Автор: Антон_Стихи
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2016-10-24 16:22:51
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Дівчина

Закохався в дівчину молодий козак,
Зовсім втратив голову від її очей.
От би полюбитися, та не знає як,
То іде із квітами, то несе речей.

Дівчинонька гарная, стільки жонихалися,
Та нажаль до жодного серце не лежить.
От би милий стрітився, щоб не
переймалися,
Батько й мати сивії, адже час біжить...

Врешті решт коханая козакові сдалася,
У садок приходила майже кожну ніч
І в обіймах милого ніжно посміхалася,
Та й неначе танула з хлопцем віч на віч.

Про весілля мріяли, про родину гарную,
На майбутнє світлеє будували план.
Щиро вірив парубок у любов безхмарную,
Якось став до дівчини залицятись пан.

Дарував їй різнеє, одяг і коштовності.
Батькові і матері - величезний дім.
Дуже швидко дівчина здихалася
скромності,
Про весілля з паном розказала всім.

А козак покинутий, п'є горілку гіркую,
То ридає жалібно, то зриває злість.
А буває змучений, сяде попід гіркою
І на небо дивиться, кілька днів не їсть.

Дівчина пишається, ох і пощастило же,
Цеж не кожній випаде з грішми чоловік.
Та об неї глупої, доля ноги вимаже,
Вигнав пан дівчиноньку не минув і рік.

Так вона нещасная усього лишилася,
А батьки зосталися без землі і хат.
Їй такого страшного - у вісні не снилося,
Хтож це знав що паном виявиться кат.

Дівчина до парубка пішла вибачатися,
А козак одружений, в жіночки живіт...
Щож тепер робити їй і куди діватися,
Ой не милий більше, цілий білий світ.

Навіть двері хати, їй не відчинилися,
На благання бідної і страшенний плач.
Пішла тихо дівчина, в річці утопилася,
Перед цим промовивши, тихеє "пробач".

История cоздания стихотворения: