Автор: Подоляночка
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2016-05-22 10:46:14
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Вишневий запізнілий цвіт

У жовтні вишенька розквітла,
І цвіт в росі, як у сльозах.
Чи дочекає її милий,
Щоб він іще йому запах?

Подумалося мимоволі,
Бо бачила, що в муках він
Нестерпні переносить болі,
Але не скаржиться, мовчить.

Літали за вікном сніжинки,
Наче вишневі пелюстки,
Вкривали ними всі стежинки.
Вже й недалеко до весни.

А він згорав, мов свічка танув,
Ніхто не міг допомогти.
Вона лиш плакала ночами:
-Прости,коханий мій, прости.

Ревно Всевишнього просила,
Щоби йому життя зберіг.
Дивитися було несила,
Як мучиться, долає біль.

Всміхнулось сонечко весняне,
А навзаєм і він йому.
На жаль, це було вже востаннє...
Поринув назавжди в пітьму.

Як в путь останню проводжали,
Пустився дощик - плакав світ,
Під ноги пелюстки лягали...
Ронила вишня білий цвіт...

История cоздания стихотворения: