Автор: Подоляночка
Тема:Стихи о природе
Опубликовано: 2016-09-18 09:03:23
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
А вересень ще вдень ясніє сонечком
І розсіває жменями тепло,
Увечері та вранці віє холодом,
Та нічка чорним огорта крилом.
Летіли журавлі у небі високо,
Впустили пір"я - впало на траву,
То вересень ним капелюх прикрасив свій
Й кафтан вдягти багряний не забув.
Бо нині почувається господарем,
Поважно походжає між дерев,
То сяде в бабиного літа срібну гойдалку,
А то сорочку в озері пере.
Він пригощає білочок горіхами,
В коморі має сушені гриби.
А ще для його серця буде втіхою -
Щоб місяць цей кожен із нас любив.
История cоздания стихотворения:
Как правдиво!!)) |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-29 06:00:53 |
У меня выступают слезы от
ваших строк. Спасибо! Вы очищает душу!!! |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-29 05:58:31 |
Віра і нас живе! Бо хочемо миру!!! Молимось і сподіваємось! |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-29 05:56:07 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |