Автор: Людмила Прохорова
Тема:Стихи для детей
Опубликовано: 2016-03-19 18:20:03
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

КАЗКА ПРО ПАВУКА і СОНЦЕ

У запилене віконце
зазирнуло вранці Сонце
й опинилося в полоні:  
У кутку під підвіконням
жив Павук, бридкий, великий,
в темноту ховатись звиклий,
він бо морок поважав.
      Ночі темної хижак,
вклавши в діло хист павучий,
сплів сильце,міцне, липуче.
Затягнув ним все віконце
і спіймав в ту сітку ... Сонце!

- От так здобич! От так втіха!  -  
аж засіпався од сміху.  -
Ось я з тебе, променисте,
це нестерпне сяйво виссу!
Справджу мрію заповітну:
землю всю позбавлю світла!
Розіллється морок всюди!  -
Павукам роздолля буде!...

     Що було б то, і не знаю.
Та підслухала це Тая.
Підхопилася відразу
і води хлюпнула в тазик.
Павутиння позривала,
всі шибки повимивала,
аж засяяло віконце,
і ... зітхнуло вільне Сонце!
Усміхнулась Таї вдячно,
підстрибнуло, наче м,ячик,
аж до неба, до хмарин ...
     З тої самої пори
в дім щоранку заглядає
і цілує в щічку Таю ...

     А Павук відразу зник.
Де він? Хтозна ... Мабуть втік,
розшукав брудне віконце
і плене сильце для Сонця ...

История cоздания стихотворения: