UA
|
Додатковий 16. "А небо в зорях" на вірш Ніни Трало / АП творчої групи - Злива / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Осычанка
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-08-02 23:35:23
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
те, що надихає...(міні..!)
Мед поезії гноми ховають в лісах…
/скандинавські саги/
Схованки отого, що надихає - скрізь:
отам-таки, де колихається, скніє, жевріє, торкає, примушує, заколисує, лізе в очі - оте, ЩО СЛОВАМИ НЕ ОПИСАТИ.
Бо як змалювати подих вітру, чи шерхіт хвилі...шепіт вранішнього вітерця, чи схід сонця?
Як донести словом отой біль, що не болить, а лише пече десь отам, всередині, випалює клітинку, ворсинку, крапельку, смужку...поле за полем, життя за життям…людину?
Схованки отого, надихаючого - отутички, біля кінчиків пальців, біля штрих-пунктирного розділу земної тверді і водної оманливої мягкоплинності.
Надихаюче - в піщинках прибережнолінійних, в молюсках, вірніше - в їхніх мушельках (така гарна назва, а такий хижак, виявляється)
Там, в глибині, серед черепашок - жорстока боротьба за виживання… Рапани їдять мідій і равликів, слимаки їдять молюсків…і тому їм теж потрібно ховаються в ущелинах, мімікрувати
під рослини в гілках водоростей…Тому вони й дружать з якимось різновидом інших представників морських глибин...Росте таке собі безневинна істота на мушлі…Чи то прикрашає, чи
то захищає молюска від небезпеки…Або ж - сама актинія - хто би подумав - теж хижак…Бережіться дрібні крабики, рачки, рибки!
От тобі й раз: я - про те, що надихає, а воно пишеться про хижість оточення...
Ось - медузи, - чом не спокуса ними вражатись, надихатись? Пливають якісь корнероти, аурелії, гребневики…Мама дарагая! Власники, завойовники океанічного простору...
Напевно - початок, модель якоїсь майбутньої цивілізації…Спокійні і надспокійні будуть...вирощуватимуть крабиків, рачків, рибок…Бо як же цивілізації вижити, щоб когось та не
зжерти? А поки що - плавають, шарудять морськими просторами...комфортно їм…Безгонорові, спокійні…їдять собі потихеньку братів менших, або і старшеньких, як наприклад медуза
- хрестовичок - усього 2 см…а людину може вбити.
Гарні, кольорові...космічно гарні, хоч і отруйні: голубі, фіолетові, жовтуваті (це - мабуть - якісь андеграундні, бо як це - в синій воді - і жовтуватість..?)
Морський массив - прекрасний, теплий, кольору життя - теж надихає...От тільки якась слизька гидотина - вжалить тебе...і - зникає натхнення...Бррр! Медузенція, мнеміопсис якийсь,
вибачте за вираз ) Небо...так воно - натхнення в концентраті...Дивись, пиши, малюй...дихай.
Оу! Павучок маленький десь взявся між піщинок…Ніжки - тонюсінькі…Стривожив теж...Дмухну на нього: лети, малий, шукай травинку, стеблинку, родичів своїх, мабуть, уже
хвилюються, де дівся непослух тонконогий...павучок манюсінький...а все при нім..очки, ніжки...цілих вісім...
...гірчить мені мед поезії…бо в ньому все ж є присмак не тільки краси навколишньої, але і роздумів: хто кого їсть?...і коли вже люди перестануть бути хижаками?
...але як каже один відомій телеведучий - це вже інша, і зовсім не надихаюча історія - історія взаємовідносин людей на Землі…
Але, дякувати Творцю, це питання і претензії - не до мене.
Я - надихаюсь.
История cоздания стихотворения:
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 538
Рецензии
вроде - пишем вроде - для себя, выплёскиваемся, но всё же -
очень приятно найти отклик в серце ДРУГого ))
А чому тут не було звістки про твій день народження? Побачив в ФБ...
Мої вітання й побажання мирного неба!!! Все буде добре в Україні!
Навзаєм, Сергій! ...Твої пісні - теж гарний подарунок...(Хтось хоче до Парижу, а мені - достатньо - поздоровлення і концерту )))
я кілько день не мала змоги відповісти - тобто - претензії були до себе )) Та в мене -отого кохОння - кіт наплакав
Йой - насмішив насправді))))))Все - зарікаюсь - Ні-ні
Прийшов час впасти в дитинство...і писати казочки про курочку рябу)))Портал - відвернися:
)))
Ще дорослим можу впарити якусь ІрУндУ
..А діти..діти нині - розумніші за нас, трішки дорослих
Сподобалось, Наталко. Прочитала кілька Ваших прозових робіт. Мені подобається те, як Ви мислите. І ця іронія в Вас...І спостережливість...І навіть легка і іноді несподівана алогічність)) І від цього - особливий шарм Ваших творів. Мало у кого він є. У Вас - є.
Дякую.
sorry::Ні, вже подумала: мене хижість вбиває...Отак просто - вбиває і знищує...Тому я і відсторонююсь, роблю кілька кроків назад...А там - прірва...тоді я витанцьовую, кружусь, як вугор на сковорідці, і шукаю те, ЩО НАДИХАЄ...Не скажу, що це сильна позиція, але не скажу, що я надто мужня...Якби не надихалась - то давно б зламалась )
Дякую, що вислухав.
в нашій змозі творити казку...Вірші ваші, мої, усіх нас - це вже щось від незвичайного, казкового 
Але це саме твій стиль, з іншим його не переплутаєш.
Натхнення і нових успіхів, Наталя!
Дякую, Олеже )
Дякую, Миколка!
| Дуже вразила пісня. Мелодія така до мурашок і дуже гарно співають до болю в душі. Велика подяка усім, хто робить таку добру справу. Бажаю успіхів. |
| Рецензия от: Елена Гвай 2024-04-23 23:19:46 |
| солідарний з вашими
заклинаннями, але слово росія і путэн слід писати з маленької літери :) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:15:06 |
| фейсбук забит той серой
массой, что хочет надо всем поржать, над героином гондураса или над глупостями всласть |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:09:45 |
| Мне любая музыка нравится если это музыка, а не какафония. (...) |
| Рецензия от: Мишигас 2024-04-22 10:30:06 |
| У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
| Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |