Автор: Рту
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-11-26 20:26:59
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Мсьє Любарт

Спочатку було слово... Хоча ні, не так.
Спочатку був сер Любарт (і, звісно, Любишів)
з сімейства Медичів,
тому що люб' art.

Любарт носив циліндр фрак,
дивився Ван Гога, слухав джаз.
А, загалом, він — рідкісний мудак,
тому що придумав нас.

Сер Любарт любив Любишів:
там він бухав, писав вірші.
Що він сказати цим хотів?
А чорт його знає. Навіть з листів
до його коханок не зрозуміти ні чорта.
Та й сам він навряд чи розумів,
проте не хвилювало це Любарта:
він не писав коханкам листів,
ворогам конституції, друзям хартії,
колишнім поеми, вчорашнім картини,
Зате придумав людей, скотина.
І Нарнію.

Та не варто думати, що все так погано:
Любарт не кине пити й курити,
проте, начитавшись цих ваших хомських і кантів,
сяде й напише скромну молитву:

"Любарте наш,
що єси у серцях
спасибі тобі за наш крах,
за пиво, "мівіну", за гаш,
за сонце на небосхилі,
за Львів, за Горький, за автомийки,
за Франка в солом'яному брилі,
за Шеву в сорочці Лесі Українки,
за футуризм і за весь наш народ;
спасибі за те, що...
Спасибі за все, блін.
Амінь!",

тому що він може,
а ми, наприклад, ні:
на відміну від нього,
ми не створили нічого. А він
створив усе:
і джаз, і Ван Гога,
і совість, і бога,
і честь,
і блуд,
і совкові новобудови,
і українсько-есперантську мову,
і величне кохання, і з-під нігтів бруд,
і червону руту, і "Лакі страйк" червоні
(за що я йому особливо вдячний),
і кожен забутий наш сон, і
українські поеми, і шкільні задачі,
і час швидкоплинний,
наповнений мрякою,
і навіть людину.
Любарте, дякую!

История cоздания стихотворения: