АП - Авторские программы регистрируются по согласованию с Администрацией сайта. Авторы УПП самостоятельно разрабатывают и проводят мероприятия в своих программах без непосредственного участия Администрации.
Подробнее можно узнать тут
Шановні друзі-поети! Велика родино УПП! Сьогодні Україна відзначає одну із скорботних дат у своїй історії. Сьогодні ми вшановуємо пам`ять тих, хто встав проти сваволі та неправди на захист світлого майбутнього України і віддав за це найдорожче - життя. Слава Україні! Героям Слава! Людина, розумна людина, завжди сподівається на краще. Це природно, адже ми не станемо заперечувати, що найчастіше обставини, що нас оточують, просто змушують нас це робити. Надія супроводжує нас, напевно всюди, але що ми готові зробити для того, щоб вона не залишилася марною. Далеко не кожній людині випадає така честь, щоб сприяти втіленню кращих сподівань. А сприяння, активне сприяння в цьому - є єдина причина, по якій здійснюється це велике таїнство, дане нам Богом. Адже погодьтеся: не важливо, пливемо ми за течією чи проти, але важливо - на краще або гірше, і важливо, що рухаємося, і рухаємося по милості Божій. 20-е лютого 2014-го року стало якоюсь переломною датою цієї надії на краще для всього українського народу. Відчуваючи глибокі і тривалі приниження та відвертий гніт з боку пострадянської корупційної, кримінально-комуно-кегебістско-олігархічної химери, багатонаціональний український народ пробудився. Він встав перед тираном і не залишився у смертельної байдужості до майбутнього своїх дітей, до теперішнього своєї, даної Богом душі, до гідності та честі свого доброго імені. На жаль «грабіжники граблять, і грабуючи, граблять грабіжно». Так написано у Святому Письмі. Ця дата з’явилася яскравим доказом тих слів і деспотична система вирішила умертвити цю надію. Чи можна умертвити надію? «Надія лицеміра загине» - так написано у Святому Письмі. Але чи можна назвати лицеміром того, хто віддає найдорожче, що у нього є - життя, заради ближнього свого, заради кращого життя для ближнього свого? Таку людину називають героєм. Такі люди не вмирають, а їх життя продовжується на Небесах, поруч з Отцем Небесним. 11-го лютого 2015-го року, Указом Президента України № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» в країні встановлено особливий пам’ятний день - «День Героїв Небесної Сотні», який відзначається тепер щорічно 20-го лютого. Це зроблено, за даними проекту DilovaMova.com, «На підтримку ініціатив громадськості та з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України», - йдеться в документі.
Пропоную вам вірш, присвячений Небесній Сотні.
З Майдану повернулись ви додому, В Небесне Царство Господа – Отця. Тіла лиш стали прахом, та нікому Не загасити душі і серця.
Небесна Сотня – перша на Майдані, Вовік їй Україну берегти. Життя ці були недарма віддані – Коротшає дорога до Мети.
Хай знають всі: герої не вмирають, Почесну варту їм нести віки. Небесний шлях їх душам осявають Тут, на Землі, запалені свічки.
З повагою, ведуча сторінки, Юлічка
История cоздания стихотворения:
0
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 844
я голос віддаю за тих - кого немає!
Хто в тихому раю Всевишнього благає:
«Не залиши в біді країну, Боже!
Як можеш - поверни мене…?!
Не можеш…»
24.10.15
П'ята річниця... Запалимо свічки пам'яті Героїв Небесної сотні.
НЕБЕСНІЙ СОТНІ
У пам’яті дні незабутні,
Як молодь пішла заодно
Собі здобувати майбутнє,
Рубати в Європу вікно.
Супроти злочинної влади
За юністю мужньою вслід
Пішли тоді на барикади
І батько, і мати, і дід.
За містом підводилось місто,
Шпиталем ставав божий храм.
Сусідня держава: «Фашисти…» –
Сичить з офіційних програм.
Не маки, гвоздики, тюльпани
Вквітчали затоптаний сніг –
Наносили снайпери рани,
Тітушки збивали із ніг.
… Ви встояли, любі, хоч впали, –
Спіткнуться об ваші тіла
Тих «беркутів» хижих навали –
Ворожа чума не пройшла.
Шумлять над кордонами бурі,
Незвані вдираються гості,
Та Ромчик, і Тоня, і Юрій
Назавжди на вічнім блокпо̀сті.
Сильніші від всіх, хоч без зброї,
Щоб квітнули веснами вишні!
…Герої, мої ви герої,
Завжди в моїм серці невтішнім…
20.02.2019. Т.Л.
Второй Майдан вызван инстинктом самосохранения страны. Его Герои – апостолы свободного духа украинского народа.
Страну полей из золота под синью небосвода,
Где рабства не было, царил казацкий дух,
Зигзаг истории терзает год от года,
В стремленьи к власти к человеку глух.
И пусть прошли диктаторские годы,
Настало время для воров, хапуг,
Всё не кончаются истории невзгоды,
Не счесть все сонмы сатанинских слуг.
Репрессии, голодомор и бойни
На уровне белка шлифуют генотип,
Но не загнать народ твой быдлом в стойло,
Не истребим казацкий прототип.
И не годится власть, не будет ей оплота,
Где не ленив народ нищает год от года.
Второй сонет венка «Украина»
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49442&poem=214946
Неможливо оцінити те, що вони зробили для українців. Пробудилось відчуття національної свідомості, гідності, віри, жаги до волі ще більше, ніж будь коли. Можливо тому, що сьогодні ми відчули на своїй шкірі справжність почуттів сусіднього народу...
Осінь допалює трави пожухлі в долині,
Сіється сніг у пустелю німу, в листопад
на світлу пам’ять, на гідність, на завтра і нині,
на України знекровлений «градами» сад.
Серце болить і пульсує у скронях скорбота –
Страчена «Сотня» питатиме землю святу:
« Доки ти будеш стояти смердючим болотом?
Доки на нивах роститимеш вічну біду?»
Що відповість посивіла і зболена Ненька?
Житимем далі з собою у згоді чи ні?
Серце знесилене в грудях розтерзаних тенька:
«Боже, як мало чеснот у своїй чужині!»
Радість затихла. Війна наступа, як холера,
В душах по «Сотні» грозою гуркоче луна,
Світлі Герої для нас і сьогодні не вмерли,
Пам’ять свята буде жити, роки промина.
Ми мовчимо. Сходить в тиші невіяне жито.
Ми кричимо, бо засіяно болем ріллю.
Це Україна повстала, зацькована світом,
Волею білить живу вишиванку свою.
Зберімося у вільній і оновленій сім’ї,
Згадаймо поіменно всіх в Небесній сотні!
Віддаймо гідну честь за подвиг величі її
У час лихий розправи чорних днів скорботних.
Згадаймо «Плине кача» й наш безсмертний славний Гімн –
По горах рознесуть щемливий клич трембіти.
Бо ж ангелом безгрішним біль ввійшов у кожен дім –
Історію живу вивчають нині діти.
Сидить на гірці шин, мов на Майдані, хлопченя
Й читає, щоб впізнати Вірність незбагненну:
«Дорожча від усіх скарбів заплачена ціна!
Згадаймо нині їх – Героїв – поіменно!»
Дуже цікаво вийшло.
Безліч питань, і у
кожного своя відповідь.
Може- не розгнуздати?
Важке слово для звучання,
але по смислу, то мабуть
воно? Якщо я там
зрозуміла. Можу
помилятися.
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.