- Голосование: №42
- Голосование: №41
- Голосование: №40
- 74. Софія Стефа – Мікела́нджело, Льядрó
- Объявление о порядке обсуждений и голосований
|
|
Автор: АП "Поет-Художник"
Тема: Свободная тема
Опубликовано: 2018-04-05 10:32:52
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
74. Софія Стефа – Мікела́нджело, Льядрó
АП «Поет-Художник»
74. Софія Стефа – Мікела́нджело, Льядрó
Шановні друзі, знайомі і незнайомі! АП «Поет-Художник» продовжується!..
Гостею-господинею 74-випуску авторської програми є наша колега, поетеса УПП, Софія Стефа. Сьогодні Софія представляє своє мистецтвознавче дослідження «Єдність – Единство», яке було створено під особистим враженням від творів мистецтва Мікела́нджело та Льядрó.
Отже, передаю слово Софії, зустрічайте, читайте, обговорюйте, діліться своїми думками.
ЄДНІСТЬ – ЕДИНСТВО
Человечество давно научилось выражать свои эмоции в камне, мраморе, фарфоре и передавать их зрителю с помощью скульптур, как монументальных, так и малых форм, которые воспринимаются совершенно с различных ракурсов, рождая разные впечатления, как от формы, так и замысла. Если монументальная скульптура завораживает и поражает своей мощью, то со скульптурами малых форм можно парить в воздухе, умиляясь их непосредственностью. Но независимо от размера они в одинаковой степени могут быть великими.
В своём исследовании я хотела бы показать на простом примере величие разноплановых мастеров (подчёркиваю ещё раз – не сравнить, что было бы глупо, а именно показать). Глядя на монументальные творения Микеланджело (Michelangelo) и миниатюрные творения братьев Льядро (Lladro), приходит понимание того, что произведения искусства великих мастеров, по своей сути и качеству, нельзя делить на большие и малые, исходя из их размеров.
Несподіванка!.. Цим словом визначаються події, які з нами подекуди трапляються. Вони не проходять повз непомітними, якими б не були: неприємними, приємними чи надзвичайно вразливими. Одна з таких подій трапилась зі мною на прикінці минулого сторіччя під час перебування у Києві. Був сонячний день, я швендялася по Хрещатику і з порожньої цікавості зазирнула у крамницю коштовностей. Без усякого інтересу дивилася на коштовності у вітринах і залишаючи крамницю, вже біля двері, випадково озирнулася та завмерла на місті – сталася та сама надзвичайна несподіванка?! На невеличкому стенді розташувались десь з десяток керамічних мініатюр. Це була мабуть перша в Україні експозиція (виставка – продаж) творінь видатних іспанців – братів Льядро. Не буду про них розповідати, бо ця інформація є в достатньому обсязі в інтернеті. Так ось. Всі скульптурки вирізнялись від того, що я бачила раніше на виставках, в музеях. Це – були мініатюрки глазурованої або бісквітної фактури сіро-блакитної і тьмяно-брунатної кольорових гам. Всі стояли начебто живі, бо були виліплені в русі. Цей рух особливо відчувався на обличчях і руках. Одна «несподіванка» запала мені в очі. Якось окремо, можливо мені здалося, стояла невеличка мініатюрка дівчини, яка нахилилась, придивляючись до чогось своїми здивованими і допитливими оченятами. Під фалдами сукні злегка випирали гострі кути стегон, ще не сформованої майбутньої жінки, але котрі вже мали якусь граційність. Я не стрималася, і тепер це творіння стало не тільки прикрасою мого довкілля, а також спричинило появу наступних рядків:
Тендітна, кутаста і майже дитина –
Льядро, брати народили перлину
З щирим, розумним, допитливим зором
Дивиться скарб цей на мене з докором:
– Ти відпусти мене з сонцем погратись,
Буду я в променях його купатись,
Важко на полиці цій нудьгувати,
Скло все прозоро та все одно – грати.
Хоч і здуваєш ти з мене пилинки,
Не помічаєш під оком сльозинки,
Я вже змирилась, тут теж непогано,
Буду вважати, десь тут мій коханий.
© Софія Стефа
Іноді, кидаючи погляд на цю кутасту мініатюрку, я згадую розмову такої ж кутастої Контессіни, доньки Лоренцо Чудового, і Мікеланджело, яка відбулась у садах Сан Марко:
– Мікеланджело, ти обожнюєш людське тіло. Платон мабуть і погодився би з тобою, та Савонарола спалив би тебе на багатті як єретика.
– Ні, Контессина, я захоплююсь людиною, але у мене благоговіння до Всевишнього за те, що Він його створив.*
И этот чувственный порыв Микеланджело подтверждается его же сонетом:
Когда во власти смелых устремлений
Берусь я в камне воплотить черты
И молотом осуществить мечты,
Ударом мощным властно правит гений.
Но есть иной властитель побуждений
Недосягаемой нам высоты –
Великий прародитель красоты
И несравненных на земле творений.
Чем выше я вздымаю к небесам
Тяжёлый молот ловкою рукою,
Тем выше в изваянье вдохновенья.
Но замечаю, как моим делам
Недостаёт величия порою:
Знать, высшего лишён я разуменья.
(в переводе А. Махова)
Суть этого сонета наиболее ярко проявилась в знаменитом творении мастера «Давид», вокруг которого витают следующие строки Микеланджело:
Кто создал всё, тот сотворил и части –
И после выбрал лучшую из них,
Чтоб здесь явить нам чудо дел своих,
Достойное его высокой власти...
Головой я понимаю своё единство с высшими силами, но вот, ощущаю ли я их душой, как Микеланджело, это риторический вопрос:
Сотни веков человек в описании кратком
Чувства раскрыть всё пытался искусным сюжетом
Трепет в груди до сих пор остаётся загадкой
(страсти с таким всем уж очень известным портретом).**
Замерло сердце при первом ваянии в жизни,
Что-то ему бурно нервные клетки вещают,
Вряд ли звучали б в них нотки святой укоризны,
В недрах души они сами собой затихают.
Может быть в мире, придуманной нету загадки,
Сердце с замком, но замок то, совсем без секрета,
Ключ, почему то, играет с хозяином в прятки,
Кто из них водит? Простого нет вовсе ответа!..
© София Стефа
* диалог взят из романа Ирвинга Стоуна «Муки и радости»
** портрет Дориана Грея
Я захоплююся майстерністю і талантом братів Льядро і вдячна долі за те, що зіштовхнула мене з їх творіннями. За все своє життя я побувала у багатьох музеях і тепер ще раз переконалася, що витвори мистецтва наступного сторіччя не перекреслюють витвори мистецтва попередніх сторіч. Вони величні і різні та спонукають дивуватись, зазнавати насолоду від зльоту людського генія як в минулому, так і в сучасності. Якщо Мікеланджело бачив красу душі і тіла у силі та потужності, то Льядро бачили її у витонченості та крихкості. Хоча, якщо уважно придивитися к Давиду, то можна відчути в його могутності якусь крихкість.
post scriptum: Я навмисно писала все двома мовами, тому що, хоч вони і схожі, як ці скульптури, але дуже різні…
З повагою,
© Софія Стефа / София Стефа
Загальні примітки та коментарі:
Мікела́нджело ді Франче́ско ді Не́рі ді Мініа́то дель Се́ра і Лодо́віко ді Леона́рдо ді Буонарро́ті Сімо́ні (італ. Michelangelo di Francesci di Neri di Miniato del Sera i Lodovico di Leonardo di Buonarroti Simoni, часто відомий як Мікеланджело; «06» березня 1475, Капрезе – «18» лютого 1564, Рим) – італійський скульптор, художник, архітектор, поет й інженер. Його твори вважалися найвищими досягненнями мистецтва Відродження ще за життя самого майстра. Ромен Роллан писав про нього: «Нехай сам він був створений із цього пороху земного. Але із тліні спалахнув вогонь, що очищує все, – вогонь генія». Мікеланджело прожив майже 89 років, цілу епоху, від періоду Високого Відродження до початків Контрреформації. За цей період змінилося тринадцять Пап Римських – він виконував замовлення для дев`яти із них. Збереглося багато документів про його життя та творчість – свідчення сучасників, листи самого Мікеланджело, договори, його особисті й професійні записи. Мікеланджело також був першим представником західноєвропейського мистецтва, чия біографія була надрукована ще за його життя.
Серед найвідоміших його скульптурних робіт – «Давид», «Вакх», «П`єта», статуї «Мойсея», «Лії» та «Рахілі» для гробниці папи Юлія ІІ. Одним із наймонументальніших творів митця є фрески стелі Сикстинської капели, про які Гете сказав, що: «не побачивши Сикстинську капелу, важко собі наочно уявити те, що може зробити одна людина», а Вільям Дюрант писав, що у своїй єдності вони – «найбільше досягнення людини в історії живопису». Серед його архітектурних звершень – проект купола Собору Святого Петра, сходи бібліотеки Лауренціана, площа Кампідольо та інші. Дослідниками вважається, що мистецтво Мікеланджело – це мистецтво, що розпочинається і завершується зображенням людського тіла.
Дави́д (час створення: 1501-1504; матеріал: мармур, розміри: 5,17 м; місцезнаходження: Італія, Флоренція, Музей мистецтв / Галерея Академії (Galleria dell'Accademia)) – шедевр епохи Відродження, мармурова скульптура Мікеланджело, створена протягом 1501-1504 років. Джорджо Вазарі, перший офіційний біограф Мікеланджело, писав, що «Давид» «перевищив славу всіх сучасних і античних статуй, грецьких і римських, будь-коли зроблених». Статуя зображає біблійного персонажа Давида перед вирішальним двобієм із філістимлянином Голіафом. Молодий пастух, майбутній цар Ізраїлю, зосереджено дивиться на свого уявного супротивника, готуючись до битви. Скульптуру було встановлено «08» вересня 1504 році на площі Синьйорії у Флоренції, й з того часу скульптура трактувалася як символ Флорентійської республіки, а згодом – цілої епохи Ренесансу. У 1991 році нижня частина статуї була пошкоджена неврівноваженою особою з молотком. Зразки мармуру, отримані ученими через цей інцидент, дозволили визначити місце його видобутку. Виявилось, що цей мармур містить багато мікроскопічних отворів, через що його стан погіршується швидше, порівняно з іншими видами мармуру. Тому з 2003 по 2004 роки було проведено перше велике очищення статуї з 1843 року. Деякі фахівці виступали проти очищення водою, побоюючись подальшого погіршення. Реставрація скульптури була проведена під керівництвом доктора Франка Фалетті. У 2008 році з метою кращого збереження мармуру було запропоновано ізолювати статую від впливу вібрацій, спричинених кроками туристів в Галереї Академії у Флоренції.
Краса по-іспанськи, сентиментальність в мініатюрі, шик у витонченості, крихкість – все це статуетки Льядро (Lladro). З цими маленькими шедеврами з порцеляни знаком весь світ. Туристи, які відвідують Іспанію, купують ці дивовижні роботи іспанських майстрів в якості подарунка або сувеніра. Колекціонери прагнуть дістати собі рідкісні екземпляри, витрачаючи чималі гроші, адже вартість їх починається від 50 і перевалює за 30 тисяч євро. Але розповімо все по порядку.
В одному іспанському містечку жили-були три брати: Хуан, Хосе і Вінсенте. І носили вони шановне в цьому містечку прізвище – Lladro. Жили вони небагато, працювали на фабриці, яка випускала керамічний посуд і плитку. Містечко те називалося Валенсія і відоме сьогодні, як «Місто Порцеляни». Днем брати Льядро працювали на фабриці, а у вільний час в домашній майстерні створювали керамічний посуд. Це не казка, казка в історії про трьох братів починається з 1953 року, коли Хуан, Хосе і Вінсенте вирішили випускати не тільки тарілки і чашки, а порцелянові фігурки і статуетки в класичному стилі, зроблені в кращих традиціях 17 століття. Це рішення зробило прізвище Льядро відомим не тільки в Валенсії, але і у всьому світі.
Фігурки Lladro знаходяться в колекціях Ермітажу, Королівського Музею Мистецтва і Історії в Брюсселі, в Музеї сучасного мистецтва в Санто-Домінго та в приватних колекціях. Унікальність компанії братів Льядро в тому, що її художники створення порцелянової статуетки перетворили на високе мистецтво. І це високе мистецтво ще й має свою філософію. Коли брати Льядро тільки заснували свою компанію, вони вирішили, що всі свої порцелянові вироби присвятять тільки позитивним і світлим аспектам життя, і назвали свою філософію «навколо життя / коло життя». До сих пір ця ідея залишається головним джерелом натхнення художників марки Lladro, які повністю поділяють її.
Загальні джерела:
• https://ofigenno.com/fakty-o-davide-velikogo-mikelandzhelo
• http://farforushka.ru/lladro-%E2%80%93-skazka-dlinnoyu-v-zhizn/
• А.Н. Семёнов, В.В. Семёнова, Типы культурного (художественного) сознания: Монография. – СПб.: Изд. программа АПИ, 2010. – 484 стр.
• Микеланджело Буонарроти. «Когда во власти смелых устремлений…». Лирика. С.15.
• Дослідження сучасних літературознавців і мистецтвознавців.
• Статті та публікації (інтернет, періодичні видання).
Сподіваюся, що Вам було цікаво. До зустрічі.
З повагою, Олег Добров
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 639
Рецензии
...Он сидел в спальне на втором этаже, смотрел в зеркало и рисовал свои худые, с резко проступавшими скулами щеки, плоский широкий лоб, сильно отодвинутые к затылку уши, спадающие к надбровью завитки черных волос, широко расставленные янтарного цвета глаза с тяжелыми веками. «Как скверно у меня построена голова, — сосредоточенно размышлял тринадцатилетний мальчик. — Все не по правилам.
Линия лба выступает вперед гораздо дальше рта и подбородка. Видно, кто-то забыл
воспользоваться отвесом». Он слегка подвинулся к краю кровати и быстрыми взмахами
карандаша принялся исправлять свой портрет — увеличил овалы глаз, придал округлую симметричность лбу, чуть раздвинул щеки, губы сделал полнее, а подбородок крупней и шире. «Вот теперь я выгляжу гораздо красивей, — решил мальчик. — Очень плохо, что лицо, если оно тебе уже дано, нельзя перерисовать, как перерисовывают планы фасада нашего собора... ( Ирвинг Стоун, ,,Муки и радости,, ) Всю последующую жизнь Микеланджело изображал в своих
творениях отражение своей души, а не своего тела.
Присмотритесь внимательно к великим творениям великих ваятелей, Верроккьо, Донателло и Микеланджело, к их Давидам. Давиды Верроккьо и Донателло – это юные и изящные создания, уже совершившие свой судьбоносный подвиг. Они стоят улыбающиеся и в свободной позе, как бы позируя. Давид Микеланджело – это ещё не мужчина, но уже набирающий мощь юноша,
только в предвкушении подвига. Тело его напряжено, а взгляд серьёзен и сосредоточен в готовности
совершить его. Такой символ свободы и патриотизма необходим был Флоренции того времени и она его получила, и поэтому этот символ был установлен не на куполе собора, как предполагалось, а на самом людном месте города. Ещё один любопытный факт. Наиболее эффективная праща представляет собой ремень, верёвку или кусок полотна и очень редко используется палка. У Давида
Микеланджело на плече праща из полотна, но если брать во внимание Книгу Царств - И сказал Филистимлянин Давиду: Что ты идёшь на меня с палкою? разве я собака? то возникает вопрос – почему?
Хотела бы узнать и иные мнения. Софья Стефа
Скульптурное изображение иудейского царя было заказано Микеланджело в 1501 г. гильдией торговцев шерстью. Именно это объединение отвечало за украшение собора Санта-Мария-дель-Фьоре (La Cattedrale di Santa Maria del Fiore). Флоренция по праву гордилась храмом, достойное его оформление было делом чести для цеховых старшин. Статуя должна была стать частью скульптурного ансамбля, состоящего из двенадцати персонажей Ветхого Завета. Осуществиться этому не было суждено. В период работы над «Давидом» круто изменилась не только творческая биография тосканского скульптора, но и политическая жизнь республики. Первоначально заказ имел лишь религиозный характер. Но во время создания скульптуры Флоренция изгнала тиранов Медичи и «Давид» Микеланджело стал символом республиканской свободы и защиты отечества от власти тиранов.
В начале 1504 года скульптуру увидели и оценили ведущие флорентийские мастера. Авторитетная группа с Леонардо да Винчи во главе сочла её достойной украсить сердце города – площадь Синьории (Piazza della Signoria). По настоянию Леонардо и с согласия Микеланджело «Давида» установили у входа в Лоджию Ланци (Loggia dei Lanzi), где проходили заседания городского Совета. Там он простоял более трёхсот лет и лишь в 1873 г., во избежание негативного воздействия осадков и выветривания, был перенесён в главный зал Галереи Академии искусств.
Источник: http://italy4.me/toscana/florence/statuya-davida-mikelandzhelo.html
«Праща Давида или новое в способах отстрела Голиафов»
Хилькевич Яков, доктор, Израиль
Источник: http://www.elektron2000.com/hilkevich_0144.html
пришедшими "из неоткуда", а почему из? Нет, это было: о з а р е н и е , потому, как иначе не совершишь ты то, чему будут восхищаться в веках !!!!
..."столбом стояла моя "дева", вяло плечи опустив... Так, где же взгляд мой!? Да разве дело, меня совсем не восхитив..." И скульптор пал, обсыпал пеплом свое чело и волосы свои... ИМХО... "
... Э, господа, когда было найдено "золотое сечение", вернее вновь обретено, ему и следовали и скульпторы и художники и ваятели зданий и сооружений.
С ним творили и ему следовали! (И следуют сейчас... Картина Пушкина выполнена с применением "золотого сечения" Многие здания Санкт-Петербурга тоже.
И не коим образом нельзя в своей оценке смешивать скрипку Страдивари, Великого Антонио Страдивари, с теперешним баяном!
И еще, праща, как правило изготовлялась из выделанной кожи, за частую пользовались ремнем...
Одного не пойму... почему в публикации такой винегрет??? Софья Стефа? И при чем Книга царств, когда на возделование из камня, камня на палку не было!???
Не привезли! Украли ночью! Завистники с него печь сложили... Да если бы Верроккьо, Донателло и Микеланджело ваяли бы у нас, то и на голову Давида камня не было и был бы он босой! 
С ув. Эд.
для АП "Поет-Художник": На "сегодня" истрачено столько папирусов, кожи и бумаги, для... Что диву даешься! И в дальнейшем столько же, до скончания веков...
Спс. за внимание...
Была дана мне с детства в красоте, –
Для двух искусств мой светоч и зерцало.
Кто мнит не так, – отдался заблужденью:
Лишь ею влёкся взор мой к высоте,
Она резцом и кистью управляла.
Микеланджело Буонарроти.
Спасибо большое, София, за информативный материал! Большинство фактов - открытие для меня, и сами братья Льядро и творчество в первую очередь
Я вижу то, что сделал он;
А глядя на свои поделки,
Одно я вижу – недоделки… (И.Гете)
"важко на пОлиці"- хибний наголос #
скло все прозорЕ #
"променях йОго купатись"- зґвалтований наголос #
асиметрія побудови - авторське право.
Без руху я терпну - постійно й незмінно...
Відтак, розминаю потроху коліна)
уважно придивитися к
Давиду"
в укр. мові придивляються ДО ДавидА #
"Что-то ему бурно нервные клетки вещают" сбит ритм #
замок-то, почему-то (дефисы) #
"Сердце с замком, но замок то, совсем без секрета,
Ключ, почему то, играет с хозяином в прятки" по сути, "игра ключа в прятки", по своей сути, и является "секретом замка", разве нет?
Вряд ли "святая укоризна" может ЗВУЧАТЬ в нервных клетках; как минимум, это сильно притянуто за уши.
Опять же:
"Вряд ли звучали Б в них нотки святой укоризны,
В недрах души они сами собой затихают" звучали Б(ы) - если Б(ы) что?
за участь у цьому випуску та зауваження!..
З прийдешнім Великим Днем усіх. Натхнення, радості, добра.
Мікеланджело, це справжній митець в різноманітних видах мистецтва, скільки в одній людині здібностей, що просто диву дивуєшся. Це один із небагатьох знаменитостей, який був признаний ще за життя.
Витвори його шедеврів знані у всьому світі. Заінтригувала своїми розповідями і Софія Стефа, відкрила вікно у світ прекрасного. Про братів Льядро, я наприклад почула вперше, дякую за змістовну оповідь.
О Микельалджело известно много и многим. А вот упомянутые в статье испанцы незаслуженно остаются несколько в тени. Для не специалистов, конечно. Поэтому отдельное Вам спасибо, автор.
Однако хотелось бы уточнить кое-что из изложенного.
Действительно, марка Льядрó впервые появилась в 1953, когда братья Хуан, Хосе и Висенте, (а не ВиНсенте!), начали выпускать первые изделия из керамики и стекла в арабской печи не в самой Валенсии, а в Альмассере (провинция Валенсия), установленной в доме семьи. Валенсия же за много веков до 1953 года уже была не местечком, а столицей очень серьёзного королевства Средиземноморья. Это третий по величине город Испании, сейчас уже практически с миллионом жителей.
В то время братья ещё работали и по найму на фабрике по производству плитки и посуды.
В 1958 в связи с увеличением спроса они перенесли свою фабрику в другой населённый пункт, Тавернес Бланкес (тоже провинция Валенсия).
С 60-х годов предприятие вышло на мировой рынок, их продукция перешла в разряд предметов роскоши. В 1965 часть изготовленного пошла на экспорт в Канаду и США, и в 70х оно уже имело очень большой вес на северо-американском рынке, а также началась продажа в Японию.
В 1988 открылся музей Льядрó в Нью Йорке.
Изделия этой марки есть в Эрмитаже в Санкт-Петербурге. Это два постоянных экспоната "Карета XVIII века " и "Дон Кихот" «Don Quijote».
В 1995 открыт Центр Льядрó в Мадриде.
В 2003 семья Льядрó решила поделить общество. В конце 2003 построены отдельные административные центры для каждой семейной ветки. С тех пор представители Хуана Льядрó - Роса и Анхелес Льядрó Сала; Хосе Льядрó - Мария Кармен и Мария Хосе Льядрó Кастельо; Висенте Льядрó - Давид Льядрó Родж.
В 2007 Хуан Льядрó вместе с дочерьми становятся владельцами наибольшей части наследства.
А потом пошло-поехало неприятное. Виной чему кризис. И, хоть владельцы трёх ветвей даже пытались помириться, изменить структуру, в 2015 заявлено о потерях, равняющихся 38 миллиону евро.
В 2017 умер Хуан Льядрó, проживший 91 год.
И сейчас марка уже не принадлежит семейству Льядрó. Продана.
Покупатель - Испанский промышленный фонд PHI, специализирующийся на скупке попавших в беду предприятий. Сволочь ещё та. Хоть и обещали продолжить выпуск и говорят, что ищут новые рынки.
_______________________________________
Все изделия изготовливаются в мастерских Фарфорового Города в Тавернес Бланкес.
Экземпляр-оригинал делится на фрагменты, В формы для этих фрагментов заливается жидкая фарфоровая масса, а полученное потом склеивается ею же. Никакого клея! Различные элементы украшения, например, цветы, добавляются вручную. Затем изделие тоже вручную раскрашивается и омывается глазурью и, наконец, обжигается в течение 20 часов. Завершается этот процесс несколькими этапами контроля качества.
Результат - потрясающий. Иногда кажется, что вещь просто прозрачна. Я имела дело с керамикой и с самими Льядро, поэтому знаю, о чём речь :)
Спасибо за уточнения и дополнения относительно марки Lladro! Всё, что вы написали, соответствует действительности и есть в открытом доступе. С этой информацией может ознакомиться абсолютно каждый, кто заинтересуется данной тематикой. Мы не ставили задачу разложить по деталям сопутствующую основной теме информацию (для этого как раз, и предусмотрены обсуждения в рецензиях), главная задача была и всегда будет в рамках АП – это дать основные тематические маячки! Главный вывод настоящего исследования, с моей точки зрения, можно сформулировать следующим образом: «Отдавая должное величию разноплановых творцов, приходит понимание того, что творения великих мастеров, по своей сути и качеству, нельзя делить на большие и малые, исходя из их размеров…».
Может быть, меня подкорректирует София, как автор данной темы, когда подключится к обсуждению…
Стрега, мне кажется, что вы немного не уловили дух нашего повествования в части представленной информации, которая касалась Льядрó. Попытаюсь пояснить. Как там звучит у классика?!
«Негде, в тридевятом царстве,
В тридесятом государстве,
Жил-был славный царь Дадон.
С молоду был грозен он…»
т.е. нам хотелось преподнести эту часть в виде сказочной истории… создания позитивного и светлого бренда, своей жизненной философии, эксклюзивного стиля:
«В одному іспанському містечку (прим. Альмассере) жили-були три брати: Хуан, Хосе і Вінсенте (прим. Vicente, исп., в переводе на русский язык – Висенте; в перекладі на українську мову – Вінсент або Вінсенте). І носили вони шановне в цьому містечку прізвище – Lladro. Жили вони небагато, працювали на фабриці, яка випускала керамічний посуд і плитку. Містечко те називалося (прим. Альмассере) Валенсія і відоме сьогодні, як «Місто Порцеляни» (прим. Валенсія)…Це не казка, казка в історії про трьох братів починається з 1953 року, коли Хуан, Хосе і Вінсенте вирішили випускати не тільки тарілки і чашки, а порцелянові фігурки і статуетки в класичному стилі, зроблені в кращих традиціях 17 століття…»
А в сказках, как мы знаем, кое-что опускается или обобщается…
Относительно творений под маркой Lladro, то мне лично нравятся две фарфоровые статуэтки «Грустный арлекин» (1969) и «Клоун с собачками» (1985). Но вживую я не видел ни одной работы. В этом плане вам с Софией повезло куда больше, чем мне, вы видели чудесные творения Lladro воочию!..
С уважением, Олег
Да кто ж против сказки, Олег? Но видимо я не совсем ясно уточнила некоторые действительно сказочные моменты.
Вот вы приводите: " Містечко те називалося (прим. Альмассере) Валенсія і відоме сьогодні, як «Місто Порцеляни» (прим. Валенсія)".
Да не Валенсия «Місто Порцеляни»!
«Місто Порцеляни»- это название комплекса студий и мастерских Lladró в Тавернес Бланкес производственно-музейного типа, позволяющего посетителю увидеть шаг за шагом весь процесс производства скульптур - с к а з к у. Настоящую. И там же можно увидеть не только то, что создаётся сегодня, но и с аудиовизуальной экскурсией попасть в историю этого чуда, т.е. увидеть всё, что до сих пор создано. Там же и семейная частная коллекция шедевров искусства разных эпох, в т.ч Эль Греко, Сорольи, Сурбаррана, Риверы и других испанских художников. Представляете? Город Фарфора! Сказочный!
Зачем же лишать читателя этой информации?
)
А уж там - ляп на ляпе. И в именах, и в фактах.
Рождаются, процветают, достигая пика своего расцвета и потом бесследно исчезают, оставляя для потомков великие творения человеческого гения, восхищая и радуя их. Исчезнут цивилизации, страны, народы и создатели этих творений ( все мы смертны ) Исчезнут и братья Льядро, и их потомки, исчезнут даже их предприятия, которые переходили от одних хозяев к другим ( как это происходит сейчас с известнейшими автомобильными брендами ), но творения гениальных творцов останутся и будут продолжать восхищать последующие поколения. Мне посчастливилось побывать на выставках произведений фирмы Льядро и в Киеве, и в бывшем Ленинграде, и даже приобрести там две статуэтки. А в данной статье речь идёт в общем то не о рождении фирм и их судьбе, а о нашем восприятии того, что эти фирмы нам оставляют. Будет очень прискорбно, если бренд Льядро постигнет печальная судьба. Я просматривала ролик о технологическом процессе процессе на производстве Льядро, да это действительно сказка.
Спасибо за понимание
П.С.: а Вы знакомы с техникой "сокаррат"? Чисто валенсийская готика. Я как раз ею и занималась.
Тавернес-Бланкес, Табернес-Бланкес (валенс. Tavernes Blanques (офіційна назва), ісп. Tabernes Blanques) – муніципалітет в Іспанії, у складі автономної спільноти Валенсія, у провінції Валенсія. Населення – 9`426 осіб (2010). Муніципалітет розташований на відстані 4 км на північний схід від Валенсії.
Стрега, в комментариях указано: «…Містечко те називалося Валенсія і відоме сьогодні, як «Місто Порцеляни».
А с деталями мы разобрались…
К сожалению, тоже умирает...
(Огюст Барбье)
Как грустен облик твой и как сухи черты,
О Микеланджело, ваятель дивной силы!
Слеза твоих ресниц ни разу не смочила, –
Как непреклонный Дант, не знал улыбки ты.
Искусству отдавал ты жизнь и все мечты.
Свирепым молоком оно тебя вспоило,
Ты, путь тройной свершив, до старости унылой
Забвенья не нашёл на лоне красоты.
Буонарроти! Знал одно ты в жизни счастье;
Из камня высекать виденья грозной страсти,
Могуществен, как бог, и страшен всем, как он.
Достигнув склона дней, спокойно-молчаливый,
Усталый старый лев с седеющею гривой,
Ты умер, скукою и славой упоён.
Чому? По-перше - фігурки Льядро, скульптури Мікеланджело й мереживо - це надзвичайна майстерність, якесь особливе відчуття краси, неймовірне бачення гарціозності в рухах людини, неймовірні пейзажі в мереживах. Моя прабабауся вміла плести таке мереживо. Але в неї не було освіти. Вона не вчилась малювати. А щоб створити таке мереживо треба вміти бачити малюнок, по якому маленькими голками приколюють перекручені нитки. ЇЇ вироби я бачила дитиною у бабусі вдома. Не знаю, як це буде українською. На російській це називалося: "кружевные подборы" - широке мереживне полотно, яким оторочено край ковдри. Дуже гарні,тонкі. Мені здавалось, що в них було сховані замки, ліса дрімучі та малюнки на зимових вікнах. Це ті дива, котрі деякі люди можуть бачити, а інші ні. Вони розкривають нам очі.
По-друге - це колір. Я не можу поясніти, але у мене враження, що всі ці творіння зроблені з тканини Вічності.
Дуже вдячна вам за цікаву розповідь!
з якою вони зроблені, але... для статті в це потрібно зануритись в тему, вивчати її. Я викладач східного танцю, тренер з основ здоров'я та краси )))
Із задоволенням читаю все, що надає мозку "поживної" субстанції)), можу поділитесь враженнями, але не писати статті, на тему, котру не вивчила глибоко.
Дякую вам!
Мені дуже сподобався ваш вислів – Тканина Вічності!..
| Очень достоверное и
ощутимое повествование,
дополненное эффектными
метафорами. Легко
проникнуться чувствами и
переживаниями ЛГ... Быть добру! Дефонтер |
| Рецензия от:
Дефонтер
2018-04-19 16:32:22 |
| Очень понравилось Ваше стихотворение, Владимир - близкое... |
| Рецензия от:
Хеллена Эльо
2018-04-19 16:18:17 |
| Красивая легенда или
сказочное действо. Лишь в
техническом плане
повествование с 3-го
четверостишья сплошь
сбоит ритмическим
рисунком прочтения... Быть добру! Дефонтер |
| Рецензия от:
Дефонтер
2018-04-19 16:18:11 |
| Все деньги, которые делались человечеством(нефть, оружие и т д, официальный и нелегальный бизнес) ничто по сравнению с медиа деньгами. И сейчас мир см(...) |
| Рецензия от:
Олег Табунщиков
2018-04-17 10:40:23 |
| США і Ко вирішили ліквідувати дистибілізаційну причину в світі-Росію. Правдами і неправдами вони добиваються світової ізоляції Росії, (...) |
| Рецензия от:
Иван Репетило
2018-04-16 12:43:36 |