Автор: Валерий Масагор
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-04-16 12:20:13
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Не щезають шляхи лелечі

Не згубляться повік шляхи лелечі,                      
Дороги не забудуться до гнізд.                
Лягає небо втомлено на плечі;
Долоні підставля Великий Віз.

А зверху, з неба, все таке маленьке,
І навіть море - як отой ставок.
Але найбільше...серденько у неньки!
Ось...ось уже...залишився лісок

Їм пролетіть, за лісом річка, цвинтар;                   
Он вже дахи' і білі димарі.
Чекає мама...очі свої витре...
Знизу лелеки - наче комарі.

Чекать завжди - в житті' найважча му'ка!
І як би високо ті гнізда на стовбах...
Та доки серце ма'терине стука -
Летіть в лелеках, в качах, в голубах...

Летіть з Америк, з Африк, із Австралій;                
Тріть кри'ла у криваві мозолі,
Щоб каяття в серця не заповзали.
Доки батьки чекають на землі!

16.04.2018р.

В.Масагор.

История cоздания стихотворения: