Автор: Рту
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-12-03 14:52:33
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Бездомний собака

Бездомний собако — хліб мій насущний,
біль мій триклятий — візьми мою душу,
рви на частини, гризи до кісток.

Ти — Батьківщина моя, ти — Пророк.

Де ти блукаєш, бездомний собако?
Де тиняється твоя голодна свідомість?
Вулиці повні тебе, а натомість
удома тобою забракло.

Бездомний собако, ти висихаєш, як море
сохне, тягнучи за собою тридцять дев'ять
сонних дітей і вкотре
повертається мовчазною челяддю.

Тебе підгодовують отруєними харчами
з надією на те, що твій розум розсипеться,
мов різнокольорові кислотні фрактали,
котрі сльозами та вітром майоріють у твоїх очах.
І ти поїдаєш ці отруєні харчі
з надією на те саме
(хоч набагато легше отруїтися недоїдками багатіїв).
І все помирає,
ніщо ж бо не вічне:
надія помирає першою за єдиним дійсним законом;
ненависники помирають другими, бо так їм і треба;
багатії помирають останніми, бо їм нікуди спішити, все одно ж не потраплять у вушко голки.
А твій розум, як і ти, курва, ніяк не помре.
Навіть, кажуть, бог помер, а ти не помираєш.
Навіть, кажуть, Бог помер (не дай бог), а ти не помираєш.
Твій ветеринар казав, що в тебе хвора спина,
та нейронні зв'язки найміцніші з тих, які він бачив.
А тобі байдуже, в тебе ж немає дому,
навіщо в такому випадку відвідувати ветеринара?
Залишається лише сподіватися на смачну вечерю та смерть на сніданок.
Бездомний собако — хліб мій насущний,
біль мій триклятий — забери мою душу.

Амінь.

2017

История cоздания стихотворения: