Автор: Рту
Тема:Переводы
Опубликовано: 2017-02-04 21:24:46
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Аллен Ґінзберґ, Виття

І

Я бачив, як найкращі уми мого покоління, знищені безумством, голодуючі, істеричні, нагі,
котрі перетягують себе крізь негритянські ґетто вдосвіта в пошуках наркоти,
янгологолові хіпстери, які горять заради стародавнього небесного підключення до зоряного динамо у машині
ночі;
які, вбогі і обдерті, і з глибоко посадженими очима, і обдовбані в надприродній темряві квартир з холодною
водою, пропливаючі крізь вершини міст, споглядаючі джаз;
які оголили свої мізки до Раю під Елу і бачили, як Мухаммедові янголи тинялися на дахах освітлених
багатоквартирних будинків,
які пройшли через університети з сяючими холодними очима, ловлячи глюки Арканзасу і трагедії блейкового
світла поміж ученими війни;
яких вигнали з академій через божевілля та непристойні видання на черепних вікнах;
які стискалися в неголених кімнатах у нижній білизні, спалюючи свої гроші в кошиках для сміття і слухаючи
Жах через стіну;
яких впіймали за лобкове волосся, коли вони поверталися через Ларедо зі стаканом трави до Нью-Йорку;
які довбали полум'я у притонах або пили живицю, смерть на Райській алеї або очищали торси ніч за ніччю
із мріями, наркотою, з нічними жахіттями, які тільки прокинулись, з алкоголем і членом та безкінечними
яйцями,
незрівнянними сліпими вулицями тремтячої хмари і блискавки у свідомості стрибаючих до полюсів Канади та
Патерсону, висвітлюючи весь непорушний світ Часу між ними,
Пейотовими масивностями коридорів, городами зеленодеревних цвинтарних світанків, пияцтвами на дахах
багатоповерхівок, електронними вітринами планокурних поїздок, неоновим мерехтінням світлофорів, сонця й
місяця і деревними вібраціями у ревучих зимових смерканнях Брукліну, балаканинами біля зольнику і
сердечним монаршим світлом розуму;
які прикули себе до безкінечної поїздки на метро з Баттері до святого Бронксу на фенаміні, поки шум коліс і
дітей приніс їм тремтячий руйнуючий рот і зруйновану верховодку мозку всіх осушених блисків похмурого
світла Зоопарку;
які тонули всю ніч у світлі випливлого "Бікфорду" й сиділи за видихлим пивом ввечері у занедбаному
"Фуґацці", слухаючи ляскіт приреченості на водневому програвачі;
які безперервно розмовляли протягом сімдесяти годин від парку до бару, до Бельв'ю, до музею, до
Бруклінського мосту;
втрачений батальйон платонічних співрозмовників, які зістрибнули із сутулих пожежних виходів,
підвіконників, Імпайр-Стейт, з місяця;
кудахтаючі, кричущі, боювотні, прошіптані факти та спогади, та анекдоти, та удари очних яблук, та струси
лікарень, та в'язниці, та війни;
всі уми, виригані у спогадах семи днів і ночей з діамантовими очима, м'ясом для Синагоги, кинутим на
тротуар;
які розчинилися в нічому, Дзені, Нью-Джерсі, залишаючи слід суперечних зображень на листівках Антлантік-
Сіті-Голлу,
переживаючи східні поти і Тенґеріанські перемелені кістки, і мігрені Китаю, спричинені ломкою у нью-
аркському гидкому номері;
які блукали і блукали опівночі у вокзалах, запитуючи себе, куди йти, і йшли, не залишаючи розбитих
сердець;
які курили у вантажних вагонах, вагонах, вагонах, клекотали через сніг у сторону самотніх ферм у дідусеву
ніч;
які вивчали Плотіна, По, святого Іоанна Хрестителя, телепатію, кабалу, тому що всесвіт інстинктивно вібрує
на їх стопах у Канзасі;
які усамітнювались вулицями Айдахо, шукаючи всевидячих індійських ангелів; які були всевидячими
індійськими янголами;
які думали, що вони — єдині божевільні, коли Балтимор світився у надприродному екстазі;
які стрибали до лімузинів із Китайцями Оклагоми через поштовх зимового північного вуличного вогню
містечкового дощу;
які тинялися голодні та самотні Г'юстоном у пошуках джазу чи сексу, чи супу і крокували за геніальним
іспанцем, щоб розмовляти про Америку та Вічність, безнадійний обов'язок і тому пливли кораблем до
Африки;
які зникли у вулканах Мексики, не залишаючи нічого, крім тіні комбінезонів і лави, і попелу поезії, розсіяного
у вогнищі Чикаго;
які знову з'являлися на Західному Узбережжі, стежачи за ФБР з бородами та в шортах з величезними
пацифістськими очима, сексуальною засмаглою шкірою, роздаючи незрозумілі листівки;
які випалювали рани від цигарок на своїх руках у знак бунту проти наркотично-тютюнової імли Капіталізму;
які поширювали Надкомуністичні брошури на Юніон-Сквер, ридаючи та знімаючи одяг, поки сирени Лос
Аламосу лунали донизу, і лунала донизу Стіна, і Стейтен-Айленд Феррі також лунав;
які зламалися, волаючи в білих гімназіях, голі та тремтячі перед машинами інших скелетів;
які гнали детективів у шию і зойкали від захвату в поліцейських авто не за вчинення злочину, а за їх
педерастію та інтоксикацію;
які вили на навколішки у метро та були потягнені на даху, розмахуючи геніталіями та манускриптами;
які дозволяли собі бути відтраханими в сраку святими мотоциклістами та кричати від задоволення;
які давали на рот і брали в рот у смертних серафимів, моряків, які пестили Атлантичним та Карибським
коханням;
які стискалися зранку до вечора у трояндових садах і траві парків, і кладовищах, вільно кінчаючи на всіх, хто
б не прийшов;
які безкінечно гикали, намагаючись хихикати, проте заводилися від плачу за перегородкою Турецької Лазні,
коли світлоглаві та нагі янголи приходили проткнути їх мечем;
які втрачали своїх коханців заради трьох старих шльондр: одноокої шльондри-долі, одноокої
гетеросексуальної шльондри-долару, яка підморгує маткою, та одноокої шльондри, яка тільки сидить на
своєму гузні та відрізає золоті нитки інтелекту на кросні;
які злягалися в екстазі і не могли насититися пляшкою пива, коханою, пачкою сигарет, свічкою і спарювалися
на ліжку, і продовжували на підлозі, і в залі, і закінчували непритомні на стіні з видом на останню пизду, і
йшли, вислизуючи, останньою спермою свідомості;
які підсолоджували лизання мільйонам дівкам, тремтячим у заході, і були червоноокі зранку готовими лизати
заходу, спалахуючим сідницям під хлівом і голим у озері;
які виходили блядувати крізь Колорадо у численних вкрадених нічних автомобілях, Н.К., таємний герой цих
віршів, альфонс і денверський Адоніс — задоволенням є згадувати його незчисленних дівок у задвірках
пустих забігайлівок, розхитаних рядів кінотеатрів, на вершинах гір, у печерах або з худорлявими
офіціантками біля траси та в особливо потаємних заправках, і на алеях рідного міста також;
які вицвітали у величезних брудних кінотеатрах, змінювалися у снах, раптово прокидалися в Мангеттені, і
підіймалися з підвалів із похміллям від Токаю і жахів залізних мрій Третьої авеню та здибувалися на біржах
праці;
які гуляли всю ніч з їх повним крові взуттям по кучугурних пірсах, чекаючи на те, як двері в Іст-Рівері
відчиняться до кімнати, повної енергії тепла та опіуму;
які створили чудові самогубчі драми в приміщеннях Гудзону під синіми воєнними прожекторами місяця, та їх
голови будуть увінчані лавром забуття;
які їли рагу з баранини, уяви або переварювали краба на мулистому дні річок Бауері;
які ридали над вуличною романтикою з її візками, повними цибулі та поганої музики;
які сиділи в ящиках, дихаючи в темряві під мостом, і вставали, щоб зліпити клавесини на своїх горищах;
які кашляли на шостому поверсі Гарлему, короновані полум'ям під туберкульозним небом, оточені
апельсиновими ящиками та теологією;
які цілонічно вишкрябували рок-н-роллення через возвишені замовляння, які жовтого ранку були строфами
табарщини;
які варили гнилих тварин, горло, серце, лапу, хвіст, борщ і тортилью, мріючи про вбоге овочеве царство;
які занурювалися під м'ясними вантажівками в пошуках яйця;
які викинули свої годинники з даху, мов опустили свої бюлетені за Вічність поза Часом, і будильники падали
на їх голови щодня до наступної декади;
які різали свої зап'ястя тричі: послідовно безуспішно, здавалися і були змушені відкривати антикварні
крамниці, де вони думали, що подорослішали й ридали;
які були спалені живцем у своєму невинному фланелевому вбранні на тлі вибухів Медісон-Авеню у
свинцевому вірші та вбуханого гуркоту залізних полків моди, та нітрогліцеринових верещань рекламних фей,
та гірчичного газу лиховісних інтелігентних редакторів, або спускалися на п'яних таксі Абсолютної
Реальності;
які зістрибнули з Бруклінського мосту (що часто траплялось) та відходили незнані й забуті до примарного
заціпеніння Чайнатаунського супу з провулку та пожежних машин, без краплі безкоштовного пива;
які виходили зі своїх вікон у відчаї, випадали з вікна метро, стрибали з брудного Пассейку, скакали на негрів,
кричали по всій вулиці, босоніж танцювали на розбитих пляшках з-під вина, розбивали грамплатівки
ностальгійних європейських 30-х, німецького джазу, допивали віскі та стогнучи блювали у кривавий туалет, у
їх вухах — стогони та вибухи гігантських парових свистків;
які котилися вниз по шосе минулої подорожі одне до одного на хотроді маршрутом Голгофа—в'язниця—
безлюдність, споглядаючи втілення бірмінґемського джазу;
які каталися крізь усю країну сімдесят дві години, щоб дізнатися, чи маю я видіння або чи маєш ти видіння,
або чи має він видіння для пізнання Вічності;
які подорожували до Денверу, які померли у Денвері, які поверталися до Денверу й даремно чекали, які
спостерігали за Денвером і роздумували, і усамітнювались у Денвері і нарешті йшли геть, щоб пізнати Час, і
зараз Денвер є усамітнений для своїх героїв;
які падали на коліна в безнадійних соборах, молилися за чужий порятунок і світло, і груди, поки душа на
секунду освітлювала їх волосся;
які розбивалися через свої думки у в'язничному очікуванні неможливих золотоголових злочинців і чарівності
реальності у своїх серцях; які співали солодкий блюз до Алькатразу;
які віддалялися до Мексики для культивування пороку, або до Рокі-Маунт для торгівлі Буддою чи "Танжеріз",
до хлопців або Сазерн-Пасифік, до чорного локомотиву чи Гарварду, до Нарцису, до Вудлону, до підорів чи в
могилу;
які вимагали справедливості від судових процесів, які звинувачують радіо у гіпнотизмі й були залишені зі
своїм маразмом і своїми руками, і загрозливим судом;
які кидалися картопляним салатом під час лекцій про дадаїзм і згодом представлялися на гранітних сходах
божевільні з бритими головами та строкатими промовами про самогубство, вимагаючи миттєву лоботомію;
і які були дані замість бетонової пустоти інсулінового метразолу, електрики, гідротерапії, психотерапії, пінґ-
понґ-терапії та амнезії;
які жартома протестували, перевертаючи тільки один символічний тенісний стіл, впадаючи на короткий час у
ступор;
поверталися роками потому повністю лисі, за винятком кривавої перуки і сліз, і пальців, до видимої
божевільної загибелі палат шалених містечків Сходу,
Пілґримових, Роклендських та Ґрейстоунських смердючих коридорів, сперечаючись із відлунням душі, рок-н-
ролльної опівнічної самотньої лави царських дольменів кохання, мрії життя нічних жахіть, тіл, які
перетворюються на камінь, важкий неначе місяць,
з матір'ю нарешті *******, і остання фантастична книга вилетіла з вікна багатоповерхівки, і останні двері
зачинилися о 4 ранку, і останній телефон у відповідь ударився об стіну, і остання вмебльована кімната
спорожніла просто до останньої частинки підсвідомих меблів, жовтий папір розпалився кострубатий на
дротяній вішалці в шафі, і навіть цей уявний, неможливий, але багатообіцяючий шматочок галюцинацій —
ах, Карле, поки ти не в безпеці, я в небезпеці, і зараз ти дійсно в суцільному тваринному супі часу —
і які через це бігли льодяними вулицями, одержимі раптовим спалахом алхімії через використання еліпсизму,
списку, змінного метру та вібруючої площини;
які мріяли та втілювали прогалини у Часі та Просторі крізь зображення та задовольнялися простими
дієсловами, та вставляли іменники й тире свідомості, разом стрибали від відчуття Всемогутнього Вічного
Батька Бога,
щоб відтворити синтаксис і міру вбогої людської прози та стати перед тобою безмовним і розумним, і
тремтячим від сорому, відкинутим через визнання підкорення душі ритму розуму в його нагій та безкінечній
голові;
вибуху божевільного й ангельського удару в Часі, невідомому, що пригнічує, що залишає шанс сказати лише
після смерті;
і рожевого перевтілення у примарне вбрання джазу, в золоторогу тінь ватаги й удар страждання
американської голої свідомості по любові; боже мій, боже мій, на що ти мене покинув; саксофон кричить, що
міста тремтять, щоб останнє радіо з абсолютним серцем вірша життя катували свої тіла заради пожирання
тисячоліть.


ІІ

Що за сфінкс із цементу й алюмінію розгамселив їх черепи та пожер їх мізки й уяву?
Молох! Самотність! Потворність! Сміття та недоступні долари! Кричущі діти під сходами! Ридаючі в армії
хлопці! Плачучі старці в парках!
Молох! Молох! Жахіття Молоху! Безлюбний Молох! Підсвідомий Молох! Молох — масивний суддя людства!
Молох — неосяжна неволя! Молох — кістяна бездушна в'язниця та Конгрес мук! Молох, чиї будівлі — кара!
Молох — величезний камінь війни! Молох — приголомшені уряди!
Молох, чий розум — вбога техніка! Молох, чия кров виробляє гроші! Молох, чиї пальці — десять армій!
Молох, чиї груди — людожерне динамо! Молох, чиє вухо — димна могила!
Молох, чиї очі — тисяча сліпих вікон! Молох, чиї хмарочоси стоять на довгих вулицях, мов безкінечні Єгови!
Молох, чиї заводи сплять і бурчать у тумані! Молох, чиї димоходи та антени коронують міста!
Молох, чиє кохання — нескінченне мастило та камінь! Молох, чия душа — електрика та банки! Молох, чиї
злидні — примара генію! Молох, чий фатум — хмара безстатевого водню! Молох, чиє ім'я — Розум!
Молох, у якому я самотньо сиджу! Молох, у якому мені маряться Янголи! Шаленість у Молоху! Хуєсос у
Молоху! Безлюбовність і безлюдчість у Молоху!
Молох, який рано ввійшов у мою душу! Молох, у якому я — безтілесна свідомість! Молох, який налякав мене
моїм природним кайфом! Молох, від якого я відмовляюся! Прокинься у Молоху! Потокові світла з неба!
Молох! Молох! Роботова квартира! невидимі передмістя! кістяні скарбниці! сліпі заощадження! демонічні
промисловості! примарні нації! непереможні божевільні! гранітні члени! потворні бомби!
Вони зламали свої хребти, які підіймали Молоха до Раю! Тротуари, дерева, радіоприймачі, тонни! які
підіймали місто до Раю, який існує і є повсюди серед нас!
Бачення! знаки! галюцинації! чудеса! екстази! спустилися американською рікою!
Мрії! обожнювання! освітлення! релігії! човен, повний чутливої маячні!
Прориви! через ріку! сальта та розп'яття! спустилися потопом! Висоти! Просвітлення! Впадання у відчаї!
Десятирічні тваринні викрики та самогубства! Розуми! Нові кохання! Шалене покоління! вниз скелями Часу!
Воістину святий регіт у річці! Вони бачили це все! дикі очі! святі волання! Вони попрощалися! Вони
зістрибнули з даху! до самотності! коливання! з квітами в руках! Униз рікою! до вулиці!


ІІІ

я з тобою у Рокленді де влада черепа більше не визнає почуття
я з тобою у Рокленді де ти каламбуриш тілами твоїх медсестер гарпій Бронксу
я з тобою у Рокленді де ти кричиш у гамівній сорочці що програєш гру дійсного пінґ-понґу безодні
я з тобою у Рокленді де ти барабаниш на ступорному фортепіано душі яка безневинна та безсмертна вона
ніколи не помре нечестивою в озброєній божевільні
я з тобою у Рокленді де більше п’ятдесяти струсів ніколи не повернуть твою душу до цього тіла знову це
паломництво до хреста в порожнечі
я з тобою у Рокленді де ти звинувачуєш своїх лікарів у маразмі та змові івритна соціалістична революція
проти фашистької національної Голофи
я з тобою у Рокленді де ти розколеш раї Лонґ-Айленду та підіймеш свого живого чоловіка Ісуса з надлюдської
могили
я з тобою у Рокленді де двадцять п'ять тисяч товаришів разом співають останню строфу Інтернаціоналу
я з тобою у Рокленді де ми обіймаємо та цілуємо Сполучені Штати під нашими простирадлами Сполучені
Штати які кашляють цілонічно та не дають нам спати
я з тобою у Рокленді де ми прокидаємося з коми наелектризовані літаками наших власних душ літаками які
ревуть над дахом вони прибули щоб скинути янголові бомби шпиталь освічує себе уявними стінами знищення
О шкірні легіони вибігли назовні О зоряно-смугасті струси милосердя вічна війна тут О перемога забудь свою
білизну ми вільні
я з тобою у Рокленді в моїх снах ти гуляєш просочуючись із морської подорожі на трасі через Америку
сльозами до дверей моєї дачі Західної ночі

История cоздания стихотворения: