ЖИВОПИС – ЦЕ ПОЕЗІЯ, ЯКУ БАЧАТЬ, А ПОЕЗІЯ – ЦЕ ЖИВОПИС, ЯКИЙ ЧУЮТЬ!

Автор: АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2024-01-18 13:09:14
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

85. Авторська програма «Поет-Художник». Тарас Шевченко - Іван Їжакевич

Тарас Шевченко – Іван Їжакевич

До 160-річчя видатного українського художника Івана Їжакевича

18 січня виповнюється 160 років з дня народження видатного українського художника, іконописця, графіка
Івана Їжакевича (1864-1963). Він прожив 98 років і створив понад 20 тисяч робіт. Серед них — унікальні
розписи та фрески більше 20 церков, мальовничі київські та сільські українські пейзажі, яскраві сцени з історії
та життя нашого народу, ілюстрації до видань творів видатних українських письменників.

«Чесна трудівнича рука митця залишила нам і нашим нащадкам чимало безсмертних творів, у яких ще довго
відчуватиметься биття його щедрого й гарячого серця», — писав Василь Касіян.

Мистецтвознавці називають Їжакевича «останнім видатним київським іконописцем», а його величезний вклад у
розвиток українського живопису кінця XIX першої половини ХХ сторіччя є по-справжньому унікальним.

Івана Їжакевича вважають чи не найкращим ілюстратором творів Тараса Шевченка. До образів Шевченкової
поезії звертався упродовж усього життя — створив серію полотен, присвячених життю Кобзаря,
неперевершений цикл ілюстрацій до «Кобзаря», за який у 1939 році отримав державну премію.
Потужний образ «Перебенді», якого митець малював зі свого батька; «Катерина» — один із 13 створених
художником варіантів; експресивні історико-біографічні полотна «Шевченко в майстерні Ширяєва» та «Кріпаків
міняють на собак», улюблений багатьма твір «Мені тринадцятий минало» (у двох варіантах).

Вчитаймося знову у таку ж потужну енергетику шевченкової поезії.

ПЕРЕБЕНДЯ

Перебендя старий, сліпий —
Хто його не знає?
Він усюди вештається
Та на кобзі грає.
А хто грає, того знають
І дякують люде:
Він їм тугу розганяє,
Хоть сам світом нудить.
Попідтинню сіромаха
І днює й ночує;
Нема йому в світі хати;
Недоля жартує
Над старою головою,
А йому байдуже...
Сяде собі, заспіває:
«Ой не шуми, луже!»
Заспіває та й згадає,
Що він сиротина,
Пожуриться, посумує,
Сидячи під тином.

Отакий-то Перебендя,
Старий та химерний!
Заспіває про Чалого —
На Горлицю зверне;
З дівчатами на вигоні —
Гриця та веснянку,
А у шинку з парубками —
Сербина, Шинкарку,
З жонатими на бенкеті
(Де свекруха злая) —
Про тополю, лиху долю,
А потім — У гаю;
На базарі — про Лазаря,
Або, щоб те знали,
Тяжко-важко заспіває,
Як Січ руйновали.
Отакий-то Перебендя,
Старий та химерний!
Заспіває, засміється,
А на сльози зверне.

Вітер віє-повіває,
По полю гуляє.
На могилі кобзар сидить
Та на кобзі грає.
Кругом його степ, як море
Широке, синіє:
За могилою могила,
А там — тілько мріє.
Сивий ус, стару чуприну
Вітер розвіває;
То приляже та послуха,
Як кобзар співає,

Як серце сміється, сліпі очі плачуть...
Послуха, повіє...
Старий заховавсь
В степу на могилі, щоб ніхто не бачив,
Щоб вітер по полю слова розмахав,
Щоб люде не чули, бо то Боже слово,
То серце по волі з Богом розмовля,
То серце щебече Господнюю славу,
А думка край світа на хмарі гуля.
Орлом сизокрилим літає, ширяє,
Аж небо блакитне широкими б’є;
Спочине на сонці, його запитає,
Де воно ночує, як воно встає;
Послухає моря, що воно говорить,
Спита чорну гору: чого ти німа?
І знову на небо, бо на землі горе,
Бо на їй, широкій, куточка нема
Тому, хто все знає, тому, хто все чує:
Що море говорить, де сонце ночує —
Його на сім світі ніхто не прийма;
Один він між ними, як сонце високе,
Його знають люде, бо носить земля;
А якби почули, що він, одинокий,
Співа на могилі, з морем розмовля, —
На Божеє слово вони б насміялись,
Дурним би назвали, од себе б прогнали.
Нехай понад морем, сказали б, гуля!

Добре єси, мій кобзарю,
Добре, батьку, робиш,
Що співати, розмовляти
На могилу ходиш!
Ходи собі, мій голубе,
Поки не заснуло
Твоє серце, та виспівуй,
Щоб люде не чули.
А щоб тебе не цурались,
Потурай їм, брате!
Скачи, враже, як пан каже:
На те він багатий.

Отакий-то Перебендя,
Старий та химерний!
Заспіває весільної,
А на журбу зверне.
© Тарас Шевченко 1839

ХУДОЖНИК ЕПОХИ ІВАН ЇЖАКЕВИЧ

Улюблена праця й кохання продовжують життя - довів довгожитель Іван Їжакевич. У 85 років Їжакевич
ілюстрував "Енеїду", у 98 – розпочав нову роботу.

18 січня 1864, село Вишнопіль, Черкащина народився український живописець Іван Їжакевич.
Його батьки — Сидір Іларіонович та Марія Оксентіївна — були бідними селянами, тож не мали змоги дати освіту
своїм дітям. Іванові ж дуже хотілося вчитися та малювати, тому самостійно навчився читати та писати.

Коли хлопцеві виповнилося 10 років, він поїхав до Києва з мрією вивчитися на художника. Щоб мати якісь
засоби до існування і хоч трохи долучитися до навчання, Іван влаштувався служити посошником у архієрея при
монастирі. У 15 років, витримавши конкурс, Іван вступив до іконописної школи при Києво-Печерській лаврі. Два
роки він старанно виконував всі завдання, не відмовлявся від жодної роботи, із захопленням малював із натури
все, що потрапляло на очі.

Намалювавши перед дзеркалом автопортрет, Їжакевич наважився піти з ним до Миколи Мурашка. В роботі
юного художника Мурашко помітив іскри таланту, але, дізнавшись про бідність, поцікавився, хто ж буде платити
за навчання. Їжакевич задумався. У цей час Мурашка покликали у терміновій справі, а Їжакевич кинувся
змальовувати голову дівчини з картини, що висіла на стіні. Повернувшись, Мурашко був вражений художньою
вправністю та швидкістю роботи його нового знайомого. Він запропонував хлопцеві працювати помічником. У
школі Їжакевич швидко став одним із кращих учнів. За пропозицією М.Врубеля й А.Прахова, упродовж двох
років (1882–1884), не залишаючи навчання, Їжакевич брав участь у реставрації фресок 12 століття в
Кирилівському монастирі.
На початку 1884 року юнак поїхав до Петербурга, щоб вступити до Академії мистецтв. Спізнившись на чотири
години на екзамен, Іван Їжакевич два місяці клопотався про дозвіл додатково скласти іспити й таки став
вільним слухачем Академії. За успіхи в навчанні його неодноразово нагороджували срібними медалями.

Мав Іван успіхи й на амурному фронті. Студентом вінчався у Петербурзі з Аграфеною Яковлевою, знайшовся їм
син Олександр.
Отут і почалася матеріальна скрута, через яку Їжакевич залишив Академію. Здобувши звання вчителя
малювання середньої школи, він почав самостійне творче життя. Незабаром до Івана Сидоровича прийшла
популярність художника-ілюстратора журналів. Але щастя не було: дружина Їжакевича захворіла на
туберкульоз і згасла, 16-річний син Олександр наклав на себе руки.

Здавалося, життя закінчилося. У 44 роки художник повернувся до Києва, до Лаври. Укріпився в рішенні стати не
просто іконописцем, а й одягти рясу монаха. Але зустрів кохану Марію. З Марією Івановою Їжакевич взяв
другий шлюб, поселилися в Києві на Пріорці. Знайшовся у них син Михайло, який став композитором і музичним
редактором.

Їжакевич почав бурхливо працювати: кожний день ходив на природу, писав улюблений історичний Київ,
Дніпро, пейзажі.
1910 року разом із Фотієм Красицьким взяв участь у випуску плаката з портретом і біографією Тараса
Шевченка.
Розписуючи 1911 церкву святого Георгія на місці Берестецької битви 1651, відвідав Почаївську лавру на
Тернопільщині. Оздоблення пам'ятника-музею в Пляшевій тривало до середини 1914 року — перервала Перша
світова війна.

У часи війни Їжакевич ілюстрував "буквар" українською мовою, написав кілька п'єс із сільського життя —
"Гречаники", "Стара школа", підібрав музичний супровід.

У 1919 році в Києві Їжакевич брав активну участь у створенні Першої Професійної Спілки художників. Працював
у книжковій графіці, монументальному живописі (розписав Борисоглібську церкву, Успенський собор Києво-
Печерської лаври), писав портрети та пейзажі. Продовжував створювати ілюстрації до "Кобзаря", написав ряд
робіт, присвячених життю Тараса Шевченка.

До 1936 року виконував замовлення для геологічного музею Академії наук України; створив більше дюжини
тематичних панно — історія Землі, для будинку-музею Шевченка в Києві малював картини "Гайдамаки в Умані",
"Перебендя", "Зустріч Т. Шевченка з сестрою Яриною", "Похорон Шевченка" та — одну з найкращих — "Мені
тринадцятий минало".
На початку 1930-х Їжакевич повернувся до ілюстрування літературних творів; виступив як ілюстратор
"Кобзаря" Т. Шевченка, творів М. Гоголя, І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, Г. Квітки-Основ'яненка,
роману Івана Ле "Наливайко".

До ювілейного видання "Кобзаря" створив біля 30 малюнків, він наче підвів підсумок свого життєвого досвіду.
Ілюстрації до "Кобзаря" стали вершиною творчого злету майстра. Уся шевченкіана художника складалася з 200
творів.

Та щастя успіху змінила чорна смуга: 1940 року Марія потрапила під трамвай і загинула. У будиночку на Пріорці
поселилася самота. Їжакевич тихенько функціонував: щоранку рубав дрова, порався в садку; перейшов на чай
із сухариками.

Друга світова війна поруйнувала плани художника; однак він не покинув Київ, митець продовжив роботу над
"Енеїдою" Котляревського.

Скромна, добра, душевна людина мешкала на Куренівці (вул. Садовського, 3а). Дивлячись на нього, не можна
було повірити, що Іван Їжакевич створив понад двадцять тисяч робіт, останню картину розпочав за тиждень до
смерті. Художник помер на другий день після свого 98-ліття.

Авторка цієї статті ©Ганна Черкаська, 19 січня 2015
Джерела: https://uamodna.com/articles/hudozhnyk-epohy-ivan-yizhakevych/
https://vechirniy.kyiv.ua/news/93754/
https://www.youtube.com/watch?v=YDO0rRDM184 автор Геннадій Володько

История cоздания стихотворения:

11

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 298

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 7.

Виктор Харламов

Чудова робота, шановні! Мені здається що: вираз "
ЖИВОПИС – ЦЕ ПОЕЗІЯ, ЯКУ БАЧАТЬ, А ПОЕЗІЯ – ЦЕ ЖИВОПИС, ЯКИЙ ЧУЮТЬ! може бути таким: Живопис - це вражаюча бентежна неповторість образів майстра пензля; поезія - неповторність відкриття сяючої духовності майстра змальована звичайними у побуті словами.

Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5

2024-01-21 08:47:56

АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"

Дякую за відгук, Вікторе! Пропозиція цікава, подумаємо...

2024-01-25 15:59:49

Оксана Василець

Тетяно і Олеже! Щиро дякую за дуже цікавий матеріал!

2024-01-19 22:22:43

АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"

Дякую, Оксано, за добрий відгук! До речі, вчора, 24.01 був день св.Ксенії. Тож віншую з іменинами!

2024-01-25 15:57:35

Оксана Василець

Щиро дякую за привітання!

2024-01-25 18:25:42

райка

Як же я скучила за вашими чудовими добірками, Олеже і Тетяно! Насолодили душу! Дякую щиро і, прошу, не зупиняйтесь! Івана Їжакевича, точно, Бог у чоло поцілував, коли він народився. Тільки такий ілюстратор і заслужив честь прикрашати твори Кобзаря.

2024-01-19 17:19:40

АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"

Яблунько, дорога! Твої коментарі завжди особливі і завжди надихають. Тішуся, що тобі сподобалося.

2024-01-25 15:54:57

Леся Леся

Цікаво. Дякую.

2024-01-18 17:50:31

АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"

Дякую, Лесю, за зацікавленість

2024-01-25 15:52:22

Тетяна Даніленко

Дуже вдячна, Таню, за публікацію! Дійсно, такі чудові картины, таку могутню спадщину залишив Іван Сидорович! А в інтернеті так мало знайшла його картин, нажаль...

2024-01-18 17:28:41

АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"

Тетянко, я теж тобі дуже вдячна! Спадщина художника Їжакевича - наш спільний скарб.

2024-01-25 15:51:23

Тетяна Даніленко

2024-01-25 16:28:27

артемия

Цікаво та зворушливл! Ми так мало знаємо про видатних людей. Дякую Вашій програмі за просвітницьку роботу. Обіймаю Н

2024-01-18 15:36:57

АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"

Дорога Наталочко, дуже дякую "за подяку" Приємно, що тебе наша робота зацікавила та зворушила

2024-01-25 15:47:13

Омельницька Ірина

Дякую, Таню, за цікавий матеріал, за можливість познайомитися з життям талановитої людини, яка талановита у всьому. Чудові ілюстрації! Митець прожив довге життя і залишив після себе незабутню спадщину.
Загалом, матеріали Галини Черкаської завжди змістовні і цікаві.

2024-01-18 13:42:01

АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"

Дуже приємно було, дорога Ірино, прочитати такий добрий позитивний відгук! Щиро дякуємо!

2024-01-25 15:45:07

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений