Кожен день твого життя - Важлива подія!
АП - Авторские программы регистрируются по согласованию с Администрацией сайта. Авторы УПП самостоятельно разрабатывают и проводят мероприятия в своих программах без непосредственного участия Администрации.
Подробнее можно узнать тут

Автор: АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія"
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-02-21 08:23:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

21 лютого - Міжнародний день рідної мови

Щановні друзі-поети! Велика родино  УПП! Сьогодні,21 лютого, відзначається
міжнародний день рідної мови. Ми всі живемо в Україні, але рідна мова може бути для
кожного своя. Бережімо мову. Як кажуть: "Народи вмирають, коли їм відбирає мову". Зі
святом вас!
   
  Мова - духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що
живе в наших серцях. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас
повинен в першу чергу створити в своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший
скарб - МОВА.

Недарма говориться, що без усякої іншої науки ще можна обійтися, а без знання рідної
мови обійтися не можна. І це справді так. Людина, яка не хоче знати рідної мови,
руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості.
21 лютого ми святкуємо Міжнародний день рідної мови. Цю дату визначено на 30-ій
сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в жовтні 1999 року, яка наголосила на важливій
ролі мови в розвитку освіти, культури, для консолідації суспільства, формування нації і
зміцнення держави.

Саме ми, заради прийдешніх поколінь, повинні зберігати і шанувати мову, як це робили
наші славні предки. Тож, як писав Максим Рильський: «...Як парость виноградної лози
плекаймо мову...». Любімо свою рідну мову, бо з нею наше майбутнє і майбутнє
України!

Міжнародний день рідної мови був встановлений з метою вшанування пам'яті загиблих
захисників бенгальської мови в Республіці Бангладеш, де 21 лютого 1952 року з
нечуваною жорстокістю розстріляли студентів-демонстрантів.

Генеральна конференція ЮНЕСКО проголосила, що щорічно, починаючи з лютого 2000
року, відзначатиметься Міжнародний день рідної мови.

Відзначенням цього дня ЮНЕСКО хотіло привернути світову прогресивну спільноту до
безправного становища багатьох поневолених народів, у яких гнобителі намагаються
відібрати рідну мову. Проте саме вона є основною ознакою нації, бо формує
національний менталітет, є живим свідком історії народу, зберігає його культурні
здобутки, є визначальним чинником життя людини і суспільства.

Зараз у світі люди говорять на 6 000 мов, і приблизно половина з них під загрозою
зникнення.

  Втрата мови — то втрата самобутності. З метою захисту мов та задоволення мовних
інтересів національних меншин Рада Європи розробила та прийняла Європейську
Хартію регіональних мов або мов національних меншин, яка ратифікована Верховною
Радою України 15 травня 2003 року.

   В Україні це свято існує з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції
української мови, сприяння вільному розвитку і використанню російської, інших мов
національних меншин України Президент України підписав відповідне роозпорядження
про відзначення Міжнародного дня рідної мови.

  За даними Всеукраїнського перепису населення станом на 2001 рік кількість
населення України становила 48 млн. 457 тис. осіб. Українську мову вважали рідною
67,5% населення України. Російську мову визначили як рідну 29,6% населення. Частка
"інших мов", які були вказані як "рідна", становила 2,9%.

Пропоную вашій увазі два вірші про рідну мову.

Звучало мов немало на Землі
У віковій невпинній круговерті:
Жорсткі й м`які, великі і малі,
Одні живі , а інші в царство смерті

Вже відійшли, та крізь віки звучать,
І в мовнім колі все ж щось означають,
А мови, що живуть, бува кричать,
Аж раптом диво-піснею стрічають.

Багато мов на світі, як людей,
Однà за о̀дну краща, лагідніша.
Скарбниця кожна з них думок, ідей,
Та рідна, українська, наймиліша.
***
Скарбницю мови знову відкриваю.
Які у ній чудові є слова!
Ось чується «люблю»,дзвенить «кохаю» –
Вона в віках не мертва, а жива.

В ній лине слово щирої молитви,
І колискова мамина пливе,
Є слово для кохання і для битви,
Є застаріле, але є й нове.

В ній сила українського народу
І Батьківщини світлий оберіг.
Якщо ти зрікся мови – зрікся роду,
Зганьбив в невірі батьківський поріг.

Тож рідну мову треба нам любити,
Нехай луна мов музика для всіх,
І діаманти слів не розгубити –
В Святій Скарбниці зберігати їх.


                                                                             З повагою, ведуча сторінки, Юлічка

История cоздания стихотворения:

1
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1637

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 9.
Гарний вірш!
Кожне слово має своє значення. Чим більше знаємо та вживаємо слів, тим ширше бачимо життя навколо )))
2019-02-21 19:50:42
2019-02-22 06:34:33
Дякую!!!
2019-02-23 06:20:55
Поскольку праздник международный, я так понимаю, что сегодня каждый должен говорить только на родном языке вне зависимости региона проживания.Татары на татарском, евреи на иврите, тумба-юмба на тумба-юмбском и т.д.
Интересная картинка вырисовывается - особенно в смысле взаимопонимания.
2019-02-21 12:51:35
2019-02-22 08:57:52
ДРУЗІ, ЗІ СВЯТОМ РІДНОЇ МОВИ!

«Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів – скількома епітетами супроводяться визнання української мови... Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе».
(Олесь Гончар)
2019-02-21 10:16:00
Любімо українську мову!
Лелечий край з червоною калиною,
Де рута-м'ята, мальви, водограй.
Я повернувся у гніздо родиннеє,
Я повернувся у свій милий край.

Поговори зі мною українською,
Її давно не чув на чужині.
Перлини мови сонячною низкою
І серце, й душу грітимуть мені.

Чоло моє припорошило просінню,
Вже прикипів до рідної землі.
Із болем я дивлюся, як по осені
Летять у вирій білі журавлі.

Та їду знов, прощаюсь з Україною,
Туди мій шлях, де не бува зими.
Далеко в небі зграя журавлиная
Салют прощальний відбива крильми.

Поговори зі мною українською,-
Чарівна мова наших праотців.
Поговори зі мною українською,
Немає в світі наймиліших слів.






2019-02-21 08:26:39
Дякую за прекрасний вірш! Зі святом!
2019-02-21 10:08:37
Я його виставила й окремо.
2019-02-21 10:32:48
Усіх з Днем рідної мови, друзі!)
2018-02-21 23:58:40
Це важліва подія!Любімо свою рідну мову.
Восхищаюсь всеми славянскими языками, их многоголосием, мудростью и неиссякаемой любовью ко всему живому. Объёмностью понятий. Так во мне причудливо сложилась мозаика генов польских, белорусских, русских и украинских. Нерасторжимо и до последней берёзки.
Юлия, щиро дякую!
2018-02-21 18:36:37
І я вам дякую!
2018-02-22 12:21:53
Для мене мовне питання гостро не стоїть. Я не стою перед вибором вивчати чи ні, хоча на моєму родовідному дереві жодного українця. Володіння українською мовою це необхідність, якщо позиціонуєш себе в українській державі. Тому опанування мовою не може бути метою. Але мова може сприяти здійсненню якойсь мети і для цього треба мати тільки бажання. Якщо маєш бажання, шукаєш засіб, якщо ні, шукаєш причину і у більшості мешканців нашого міста в даному випадку вона або лінь, або вони і досі у радянському дитинстві. Колись я написав вірш з схожого приводу:

В минуты раздумий и праздных сомнений
В грёзах воздушных летает душа,
А я все в плену заразительной лени
И мысли стекают на пол не спеша.

Текут они медленно, неторопливо
Где-то чужие, а где-то свои,
Но эта висит в стороне сиротливо,
Детских фантазий остатки таит.

В них бы опять с головой окунуться
Их непосредственность душу пленит,
Грустно, но всё же придется вернуться
Мир настоящий бурлит и звенит.

Эта волна будоражущих звуков
Гонит куда-то истому и лень,
На ощущенье сердечного стука
Больше не ляжет минувшего тень.


І цей вируючий світ- наш , український. Та вірш написан російською мовою. Моя мовна мета –почати писати вірші українською мовою. Я цілком розумію, що цьому ніхто і ніде не навчить. Це природня реакція особистості на поклик, який лунає десь із середини. Але вчать мові для того, щоб його зрозуміти. І я намагаюсь за допомогою вже другоі рідноі мови розуміти цей поклик.

Українські мотиви – хвилюючі звуки,
Коли їх бракує то тисне застій,
Звичайні повітряні рвуться сполуки
І зляканий рухається вітростій.

В часі без меж легковажно гайдатись,
Чи то майбутнє, чи то минуле.
Вибрати щось та спокійно пишатись
Тим що було і навіки вже сплило.

Відчути таку неслухняну миттєвість,
Не кваплячись бути от зараз і тут.
У різних подій є своя загадковість,
Там і у мене є певний свій кут.

У мене є бажання щоб ці, як би комусь не хотілось, а все ж таки різні мови мирно співіснували в моїй голоі, тому що одна – это язык М. Булгакова, М.Цветаевой, П. Флоренского, В.Высоцкого, многих других и, к превеликому сожалению, Э.Лимонова, а друга – це мова Л. Украінки, Т. Шевченка, М. Дочинця, С. Вакарчука, багато інших і, на превеликий жаль, Л. Подерв’янського.
2018-02-21 15:28:48
Рідна мова - це мова, з якою ти народився і на якій почав говорити. Але можна придбатив ще одну, яка буде допомогати спілкуватися в середовищі, що стало рідним, не забувши при цьому свою першу. Людина, яка забуває свою першу рідну мову не варта поваги.
2018-02-25 10:01:47
У році день лише один на мову
Промовчим день, а далі ізик знову.
2018-02-21 14:18:42
Володимире, це Міжнародний день РІДНОЇ мови. Тобто для англійців - англійської, для італійців - італійської і т.п. А для нас, українців - української. А ще є 9 листопада - день української мови. Я розмовляю українською щодня, з усіма. А Ви? Гадаю, теж? Отже, не все пропало?
2018-02-24 22:11:29
Я українською переважно мовчу.
2018-02-26 07:27:32
Вітаю всіх, хто почуває себе українцем і любить свою рідну мову!

О.Олесь
О слово рідне! Орле скутий!

О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев...

О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
1907

В.Сосюрченко
Хоч дивно це

Хоч дивно це, але мене питають,
Чому по-нашому завжди я розмовляю.
І всім таким я мусив одвічати,
Що не люблю нічого позичати,
Ні перед ким схилятись не бажаю,
Що мову я свою чудову маю.
І головне – це мова, мислю я,
Моїх батьків, мого народу і моя.

В.Симоненко
МОЯ МОВА

Все в тобі з'єдналося, злилося –
Як і поміститися в одній! –
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в'януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі – великого народу
Ніжна і замріяна душа.

Ці вірші, написані в різні роки, висловлюють всі почуття народу до своєї мови. Тож говорімо українською і шануймося!
2018-02-21 09:52:22
Райко, дякую! Чудова добірка!
2019-02-21 22:55:40

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами...
Рецензия от:
Ирина Венжега
2024-03-28 21:35:44
Жила - была однажды,
Прекрасная ЛЮБОВЬ.
Но предали невежды,
И лилась ЕЁ кровь.

А дальше, воскресала,
У всех кто полюбил.
Взамен, ни грош не брала,
С НЕЙ в счастье каждый жил!
Рецензия от:
Владимир Ярош
2024-03-28 21:24:32
Чудесно, словно песня.
Спасибо, Ира.
С теплотой и наилучшими пожеланиями к Вам.
Рецензия от:
Таня Яковенко
2024-03-28 21:09:39
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.