Автор: Анна Ясинова
Тема:Проза о любви
Опубликовано: 2017-09-26 14:16:33
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Небес висота

Вибач, що так більше не буде,
Вибач мене, що так граю в любов,
Вибач, та серце твоє не забуде,
Вибач, впаде розіб'ється у кров.

Знаєш, так важко буває ночами,
Знаєш, вбиває в душі пустота,
Чуєш, любов так прийшла вечорами,
Чуєш, так б'ється в мені самота.

Важко буває розставити ролі,
Важко лишити минуле своє,
Сильно болить, може навіть до болі,
Сильно як лід почуття розстає.

Думаю зможу тебе я забути,
Думаю легко, твій образ пройде!
Тільки так важко за раз оце збути,
Тільки твоє, серце любов віднайде.

Моє ж розстане влітку та й взимку,
Моє ж охопить гірка чорнота,
Наче сховає любові краплинку,
Наче піднесе небес висота.

Та на час, лише на хвилинку,
Можливо навіть тільки на мить,
Відчує воно ту душевну слабинку,
Що з серденька твого до мого летить.

История cоздания стихотворения: