свого творця.
Дуже популярним і раз-по-раз повторюваним сюжетом творчості Піросмані є сцена свята, бенкету або гулянки. Причому ці застілля можуть бути як деталлю, скажімо пейзажу, так і доволі часто основною темою твору.
Картини Піросмані експонуються в музеях світу, містяться в колекціях приватних збирачів мистецтва тощо. Найбільші зібрання зберігаються в Державному музеї мистецтва Грузії (Тбілісі, Грузія), а також у російських Східному музеї і Третьяковській галереї в Москві. Образ Піросмані зображено на грузинській валюті ларі.
Піросмані мав великий вплив як на грузинських, так і російських митців-представників деяких течій мистецтва поч. XX століття. У XX ст. і в наш час до творчості і неординарної фігури художника неодноразово зверталися і продовжують звертатися різні митці.
Загальні джерела:
• Пісня «Піросмані» (аудіозапис): слова Юрія Рибчинського; музика Євгена Кобилянського; пісню виконує Тамара Гвердцителі.
• Фотоколаж Олега Доброва «Картини Ніко Піросмані».
• Кузнецов Э. Пиросмани. – М. 1975. (рос.)
• Богемская К. Нико Пиросмани. – М.: Белый Город, 2002. – 47 с., іл. ISBN 5-7793-0463-7 (рос.)
• Дослідження сучасних літературознавців і мистецтвознавців.
• Статті та публікації (інтернет, періодичні видання).
Сподіваюся, що Вам було цікаво. До зустрічі.
З повагою, Олег Добров
История cоздания стихотворения:
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1341
Рецензии
У цьому 65 випуску ми познайомилися з творчістю всесвітньо відомого грузинського художника XX століття, яскравого представника примітивного стилю в живопису Ніко Піросмані (1862–1918). Також ми занурилися в світ поезії Тиціана Табідзе, Павла Антокольського, Булата Окуджави, Ярослава Смелякова, Андрія Вознесенського, Юрія Рибчинського та Олени Морозової. Сподіваюся, що Вам було цікаво перейнятися самобутністю грузинського митця через поетичне відображення-сприйняття його творчості саме майстрами слова.
Дякуємо всім читачам. Дякуємо за змістовні, вдячні рецензії та побажання всім дописувачам. Величезне спасибі Серго Сокольнику за ліричний вірш «ЛАКРИМОЗА ОСЕНІ (Розливається фарбами вічності)» в тему цього випуску, а також щиро дякуємо Юрію Роновському за його чудовий експромт щодо творчості Піросмані та традиційно вручаємо їм наші почесні нагороди.
А наш проект продовжується.
p.s. користуючись нагодою запрошуємо всіх колег, які цінують образотворче мистецтво взяти участь в нашій авторській програмі зі своїми віршами:
• електронна адреса Головного редактора: [email protected];
• додатковий зв`язок: месенджер особистих повідомлень АП.
До зустрічі! Нехай щастить!
ЛАКРИМОЗА ОСЕНИ
Стихотворение создано в соавторстве с поэтессой Натальей Цыгановой
Разливается красками вечности
Отгоревший огнем листопад
Наших встреч календарной беспечности...
И уже не воротишь назад
Это диво процесса познания,
Что на жизни разлито холсте
Примитивом картин Пиросмани. Я
Дорисовываю в темноте
Одиночество ветренно- зимнее,
Словно вдаль уходящий трамвай,
И подернута савана инеем
Память сердца... Но все же жива...
Неслучайных случайностей вестница
Не щедра на покой... значит, мы
Не могли в этой жизни не встретиться...
Взяв сердца друг у друга взаймы,
Мы совсем не учли- все, что временно-
На губах постоянством горчит.
И трамвай на холсте, неуверенно
Зазвенев в посеревшей ночи,
Растворится в предутреннем мареве
На последнем из тысяч колец
В листопаде, сгорающем в зареве
Двух рассыпанных в искры сердец...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122300208
а також за підтримку цього проекту.
Ще раз підкреслю, що грузинський художник-примітивіст Ніко Піросмані (Піросманашвілі) був самоуком. Незважаючи на досить велику популярність за життя, він жив в бідності і часто писав картини за їжу, а світова слава прийшла до нього тільки після смерті. У XX ст. і в наш час до творчості і неординарної фігури художника неодноразово зверталися і продовжують звертатися різні митці.
До зустрічі! Нехай щастить!
Художник Ніко Піросмані, ім`я якого тепер відомо на весь світ, був загадкою для сучасників і залишився нерозгаданою таємницею і для нас. В кінці 1910 років шанувальники творчості художника почали ходити по селу і збирати про нього інформацію, щоб скласти якщо не біографію, то хоча б приблизний портрет Ніко. З відгуків селян ми знаємо, що Піросмані мав вибуховий характер. Був прямолінійною, емоційною, відчайдушною людиною. Сусіди казали, що у художника сім п`ятниць на тижні, ніби він не від світу цього. Такі пересуди підкріплювали розповіді самого Ніко про те, що він бачить святих і пензель його «сам пише».
Цікаві факти про Ніко Піросмані:
• У 1969 році в Луврі відбулася персональна виставка Ніко Піросмані.
• Історія нещасливого кохання бідного художника з пісні «Мільйон червоних троянд» була взята з життя Ніко Піросмані. Художник витратив усі свої заощадження, щоб обдарувати французьку актрису Маргариту де Севр, яка приїхала до Тифлісу.
• Картина «Арсенальна гора вночі» була продана за 1,2 млн доларів США на аукціоні Christie&rsquo-s. Робота була представлена в розділі «Російське мистецтво», що викликало невдоволення грузинського спільноти.
• Художник Піросмані, біографія якого наповнена трагічними моментами, надихнув на творчість багатьох митців. Про нього знято три фільми (один з них короткометражний). Ніко присвячували вірші відомі поети (з деякими віршами ми саме й познайомилися у цьому випуску АП).
До зустрічі! Нехай щастить!
З найкращими побажаннями,
О.Ф.
Ніко Піросмані з великою насолодою малював природу, гармонізуючи з нею всі свої образи. Його персонажі здаються зовні спокійними, але всі вони сповнені внутрішнього драматизму, це не просто конкретні образи, а типи – двірник, кухар, шарманщик, селянин з дітьми, ортачальські красуні. Композиції Піросмані дуже чіткі і статичні. Суворий Колорит і стриманий. А кольори часто набувають символічного звучання.
З сцен селянської праці Піросмані найчастіше зображував молотьбу хліба та збір винограду. Є серед його картин і весілля, храмові свята. Трапляються і композиції з філософським підтекстом, знаменита картина «Бездітний мільйонер і бідна з дітьми» сприймається як притча про рівність всіх перед вищим судом. У кожного своя біда, і треба мати сили долати обставини, треба мати сили жити.
Постійно повторюваним сюжетом творчості Піросмані є сцени свята або бенкету. Вони могли бути як частиною пейзажу, так і предметом самостійного твору. Ці сцени представляють яскравий контраст з напівголодним існуванням самого художника…
До зустрічі! Нехай щастить!
Стихи очень красивы, дышат восторгом и любовью. Самое большое впечатление произвели на меня стихи Тициана Табидзе и Окуджавы, просто поэтический восторг!
Райка, искренне благодарю.Самые разнообразные образцы – от средневековой грузинской фрески и персидской живописи до журнальной иллюстрации и фотографии нашли отражение в произведениях Пиросмани, сплавились в единую художественную систему. Казалось бы, картины художника ясны, понятны, но судьба наследия Пиросмани такова, что мы можем только предполагать, как изменялось цветовое и композиционное мышление живописца. Как постигал он окружающий мир? Лишь немногие произведения датированы самим художником. Время создания других установлено косвенно, часто со слов людей, далёких от музейной педантичности. Утрата едва ли не большей части картин художника почти не позволяет выстроить сколько-нибудь цельную эволюцию его творчества. Неоспорим только его удивительный талант, позволяющий сочетать несочетаемое, быть не примитивистом и не архаистом – быть совершенно современным и занять место в магистральной линии новейшей живописи.
Тонко чувствующие мастера слова, с моей точки зрения, усилили восприятие нами неординарного творчества грузинского художника.
Райка, спасибо Вам, что поделились с нами своими впечатлениями и эмоциями.
До встречи в следующем выпуске авторской программы.
Виставка картин Піросмані була в НХМУ у Києві 2006-го року (05.04-14.05) в рамках року Грузії в Україні. Тоді до Києва приїхали 35 картин з Тбілісі, з колекції Національного музею Грузії. Мені пощастило побувати на виставці, я досі зберігаю буклетик, на якому відтворена саме "Актриса Маргарита" з пташкою на правому плечі. В буклеті серед іншого написано, що "сенсаційність її (виставки (Т.Л.)), насамперед, у тому, що роботи Піросмані вкрай рідко залишають Грузію. Можна з впевненістю сказати, що виставка Ніко Піросмані у Києві - центральна подія київської художньої весни 2006 року". Отак!
Про художника я вперше дізналася з нарису К. Паустовського у студентські роки, здається, нарис називається "Простая клеёнка". Тоді я читала багато Паустовського, подобалися його "художньо-документальна" проза про Київ, Одесу та інші міста, про письменників та художників.
Вірші, які викладені у цьому випуску АП "Поет-Художник, сподобалися, крім відверто халтурного "Миллиона алых роз" А.Вознесенського. Пісня Паулса теж ніколи не подобалася саме через текст, явно написаний за п'ять хвилин: несмак. Коли дізналася, що автор тексту прекрасний, шанований мною поет, була неприємно здивована. Уявляла собі, як десь у Прибалтиці зустрілися Пугачова, Вознесенський, Паулс та й народилася пісня. Музика Паулса і виконання Алли чудові, а текст все псує (для мене, звісно).
Усі інші тексти (Т.Табідзе у перекладі М. Заболоцького, П. Антокольського, Я. Смелякова, Ю. Рибчинського та інших) - гарна гідна поезія. Тамара Гвердцителі - геніальна співачка! Всім їм дякую за подаровану зустріч з прекрасним. А тобі, Олеже, - в першу чергу! Нехай щастить!
Дякую за змістовну рецензію-розповідь. Чимало фактів з життя Ніко Піросмані є здогадками експертів, що вивчали його творчість в пізнішу добу, або почерпнуті й відомі зі слів самого митця. Щодо творчості Піросмані, то його картини привертають увагу вродженим почуттям композиції, кольору і поєднанням фарб, стриманістю тонів. Вони сповнені внутрішньої зосередженості і навіть урочистості. Мистецтво Піросмані, добре, ніжне, глибоко правдиве, розкриває життя Грузії в її багатоликій різноманітності, підкорює своєю безпосередністю і мистецькою самобутністю.
Із більш ніж двох тисяч творів художника до нас дійшло не більше трьохсот, наприклад, не зберіглося жодного його стінного розпису. Сьогодні більшість із картин художника, що збереглися, знаходяться у Тбілісі в Державному музеї мистецтв Грузії. За свідченнями очевидців, Піросмані дуже швидко малював, наприклад, відомо, що портрет Зданевича було написано за три дні від початку до кінця. При цьому митець навіть не намагався покращити чи коли-не-коли виправляти вже намальоване.
Із поетичних творів, котрі я запропонував до обговорення в цьому випуску, мені найбільше подобається вірш Юрія Рибчинського (та звісно пісня у виконанні Тамари Гвердцителі).
Фотоколаж «Картини Ніко Піросмані» я зробив за допомогою «Безкоштовного онлайн Фоторедактора»
{ див. посилання http://www.fotor.com/ru/ }
До зустрічі! Нехай щастить!
Але скажу правду: мені ніколи не подобалося ні те, ні друге, а про текст я вже писала: він жахливий. 
От пісня у виконанні Тамари Гвердцителі - це дійсно шедевр. Там все на своєму місці.
И БЕЗГРАНИЧНА БЛАГОДАРНОСТЬ
ВАМ ЗА НЕЁ!!!.. ;-)))
Мы стараемся. Очень жаль, что большинству наших коллег всё это не совсем интересно. Но я не теряю надежды. Мне есть, чем поделится, и мы будем дальше двигать настоящий проект. Хочу отметить, что Пиросмани был профессионалом не только и не столько потому, что труд художника давал ему средства к существованию, но главным образом потому, что свободно решал сложные композиционные и колористические задачи, стремился найти высший смысл в повседневной действительности. Наверное, вряд ли кто-то сможет сегодня более полно осветить творчество Пиросмани так, как это сделали поэты, которых мы представили в настоящем выпуске авторской программы. Анатолий, ещё раз спасибо и ждём Вас в нашем проекте со своим стихотворением или просто с доброй (и/или критической) рецензией.
Кожний поет по своєму відкривав у собі творчість художника Піросмані. Вірші глибинні, життєві і надзвичайно цікаві, особливо вразили вірші Вознесенського і Рибчинського! Дякую, Олеже, за змістовний цікавий матеріал! Просто в захваті від побаченого і прочитаного!
Найпопулярніший сюжет творів Ніко Піросмані, а саме зображення святкувань, бенкетів і застіль дійсно дуже контрастують з напівголодним існуванням самого митця. В наш час до творчості і неординарної фігури художника неодноразово зверталися і продовжують звертатися різні митці. З поезією деяких з них ми ознайомилися у цьому випуску АП. Дуже приємно, що Вам сподобалися ці обрані вірші, що були присвячені художнику. Відомим є також факт, що Піросмані теж складав вірші, однак вони не збереглися до сьогодення. Творчість художника увічнено у кінострічці відомого режисера Георгія Шенгелаї «Піросмані» (1969).
Мистецтво Піросмані глибоко індивідуально, і разом з тим воно найтіснішим чином пов’язано з епохою, з середовищем, що його породило, як би спочатку вбирає в себе всю багатоликість Тифлісу початку минулого століття, де паралельно з багатовіковою християнською культурою, крізь яку вгадувалися риси дохристиянських культів, існували елементи культури перської, де Схід сусідив із Заходом, а середньовіччя – з сучасними новаціями. Це проявлялося в різних сферах життя, в мові та костюмах, в архітектурі та звичаях. На вулицях звуки зурни змішувалися з модними французькими пісеньками, традиційні змагання казкарів-ашугів змінювалися виступами Маргарити де Севр, незрівнянної шансонетки.
На додаток ми побачили сьогодні Ніко Піросмані очима поетів, яких надихнули життя та творчість грузинського майстра…
Будем созидать красоту чувств и мира вокруг нас. Искусствоведы и художники, литераторы и кинематографисты стремились создать свои версии жизни и творчества Нико Пиросманашвили, разгадать тайну его искусства. Однако и сейчас, после выхода в свет многих книг о художнике, воссоздающих его творческий портрет, некоторые зрители порой оказываются неспособными воспринять его творчество, понять его художественный язык и, вежливо соглашаясь с высокой оценкой специалиста, думают про себя: «Вот если бы его немного подучить…» За поэтическими легендами и колоритными подробностями жизни художника порой забывают, что он создал уникальную, цельную и совершенную художественную систему, что он сумел рассказать о Грузии, её народе, её настоящем и прошлом так ёмко, как это не удавалось никому ни до, ни после него; что он сумел передать глубинные черты национального характера и традиционные представления о красоте и гармонии, сущности бытия...
Впрочем, стихи прекрасны душевностью! Спасибо за открытие!
Пролилось дождём, подобно манне,
Умирают часто под забором,
Как грузин великий – Пиросмани…
Необычностью судьбы, своеобразием личности, таинственностью будней Нико Пиросмани был словно создан для легенды. По-своему загадочным он казался каждому из обоих миров, знавших его: миру духанов, винных погребов и шарманки – и миру художников, писателей, журналистов. И оба эти мира – каждый на свой лад – творили о нём легенды и чистосердечно соединяли вымысел с фактами. Художник жил в бедности и часто писал картины за еду, а мировая слава пришла к нему только после его смерти.
| Чудовий вірш. Так воно і є. |
| Рецензия от: Артем Бєлєвцов 2024-04-25 12:31:40 |
| А я тоже такая, рву без оглядки. ЛГ тёплый и добрый человек, завидую. Сержик, стихо понравилось. Н |
| Рецензия от: артемия 2024-04-25 12:27:45 |
| Здивувався. Погуглив: абсолютний максимум квітня 26—34 °C. "Под сорок" це 36 - 39 градусів згідно правил округлення чисел до десятків.. |
| Рецензия от: Всеволод 2024-04-25 12:17:41 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |