Автор: Оксана Даниленко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-12-29 00:36:21
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Дитинства рани

Сьогодні все не так як завжди: кличе ностальгія...
У спогади минулі повело мене дитинство - його мрії.
В світанок недоказаних казок, стежок хвилястих,
Плин аличі дарив привіт прекрасний.
Піщаних замків, динь пахучих стік...
Та кабачок без кожуха іскрився, і шум розносив грізно тік...
Колись босоніж по пиляці лопотіла -
Горошок в платті, стрічка бант сплела.
Чого тоді в дитинстві я хотіла?
Дитячих мрій вже не згадать - зросла...
Пригадую: чабан, знайшовши ціпа,
Овечок позапліччу підганяв,
А за отарою стара овечка дибала -
Її чабан до себе пригортав...
Давно вже згасли ті зірки сріблясті,
Тривоги крижані злетіли в даль
І та бабуся у старенькому намисті...
Нема її... бо віднеслася в рай...
Я п'амятаю ЇЇ руки ніжні та посмішку зажурених очей,
Мені платок залишився на згадку під колір недоплаканих ночей...
Було то літо тихе, швидкоплинне,
Бабусі очі - доброти печать.
Босоніж по пиляці... квіти... квіти...
Дитинства рани досі ще болять...

История cоздания стихотворения: