Автор: Осычанка Тема:Гражданская лирика Опубликовано: 2016-02-11 22:18:06 Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Смуток
Смуток встиляє думи – доріжки… Дихає вітер на чорнії стрічки, рве їх, шматує, той що зі сходу, вітру такого не було зроду! Серденько мОє відає, знає, горе чужеє, біль відчуває, каже - віщУє серцем сівілли: матір десь плаче, геть посивІла. Я також в смутку. Матінко, діти! Дім в мене гарний, сад є, і квіти, крам, скатертина – вишила мати, чом же я ніччю не можу спати? Смуток торує в серці каверни, дивлюся мовчки в ікони древні… Там, на покутті - живопис, згарди, друзі, родина - все в мене гарне. Сяє світильник, поруч і свічка - в будні і свята повниться річка пам"яті болем, горем країни, що нас вбивають, що ми – наївні… Віру ту нашу–геть сплюндрували браття по крові, браття слов;яни. Чом мені смуток жить заважає? Лихо гуляє в рідному краї. Чом такий стогін з серця щоранку? Думи зимові… Прагну – веснянок!
История cоздания стихотворения:
ДЯКУЮ Лані Сянські за правку і допомогу! *
0
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 404
Ви, - в саму суть проникли...За зливою позитивних віршів - з"являються і такі, болісні...бо - треба ж якось діяти ...Поживем, побачимо. Головне - щоб закінчилось кровопролиття.
Я чую твій смуток, біль... В кожному рядку бачу очі, наповнені гіркотою сьогодення. Розуміння того, що долю країни вирішують бездарні, безсердечні ... це навіть не люди. Не може людина, котра має серце, так зневажати, плюндрувати рідну землю, не може навіть називатись людиною, бо знищує те, що надає силу, що є основою поняття БАТЬКІВЩИНА.
В тебе завжди був цікавий стиль написання віршів. Зараз я бачу, як бистро ти зростаєш і вдосконалюєшся. Молодець!
Тема , Ле - животрепещуща. Її не можна писати без гострого відчуття, це ти вірно сказала. І інше - згодна з кожною буквою.
( от тільки в PS -трохи перебільшуєш, але вдячна)))
Ще будуть веснянки, треба зовсім трохи зачекати...
Ми сильні, ми - встоїмо.... Україна ні перед ким на коліна не ставала...
І НЕ СТАНЕ!!!! Гарна робота, дуже сподобалась.
Слава Україні!!!
Хотілося б з меншими жертвами, Вадим. Вражає, що верхи не пройнялися болем українців, так мені здається. Ми - дійсно , народ терплячий і цілеспрямований, так що НАДІЯ - жива, хоча її добре штрикають і чужі, і свої)
Будьмо!
Будьмо, Осичанко!
А верхи і не промуться цим болем.... Ніколи! Для них це всього-навсього спосіб отримівати гроші, які потім підуть до їх бездонних кишень. На жаль, але це гірка правда... А їхні "виступи" на публіку - все рівно, що собака біля паркану бреше... Там ні слова правди немає....
Слава Україні!
Атмосферний вірш. Знайомі почуття, адже багато моїх товаришів воюють в АТО, дехто загинув, а частина родичів з Росії на тривалий час перетворилася у "вату". Проте, гадаю, усе ж настане час коли ми змінимо сум на радість перемоги. Варто вірити в це і жити та діяти у згоді зі своїми сподіваннями.
Попе́реду шлях чи стіна?
На краще надіюся щиро.
Девізом лишилась одна
Лиш віра, лиш віра, лиш віра.
Вірш, Леон, з"являється на контрасті настрою , і від відчуття майже жаху, що би не забувати про чужу біль, адже її так багато в Україні. Віра - це символ, а справедливість і правда - це фундамент, на якому стоїмо і будуємо майбутнє ) Не втрачаймо віру!
Дякую за увагу, Боря, до цього вірша... Я теж сьогодні ...смачненьке ..гм хильнула - попоїла...А десь - сум тарує людські серця. Тож памятаємо, і дякуємо долі!!!
Як би ж в Едемі жили - бували,
то того змія ми б і не знали
що із ординців визрів, ледащо,
лізе в домівку - Вкраїну нашу!
Діток вбиває, землю плюндрує,
і як той варвар, й досі панує...
Неньку - Вкраїну - горенько крає
матінки сивої, сестри, дружини,
сина і дочки осиротілих,
а у полоні - брат помирає...
Тому я мушу благати долю
Миру Вкраїні, щастя і волі.
Так , Олександре, весна ось- ось... Але память -це святе. Це - ми.
Дякую, брате.
Дякую Лана за співвідчуття, за підказки! ...Українська МОВА - дійсно, надзвичайно красива, і слова любові і печалі - і співають, і плачуть, і самі плягають на папір.
Это стихотворение
написано очень заботливой
и сильной мамой, звучит,
как молитва, в ярких
лучах добра и надежды, а
какая энергетика!
Спасибо, Людмила! С
уважением!
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.