Автор: Артур Сиренко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-08-17 22:55:08
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Добридень, докторе!
Я до Вас з дрібничкою. У мене, власне, всього два прохання: скеруйте мене світлину зробити в
ікс-променях і порадьте щось. Справа в тому, що мені по землі ходити боляче. Чи то я так
відчуваю, що я землю топчу (а їй теж болить), чи то просто такий вже я чутливий. Я, взагалі,
ніколи ні на що не скаржився (бо навіщо) і не хорував ніц ніколи. От тільки майже два роки тому
трохи мені голову різали - витягли з голови залізяку. Уявляєте, докторе, літали в повітрі
залізячки і одна мені в голову. При тому, що я знав, що залізячки літати можуть, вдягнув на
голову казанок такий зелений, але таки один кавалок заліза мені під той казанок залетів та в
потилицю стук. Так, працюю. Але роботи в мене якісь постійно дивні були. Колись я в таку
трубку дивився на скло, що в кров було вимащене. І за таке розглядання мені ще й гроші
платили. А потім я слова людям говорив, а вони слухали і писали, що то я кажу. Ото робота
називається. А потім пішов я взагалі на якусь дивну роботу - я займався тим, що в живих людей
стріляв. І, напевно, що і вбивав. Уявляєте, я в живих людей стріляв! І то говорили мені, що то
благородно, почесно і потрібно. «О, часи, о, звичаї!» І то мусив таке робити, бо інакше ті люди
стріляли б в мене і в інших людей, які нічого їм злого не зробили. А зараз я знову повернувся
додому, говорю людям слова, і за це дають мені кольорові папірці з портретами різних розумних
людей. Я ті папірці потім міняю на їжу та різні потрібні речі. Або просто віддаю людям, а від того
в келії моїй вода з рурки тече. Отак і живу. Ні, легкі набряки на моїх ногах то не патологія. Я
кілька днів тому горами вештався - кілометрів сорок за два дні прочесав і то високими горами,
хоча йти було боляче. А в горах в лісі грибів немає. Не вродили цього року. Цікаво, що старі
люди кажуть, що перед великою війною у 1939 році дуже грибів було багато - страшенно
вродили. І в 2013 теж - дуже грибів було багато. Читав, що у 1914 так само. Перед війною
завжди грибів дуже багато. То як гриби не вродили, то може хоч нарешті мир настане. Я інколи
от що думаю. Пройде час, і різні політичні пристрасті і події забудуться, про сучасних політиків і
можновладців будуть пам’ятати лише професійні історики. Вузькі спеціалісти. Залишаться в
пам’яті людей поети, письменники, художники, філософи... Ми всі пам’ятаємо Сократа, Платона,
Софокла, Гіппократа. А хто правив тоді в Афінах, які там пристрасті вирували на Агорі та в Буле,
які тирани скидали один одного в полісах, і коли перемагала демократія, а коли олігархія чи
аристократія, хто такі архонти і басилеї - ми про це не знаємо або знаємо дуже туманно. Те що
Сократа отруїли цикутою знаємо, а за що - не розуміємо. Зрештою, як і сам Сократ не розумів.
Всі ці події історії - війни, революції, зміни влади важливі тільки ось в якому контексті - сприяють
вони чи протидіють створенню геніальних творів мистецтва. Мені інколи здається, що на війну я
пішов тільки для того, щоб написати книги віршів і прози про неї, переживши це все самому.
Кажете, якщо з кістками та з суглобами проблеми, то не по Вашому профілю? Шкода. Дякую за
пораду, докторе...
История cоздания стихотворения:
Один, услышав,
утвердился... Другой, напротив, обозлился,- Их, к сожаленью, большинство... Иисус собрать детей стремился, А сатана над Ним глумился, Распространяя ложь и зло!.. Так и сегодня происходит. Не научился мир любви!.. Святую Истину находит Душою кроткий в эти дни! |
Рецензия от: Василий Омельченко 2024-03-29 07:39:50 |
Просто чудово! До чого ж мальовнично, з великим почуттям описана звичайна, на перший погляд, подорож! Нових вражень і добрих пригод! |
Рецензия от: Владимир Рудов 2024-03-29 06:50:33 |
Как правдиво!!)) |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-29 06:00:53 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |