Автор: Денисова Елена
Тема:Шуточные стихи
Опубликовано: 2023-11-02 21:47:35
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Марні сподівання

МАРНІ СПОДІВАННЯ

Зустрілась в лісі з Лішаком
Кікімора болотна.
Молола довго язиком
й жалілась безтурботно:

— Сама-самісінькая я,
в болоті проживаю.
А жабки – вся моя сім'я,
я іншої не знаю.

А так хотілося мені,
самотній, чоловіка,
але в суцільній метушні
сама живу одвіку.

Одного разу Водяний
прийшов до мене в гості
та й каже: "Подруго, не ний,
дивись, яка в нас осінь!

Приніс я листячка букет
тобі у подарунок.
Посидимо ми тет-а-тет
та розіп'ємо трунок.

Ось на закусочку – п'явки,
свіженькі та жирненькі.
Хожу до тебе залюбки,
бо ти мені, як ненька".

"Як ненька?" – остовпіла я, —
Гадала, наречена.
Співав крутіш за солов'я
у затінку під кленом.

Казав: зі мною хоче він
в одній хатині жити,
розвіював мій давній сплін,
приносив часто квіти.

Не вистача, казав, йому
уваги та турботи,
і майже кожен день тому
приходив на болото.

А потім: "Я не обіцяв
ні шлюбу, ні любові",
що він мене не підкоряв,
що не зловлю на слові.

Відповіла я: — Друже мій,
відмов не розумію,
ти вповз у серце, наче змій,
і дав мені надію.

Я знаю, в тебе є на дні
русалки срібнокосі,
але усі вони сумні,
до того ж голі й босі.

А я – хоч зразу під вінець:
весела, хоч зелена,
до того ж маю курінець
під кучерявим кленом.

Ще трунок вмію я варить
з поганок та гнилючок,
й немає краще взагалі
моїх зелених ручок:

я вмію шити та плести,
варити, прибирати,
а в курінь мій лише зайди–
немає краще хати!

— Все так, — він відповів, — все так,
але я не готовий".
— Який ти, все таки, слабак.
То йди, бувай здоровий!

Собі у озері на дні,
шукай наступну... неньку.
Навіщо здався ти мені? –
Бувай же, дорогенький...

Так розпрощалась з Водяним
і не жалкую зовсім.
Лішаче, ти не будь таким,
заходь до мене в гості...

История cоздания стихотворения: