КРАЩЕ БУТИ ОСТАННІМ СЕРЕД ВОВКІВ, НІЖ ПЕРШИМ СЕРЕД ШАКАЛІВ.....
Автор: Вадим Барченко Тема:Патриотические стихи Опубликовано: 2016-10-17 16:01:47 Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
НАПИШИ ПРО ВІЙНУ
Напиши про війну! І колись, через прірву століть, Хтось згадає її, прочитавши написані вірші... Лихо з часом іде, та примара ще довго стоїть Над могилами тих, хто з війни так ніколи й не вийшов...
Напиши про війну! Та про біль ще таких молодих, Що кричали «Живіть!!!», закриваючи друзів від смерті… Про людей, що пішли захищати свій край від чужих… Про людей, що пішли… Залишившись рядком на конверті…
Напиши про сльозу, що блищала в холодних очах, Після звістки про смерть ще одного полеглого брата… Напиши про таких, хто виносив живих на плечах, Хто навчився за день не боятись за правду вмирати…
Напиши про бої, про їдкий, надокучливий дим, Що вїдався в чоло, відміряючи прожиті миті… Задля пам'яті тих, хто у вічність пішов молодим, Хто помер за добро, ставши променем сонця в зеніті…
Хто за правду стояв, не благаючи смерть зачекать, Хто не йшов ні на крок від кордону, що мусив тримати… Хто хвилиною жив, намагаючись далі не знать, Пам'ятав лиш одне: там, позаду – зажурена мати...
Напиши про війну, про десятки та сотні смертей, Про бійців, що пішли, залишивши лиш розпач та тугу... Про полеглих батьків, про поринувших в вирій дітей, Що поклавши життя, не здалися, не зрадили друга…
Ти не слухай порад… Не для того ти пишеш вірші… Як би там не було, а про це всі повинні почути… Головне – це слова, що виходять з твоєї душі… Напиши про війну… Це ніхто не повинен забути…
История cоздания стихотворения:
Колись давно написав чотири коротенькі рядки як рецьку на одну з робіт Олени Макарчук http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48038&poem=207478 І пообіцяв їй колись, з часом, дописати решту.... Зараз таки дійшли руки виконати обіцяне...
1
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1919
Дякую за відгук, Сенілго!
Як на мене, то причин писати про війну досить багато. Але на мою думку головна - це саме залишити прийдешнім поколінням застереження від того, щоб війна як явище більше ніколи не була допущена... Для того, щоб вони розуміли, що це в першу чергу смерть величезної кількості людей, які могли-б ще жити і жити, ростити дітей, будувати свою країну, приносити радість своїм рідним... А ще це така само величезна кількість знівечених доль, сиріт, людей, які залишились інвалідами... Війна - це страшно. І саме про це треба пам'ятати всім живим... Миру нам! Все буде Україна!
Всі Ваші вірші, Вадиме, не можуть не зворушити, не можуть залишити байдужим. І ця робота - не виключення. Вона не на одне покоління нащадків.. Це вічна пам'ять про тих, хто у різні роки був вірним своїй Батьківщині і захищав її до останнього подиху.
Низький уклін за пам'ять і за справжню Поезію!
Миру нам усім!
Ларисо, вдячний Вам!
Цю пам'ять потрібно зберегти та донести до всіх мійбутніх поколінь.
Війна - це завжди страшно! І треба зробити все можливе, щоб у майбутньому їй не було місця. Ні при яких обставинах.
А люди, які до останнього подиху залишилися вірними Батьківщині - вони герої назавжди. Незалежно від того, в який час ці події мали місце.
Миру нам, Ларисо! І вічна пам'ять тим, хто поклав своє життя за для цього миру...
Про це ТРЕБА писати, Раю.
І ні в якому разі не можна забувати такі речі, як війна. Хоч бі задля того, щоб наступні покоління не допустили чогось подібного в майбутньому...
Дякую за теплі слова, але до "поета" мені ще дуже далеко...
Пишу в основному для себе... І в основному в "шухлядку стола"...
Але приємно. Дякую Вам!
Низький уклін героям-захисникам України, вічна пам'ять загиблим героям! Я писала про війну у 2014, але потім щось сталось... наразі писати не в змозі про дійсність... взагалі. Тому з пошаною ставлюсь до тих авторів, хто пише про війну та героїв, про сьогодення України. З повагою до Вас та до Вашої творчості.
Дякую Вам за небайдужість та розуміння, Кларисо.
Я сам не часто на цю тему пишу, але час від часу вона все-ж виливається в рядки...
Боляче та гірко, що гинуть наші хлопці...
І боляче про це писати....
Вибачте, що не зразу відповів на Вашу рецензію...
Не завжди виходить реагувати на відгук відразу.
Радий Вам завжди...
Дякую, Сонячна...
Насправді коли писав цей вірш, емоції переповнювали....
А от що до збірки з такою назвою - вона вже підписана до друку. В середині наступного місяця має бути тираж.
Єдине - назва трошки простіша: "Напиши про війну".
Вдячний Вам. І дуже радий бачити Вас у себе.
Які гарні новини! Вітаю. Дуже рада.
Обов'язково Вас читатиму і рекомендуватиму. Але саме зараз, на жаль, такої можливості немає. Це тимчасово...
Успіхів Вам і натхнення!
Ми пишемо , пишемо, а хлопці все гинуть. Сумно. Вірш гарний і потрібний тим, хто втратив близьких, як пам'ять про них.А от тим кого це обходить стороною здається окрім власної наживи ніщо не цікавить і нічого не потрібно, навіть звісток про загибель не хочуть чути, бо це вражає їх психіку і впливає на їхнє здоров'я.Є й такі.
І їх таки це не цікавить. Я маю на увазі тих, хто на цій війні просто наживається.
Каламутна вода - велика рибка...
А пам"ятати потрібно! Кожного!
І вічна пам"ять тим, кого вже нема серед нас.....
Дякую Вам, Тетяно. Радий Вам у себе в гостях.
Вадиме! Прочитала твій вірш і Оленин! Як добре, що вона надихнула тебе написати цей твір. Ви обоє так доторкнулися теми війни, що серце заболіло від прочитання. Вірші на всі віки. Кланяюсь вам низенько. Дякую. Лідія.
Якби ти знала, Лідо, як Я вдячний Оленці за натхнення і за те, що саме вона підштовхнула мене до "логічного завершення" рецьки на її роботу....
Якби не Оленка, залишився-б цей вірш одним єдним катреном на її сторінці....
Дуже вдячний тобі за розуміння і за таку оцінку!
Безмежно тобі радий....
Згоден з тим, Тетяно, що і справді не завжди встагається читати все.
Що до цієї роботи, то писалась вона з точки зору на сучасну війну, яка, на жаль, все ще триває... Але тема війни - вона в якійсь мірі універсальна. незалежно від дат та ідей, війна - це щонайперше смерть... Смерть дуже багатьох людей... Горе, яки приходить в родини, біди, які переживає вся країна.
Тому згоден з тим, що вірш вийшов справді узагальненим...
І пам"ятати ці жахи треба. Навіть ради того, щоб це ніколи не повторилось.
Радий нашій зустрічі, Таню.
Я також дуже сподіваюсь на це, Ніно.
Занадто висока ціна вже заплачена.....
І скільки ще життів забере війна?.......
Миру нам.
Вдячний Вам, Ніно. Радий знайомству.
Добрый день,Вадим!Очень понравилось стихотворение!И хоть написано не сегодня - актуальность не падает произведений о войне. О ней писать нужно, причём нужно только хорошо писать, без фальши, ненужной лести по отношению к участникам, без излишнего пафоса...Для того, чтобы новые поколения никогда не забывали свою историю, в которой были и героизм, и предательство, и равнодушие...Я, как внук инвалида той войны выражаю уважение, и говорю:спасибо!
Добрый день, Юра.
Любому человеку, так или иначе прочувствовавшему на себе все "прелести" войны, ее тема всегда будет актуальной. Война - это война. В первую очередь - это смерть тех, кому бы еще жить и жить....
Но так или иначе, но человечество всю свою историю воюет....
Такие мы.... Человеки...
Спасибо за отзыв и за визит. Рад видеть.
Достойно написаний вірш, Вадиме! І мені дуже приємно, що написаний він онуком за віком, відносно тих, саме про кого цей твір. Тобто пам`ять про героїв тієї Війни продовжує жити і надалі. А героями були всі, хто виконав свій громадянський і військовий обов`язок перед Батьківщиною,- саме Батьківщиною, а не Сталіним, чи Партією.
Дякую, Юро.
Війна - це взагалі трагедія.... незалежно від того, хто з ким і за які ідеї воює...
Нічим не можливо виправдати ту кількість смертей, яку зазвичай приносить люба війна...
Миру нам та нашим дітям!
Радий Вам у себе, Юро.
Войну невозможно забыть, пронзительная боль остаётся, время только слегка может притупить её, но не изле-
чить. Спасибо вам за прекрасные строки. Столько горя и боли приносит война. Даже в самом жутком кошмаре
невозможно было представить себе, что будем воевать...с Россией.
Да, Леночка, невозможно... Но ее забывать и не надо. Это все надо помнить хотя бы ради того, что бы е допустить подобного в будущем...
А боль войны - она действительно неизлечима...
Страшно... Очень страшно, что се это происходит на самом деле.
Спасибо тебе. Рад видеть...
Чудовий вірн! Пронизливий, гіркий, правдивий! До болю, до щему, до довгого відлуння у душі. З перших рядків захоплює у полон ....і уже не відпускає. Саме так і треба писати про війну. До мурашок.,. Інакше марно. Всю тугу, всю біду, весь розпач мільйонів людей Вам вдалося передати! Молодець, Вадиме! Щиро дякую за цей вірш!
Я навіть уявити не можу, який біль пережили ті, хто назавжди втратив на цій війні своїх рідних, але я пам"ятаю власний біль, коли хоронили одного з моїх добрих та давніх друзів, що загинув... Це і справді гірко та боляче...
І ми це не повинні забути... За для нашого майбутнього.
Дуже Вам вдячний, Юлечко, за відгук.
Вадиме, цей вірш просто зробив мій день! Щось так не до ладу все сьогодні ... Понеділок - день важкий - така специфіка роботи і "теплого, дружнього колективу". ДЯКУЮ тобі. Дуже дякую... Що не забуваєш. Значить, не даремно пишу, якщо мої вірші знаходять отакий відгук і таке продовження. Це якраз той випадок, коли екс кращий за оригінал. І в тебе не просто рецька - а анотація до моєї книги. ) Так що ти теж доклав руку до її появи. За що теж красно дякую! Пару технічних моментів завтра, ОК? І особисті моменти - особистим листом))
І під вірш якраз такий... Загинув командир хлопців, яким я бронік посилала. Лише 21 рочок і - командир ... Був... Я взнала подробиці ледве не раніщ\ше за всю Україну. Світла пам"ять Максимці ...
тепер технічні зауваження: За для пам'яті тих, хто у вічність пішов молодим, - задля - разом пишеться.
Хто навчився за день не боятись за правду вмирати… - просто не зрозуміла фразу "за день". ЧОму саме за день?
З соцмережі з запису про Максима: Гине цвіт нації! Вбиває не тільки ворожа зброя, а і наше мовчання та байдужість.Вічна пам*ять тобі, соколе! Пробач, що не вберегли!
Інший друг, що в Авдіївці був, в шпиталь потрапив. Дуже просить мою книгу і все щось не можу домовитися як переслати. Майже не з"являється в Інеті. Передам. Обов"язково. Я в тому числі через нього поспішала видатися. Бо і для нього писала. І один вірш прям про нього. Про Авдіївку
Помилку зараз виправлю....
Відносно "за день"....
Я мав на увазі, що потрапивши в саме такі умови, умови війни, смерті, дивлячись, як у тебе на очах гинуть друзі - саме за такий короткий термін в голові змінюється все: відношення до самої смерті, притупляється страх, зникає багато чого, що в таких умовах стає просто не потрібним... Це навіть не мої слова, а слова одного з друзів, який загинув і з яким бачився за місяць до цього. Саме він сказав: "Знаєш, вранці того дня, коли вперше довелося стріляти в живу мішень, тряслися руки... А після п"яти-шести годин бою - все було пох.... (вибач, дослівно)" За день "мозги отключились".
Саме тому - за день...
Ти вже написав так, що аж душу проймає наскрізь!
Вадиме, як тобі вдасться вплести зміст в рифму так,
що плавно лягає, як круживо? Я забираю собі в скарбничку,
щоб мати можливість ще насолоджуватись.
Не буду повторювати тобі як ставлюсь до твоєї
поезії - ти знаєш.
Дякую, Любо. Знаю...
А секретів написання скоріше за все немає. Просто серед моїх друзів та знайомих є такі, хто не повернувся.... З чиїми матерями та вдовами я час від часу спілкуюсь... Цого для мене досить.. Цей біль - також і мій особистий. Можливо тому і вийшло написати саме так.
Радий бачити у себе.
Так Вадим. Ніхто не забутий, ніщо не забуте, як не приховуй а правда лунає крізь час, та мабуть не час а лунає вічно. Ваш вірш повинен бути написан точно на віки, як пиднесення важливості, переважності чеснот, завдяки яким ми переможемо. Але перемога перша повина відбутися у кожного в серці над неправдою, жорстокістю та нехтуванням правами інших на існування. Голос загиблих за правду, за життя не зник, ні, він звучить можливо нам не чутний, але звучить до Бога, а вірніш перед Богом. На все є свій час, і ні яка істота не уникне від відповідальності за скоєнне.
Якщо писати, то з великою відповідальністю, а якщо долучатися до справи то з метою перемоги правди, але не нашої -а Божої.
Все саме так, Крабе. Згоден з кожним написаним Вами словом...
На жаль, але ще далеко не всі розуміють, що все, що зараз відбувається у нас на сході, повинно пройти через серця кожного, хто вважає себе українцем. Без розуміння та участі кожного наше спільне майбутнє - це просто слово... Дуже багато життів вже покладено, і боюсь, що це ще далеко не кінець...
І саме тому ми всі просто зобов"язані пам"ятати тих, кого вже нема, хто заплатив за наш спокій найвищу ціну... І ця пам"ять і справді повинна бути вічною.
Дякую, Крабе!
Миру нам та найшвидшого повернення додому нашим хлопцям! І обов"язково живими.
Неперевершена пам'ять для наших нащадків залишиться в Ваших віршах, Вадиме! Це наш загальний біль, який нічим не злічити, не витерти, не забути! Вічна пам'ять всім павшим синам України, вони поплатилися життям за наше світле майбутнє!
Вдячний, Валю!
Це і справді не повинно забутись з роками.
Занадто страшну ціну ми платимо за нашу волю та майбутнє наших дітей.
Занадто страшну........
Миру нам!
Most Popular Rock Songs
On YouTube
1 Passenger | Let Her Go
3.7B
2 Imagine Dragons –
Believer 2.6B
3\4 The Chainsmokers &
Coldplay - Something Just(...)
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.