Автор: АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія"
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2021-02-14 16:10:13
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Про закоханість поза конкурсом

Так вийшло, що деякі твори не увійшли до конкурсу ВАЛЕНТИНКИ, тому пропоную їх в цьому
додатку. Вони дуже хороші, отже, насолоджуймось...

1. Виктор Шталь
Всем влюбленным посвящается

Сплетаю грёзы паутинкой
Воздушной, солнечной мечты,
Их отправляю валентинкой
В далекий край, в котором – ты,
В котором сердце бьется звонко,
Раскатом нежности дразня,
В котором ты всегда – девчонка,
С улыбкой смотришь на меня.

Я в этот день скрывать не смею
Любви блаженной яркий свет,
И с каждым взглядом молодею
На не один десяток лет.
Еще немного - и мальчишкой
Помчусь навстречу и тогда...
Вновь окрестишь меня лгунишкой,
Напомнив всуе про года

2. Александр Тимошенко
О, Валентин, даритель чувств сердечных

Февраль , холодный вечер зимний,
но Валентин, всем шлёт свою любовь,
в цветах, сердечках , даже есть корзинки...
Он, ежегодно приходя к нам вновь,
в сердцах живущих будоражит кровь,
вселяя в нас, стремление к надежде
найти любовь, разжечь иль сохранить.
Девчонкам грезить платьем белоснежным
в день свадьбы, поцелуем нежным
с любимым и судьбу благодарить.
О, Валентин, даритель чувств сердечных!
Спасибо, кто-то сделал робкий шаг.
Мир требует решений быстротечных -
глаза в глаза, что на маршрутах встречных...
но к счастью и к застенчивым ты благ.

3. Виктор Мельник
Дзвоник в моїм серці

Я ніжності навчався у гаю.
Мені  її  дарили трави й квіти.
Дівчатко – першу подружку свою
З дитинства ще почав боготворити.
Метелика торкнутись  зволікав,
Отого неземного ангелочка.
І дотепер тремтить моя рука,
Коли  я пригорнути її хочу.
Я з того часу вже збирав вірші
На дзвониках  - ранкові срібні роси.
Дзвенять, дзвенять  завжди в моїй душі
Оті   мотиви  чарівні  і досі.
І промені  гарячі, золоті
Перед очима  - косами дівчатка.
Я , нібито, в дитинство полетів,
Коли ти усміхнулась, як на згадку.
Ах, подружка! Я прошу у судьби,
Нехай мене від сну цього не будить.
Я зачерпну  хвилини без журби
І з радістю їх подарую людям.
Те тріпотіння чистих почуттів
І вірність оту,  відданість, як лебідь.
Отой  найкращій із  усіх світів,
Які існують на Землі і в небі.
Я ніжності навчався у гаю.
Хоч у житті по всякому буває,
Та доки її людям віддаю,
Цей  дзвоник в моїм  серці не змовкає.

История cоздания стихотворения: