Автор: Рту
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-04-15 16:02:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Алькатрас

Холодними берегами, мов гарячий морський вітер,
лунають гімни в'язня Алькатрасу.
Солоний присмак води та тьмяне сонячне світло
обприскують його терасу.
Невільник жив, живе і житиме надалі:
йому не потрібні ненависті та любові,
його не лякають холодні сірі ґрати,
для нього й смерть постане новим домом.
Арештантові, знаєте, байдуже, за що сидіти:
йому достатньо просто сидіти, сидіти, сидіти.

Алькатрасе! Твої береги омивають тисячі морів,
під твоїми ребрами в'язень відбуває термін.
Він, знаєш, сидіти ніби й не хотів,
але сидить — заради тебе.

Алькатрасе! Непідступні для зайвих очей твої мури,
лиш для морів вони завжди відкриті.
А за ними — мурами — протікають Дунай і Міссурі;
за ними падають пожовклі баобабові листя.

Алькатрасе! Не знаю, чи чуєш мене, але точно відчуваєш,
ти бо пропускаєш крізь себе сльози абсолютно всіх:
від буддистів і до вовчих зграй:
від їх подихів і до кроків п'яних ніг.

Алькатрасе! Ну чого ж тобі не живеться спокійно?
Невже ти не можеш дихати без цих усіх рік і морів?
Але ні, тобі потрібні всі ці кляти пікети й війни.
О, Алькатрасе, пробач мене та всіх твоїх синів.

2017

История cоздания стихотворения: