А шоб ты был здоров, и не чихал, не кашлял никагда!
А шоб ты...влюбился, тудыть тебе перетудыть...!!!
В бокальчике ша! - самогончик настояный на ореховых внутренностях ))))))
Я вирішила скинути вбрання(с) -
смілива, неповторна Осичанка,
одна із тих, хто душу "відчиняв",
побоючись оголення спочатку.
Та бачиш, - неочікуваний літ -
приваблює душа твоя красива.
Бо є що оголити. Взагалі,
любові і натхненню це під силу. Яскраво, Наталко!
Хто би казав про силу ! ))) Я від вас загоряюсь, як той сірничок )))
...Не знаю, Наталя...чомусь мені подобається саме "огонь"...щось магічне є в такому варіанті цього слова
Ви, кажется, сударь - узрели всю суть
моей Ню- картинки, и мыслей )
и вы угадали - подвижна, как ртуть,
но комплименты - излишни...
Летаю на крылях, и на метле,
когда вдруг приспичит - летаю!
Стихи - как блины - на горячей плите...
Такая я, вот - растакая )))
Крутіше крутого, Наталка. І це майже не жарт. Навіть зовсім не жарт…
Маленьке зауваження (щоб цукерочка була гурманам до вподоби): - «І ладні помираТИ В прірві…»
Научно-технический прогресс дал возможность по особому творить на свой вкус даже стихотворение. В частности, использование картинки перед началом стихотворения по уже проверенной проторенной тропе, должно предать творению дополнительные эмоции, так сказать задать определённый тон, усилить впечатления от конечного результата. Но иногда это может вызвать и другой эффект. В данной ситуации сместились акценты - картинка слишком "яркая"... и уже не знаешь что делать: один глаз начал читать, а второй продолжает смотреть на картинку. В итоге ты ловишь себя на мысли, что необходимо перечитать стихо ещё раз:))))))
Здравствуйте, Александр. Признание Вы у меня вырвали - все тут подтвердят - под пыткой калёным словом Так вот - в следующей реинкарнации я мечтаю быть художником, и уже заранее подбираю, в какой стиле будут мои будущеинкарнированные рисунки Разрываюсь между графикой и неогеометрическим концептуализмом))))
Не думаю о завтра - свысока,
но и сегодня - я жива, и говорлива))
Портал - родной, тут есть мои друзья...
Не проходите, Александр, мимо!
( шутка , ибо не терплю насилия)))
Стільки букв написав, що коли дійшло до "добавить рецезию", сайт мене вже звідси викинув, і все що написав загубилося.)))) Обідно, да.
Друга спроба: Гарний вірш.))))
"знать" - це слово чомусь дратує.
"той світ" - замінити на "цей світ", чи може "наш світ".
"себе, і світ глибинно пізнавати…" - цей рядочок теж чомусь не сподобався, напрошується щось на кшалт "себе такою світові віддати", чи там "у світ пірнати", чи ще щось таке - але це суб"єктивно)))
"і ладні помирати в прірві смутку?" - то вже фіг з тим "помирати", нехай би й було, хоча тут "ковбаситися" більш за змістом, а ось з цим: "і ладні з скель упасти долі, вниз," - потрібно щось зробити, бо "дніскель" це тільки півбіди, а от що таке "долі"?
Не зрозуміти, як я назову?
В варіанті з мабУть... В нас на районі не "мабУть" а "мАбуть"... Така гра з наголосом в першому рядку ризикована. Перший рядок треба щоб однозначно читався. Я так думаю.
Дякую...Таня...Ми з вами - словотворці, най буде так...Але вслухайтесь: ВІДкрить - начебто ВІДкидає споглядачів...ОДкрить - мені здається - мягкішою формою, привабливішою...Але я подумаю, бо завжди намагаюсь прислухатись...і вдячна за кожнісіньке зауваження
Наталю,Гена ще добереться) У нас у місті був дуже талановитий поет(царство йому небесне) так от коли я йому говорила , що у Шевченка є таке слово, чи в Лесі Українки, то він відповідав: Вони коли писали? Давно.А ми пишемо зараз і повинні писати вишуканою академіною мовою.от так...
Скільки людей- стільки й думок.Пам'ятаю як я вела мову з одним поетом, який доказував що потрібно використовувати діалекти і дуже захищав діалекти своїєї місцевості.Я ж наполягала, що мова повинна бути зрозуміла для всіх громадян України, незалежно від того це південь, захід чи схід.От кажу :"напишу я таке речення-слоїки висіли і виблискували на сонці"Про що я сказала? Він відповідає ,-не знаю.От бачиш, а якби я сказала, що банки висіли, це зрозуміли б усі.Тому мова має бути літературною-така моя думка і я на цьому стою.))
Так, як і в живопису, і в музиці, та і в їжі - в словесній творчості потрібні різні вектори: Від Шекспіра, до Леся Подерев"янського - інакше ми втратимо і смак, і колір нашої мови...Література (до речі, як і релігія - це моя думка) з розвитком суспільства повинна розвиватись, впитувати в себе нове, словотворити гарно, звичайно, обмінюватись деякими словами, що і трапляється з глобалізацією світу...Я не претендую на адепта розвитку, але з цікавістю читаю все ))))
Він відзеркалює життя...досить талановито. В моєму житті немає нецензурних слів. Але я їх дозволю собі в творчості, якщо відчую, що від цього твір виграє ))))
Я к же без діалектів. Не розумієш англійської так що не читати англичан. Як можна відмовитись від свого діалекту коли ти в ньому виріс. Коли з ним пов'язане все твоє рідне??!!! Хіба у діалектах немає своєї краси?
Ослінчик теж є в неті. Суть не в тому. А в тому що я виріс на бомбетлі. І він для мене завжли ним буде. Навіть якщо акадкмік мені скаже що правельно бамбетель. Бомбетель для мене більше ніж слово. Воно пов'язане з моєми рідними і викликає згадки про них. В уяві постає бабціна хата, бабця, дитинство! І пов'язані з цим переживання!
Є ж інтернет. На скільки мені відомо є люди які займаються вивченням діалектів і напевно публікують свої праці. Мені наприклад дуже цікаво як говорили в тій чи іншій області України. Їх мовний колорит!
Літературна , державна для того , щоб ми українці розуміли один одного.А то скоро закарпатці у мові яких намішано багато мов вимагатимуть другої державної))
Державною залишається українська. А от діалекти це української що склалися історично в залежності від різних факторів. В Україні є не одна народнсть. Чи хтось може хоче викреслити гуцулів із сучасності із іх неповторним культурним скарбом? Де однією із складових цього скарбу є їх мова!
Ми говоримо про творчість. В даному випадку про вірші. Я про те що діалектні вірші мають право на існування так як вони виражають внутрішній світ поета. Його сутність. Його мікро світ!
Мають право і існують. Інша справа чи всі зрозуміють їх. Ну наприклад:
із фьолдалу забутих століть
серед барлію в дикому полі
стара пустинь в зажурі стоїть...Із книги "Вілаг почуттів".Вілаг виявляється -Всесвіт.
То, Таня, вже був випендрьож аффтора з тим "вілагом"...Все повинно бути в міру і зо смаком..Щоби смакувало) А чистота уакадемічна - теж трішки пісна ))
Згодна Наталю, що все має бути в міру)) у мене теж інколи виникають думки відносно "академічності" деяких слів.Наприклад слово "буряк" .Чому буряк? У нас кажуть бараки, у Нечуя Левицького читаю " бурАки.То де взялося "Я"?))
Незважаючи на ситуацію ,
що сталася за час війни,
в вашій ніжній та ємній
душевного тепла,ДУШІ
стільки любові до
природи, що вона охоплює
все навколишнє
середовище. І це цікаво
відтворено у вашому
творі! Дякую !
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.