Автор: Валерий Масагор
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2016-09-18 14:16:52
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Самую найліпшую мою

Випадуть чуби, колись, і зуби.
Зникне, десь в диоптріях, пейзаж.
Знаю - тільки серце не забуде,
Той з тобою вечір перший наш.

Будуть осідать у венах тромби.
Завіта маразм, як ліпший гість.
Серце лиш без фарсу і апломбу
На любов любов'ю відповість.

Стануть більш бажанними світанки,              
Сни нічні - як розвідка в бою.
Я ж тебе кохаю без останку,
Самую найліпшую мою.

Пожовтіло листя і упало.
Це не просто осінь - це літа!
Бога я молю, щоб дні співпали -
Коли щезне наша суєта.

Ляжемо з тобою ми рядочком.
Зхрестять руки вкопані хрести.
І дадуть, в молитвах, наші дочки          
Душам нашим спокій віднайти.

Й полетять між зорі золотаві
Наші душі. Наче журавлі!
Щоб колись з'явитися у парі
Знову на покинутій землі.

......................................

Та поки...втопаю я у чарах,
У глибинах чорних твоїх глаз.
Повняться слізьми дощі у хмарах,
Щоб іще пролитися не раз.

Осінь вже тріпа твою фіранку,
Й стука, як до тебе стукав я...
І повів з собою, наче бранку,
"Роксолано" вічная моя!


17-18.09.2016р.

История cоздания стихотворения: