Автор: Людмила Прохорова
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2016-03-25 14:11:12
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

МОЯ ЗЕПЛЯ

        1.
Гляньте, як веселка грає
над квітучими лугами!  -
То земля моя убрАлась
у віночок із стрічками.

Вранці вийдеш в чисте поле,
теплим дощиком умите,
бачиш: жайвір пише кола,
пісня сіється з блакиті.

Скрізь, де лиш сягає око,  -
під безкрайнім небосхилом  -
б'ють чолом хліби високі
до землі, що їх зростила ...
     2.
Чи ще в світі є країна,
де хатини  -  мов хмаринки,
білі-білі, рідні-рідні,
як і мамина хустинка.

Біля хат  -    крислаті вишні
у намисті у червонім.
На столі  -  хлібини пишні  -
з жару: ще печуть долоні ...

Тут гостей з усіх-усюдів,
як з добром хто завітає,
хазяї, душевні люди,
з хлібом-сіллю зустрічають.

Тут у кожної людини
серце чуйне, доброзичне.
Чи не в тому, Україно,
й твоя мудрість споконвічна?

Рідна, сонячна країна,
наша добра мудра мати,
земле люба, Україно,
як тебе нам не кохати!

История cоздания стихотворения: