Автор: Александр Васильевич Тимченко
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2024-02-10 15:43:38
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Немишля ридає

Немишля ридає.
   Пожежа палає.
Дорослі та діти,
   також немовля -
Загинули всі,
   врятуватись не встигли...
Як покидьків-зрадників
   носить земля?
Напевно ж, було це все
   не випадково:
Якийсь шанувальник
   пуйла та рубля

"Злив" оркам адреси
   та координати,
А сам у безпеці
   й комфорті сидить -
Гризе завиванець,
   жує накладанець,
Та шкрябає
   в "інсту" з Фейсбуком
   пости,

Який патріот він -
   палкий, героїчний.
Мабуть, вишиванка
   біленька, як сніг.
А може, то жінка
   з красивим обличчям
Й отрутою в серці?
   Чудовиськ таких
Не можна на волю
   ніяк відпускати:
Втечуть до росії,
   а звідти стократ
Болючої шкоди
   завдати придатні!
Пожежа палає...
   Безглуздих порад

Не стану давати:
   Експертів диванних
Ніщо не зупинить -
   язик без кісток!
Пожежа триває.
   Зруйновані хати.
І душі невинні
   не чує ніхто.

Палає пожежа,
   ридає Немишля,
А дим оцей чорний -
   обличчя війни.
І ніде нема
   ані крихітки тиші,
Краплиночки спокою!
   Віршів сумних
   
Писати не хочу,
   тому зупинюся -
Хіба ж надихне кого
   розпач та сум?
Як можна так жити?
   Я Богу молюся:
Хай знайде
   підступних убивць
   СБУ!

История cоздания стихотворения:

10.02.2024, Харків