дякуючи чортам за науку, а Богу за Підтримку, — ні дня, ні каїнам, ні юдам, не рідня

Автор: Юрій Зозуля
Тема:Исторические стихи
Опубликовано: 2017-03-22 10:57:22
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Кому-чому рiднi "гiди" негiднi?..

...а чому раптом не рідні??  Мат же від мать: то й брат од брать, і юродство родство!!
...а що вони (а й усе мп?) тут роб,лять (перепрошую: знак висипався зі "знакової" торбинки, та у слово й закотився!)

                                         На бЕрезi Неба...

                                       – небесновідмита,
                                         волошковоквіта...
                                       – не руш мову жита!!!

                                         на бЕрезі неба,
                                         при самій землі, –
                                         не чув я, а знаю...

                                         на березі неба,
                                         з життя ув імлі, –
                                         на промінь стікаю...

                                         для всенького роду
                                         в нім знАйдете згоду, –
                                         з найвищого мита...

                                         й волошковоквіту,
                                         небесновідмиту, –
                                         чи й мову, – спів жита...

                                         поміж землі й небес,
                                         наскрізь лайна, чудес, –
                                         б’є Світла прибій...

                                      ...Своє домиває,
                                         Собі добирає, –
                                         то хто ж йому Свій???

               "Київські князі розмовляли українською. Музейники це замовчують
  
Софія Київська (на світлині!) – пам’ятка української архітектури і монументального живопису, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі (одинадцяте століття). Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії

Софія Київська – «мати церков руських», найбільша святиня українського народу. Її тисячолітня історія складається з фактів і свідчень, які блискуче вирішують проблему самоідентифікації українців.

Популяризацією цієї інформації можна виконувати неоціненну роботу щодо консолідації українського народу.
Водночас ці ж факти і свідчення геть спростовують глупство «канонічних» ідеологем імперської доби на зразок «обшая святыня», «единая народность с общими обычаями и менталитетом», «общая колыбель» і таке подібне.

На перший погляд видається, що все це більш, ніж очевидно.
Але відвідавши тричі екскурсію в соборі (не спеціальну, а таку, що відбуваються щогодини кожного робочого дня для всіх, хто придбав квиток і бажає слухати екскурсовода), ми не почули багато чого державно і національно важливого.

І саме з цієї причини вирішили запропонувати інформацію з декількох авторитетних наукових джерел науково-методичній раді заповідника. Бо саме вона створює і пропонує інформаційну основу екскурсійного тексту.

1. «Орда хана Батия у давньоруські часи завдала найбільшої руйнації та пограбуванню храму», – розповідають екскурсоводи.
У Літописі руському та наукових працях Костомарова, Грушевського, Аркаса, Брайчевського зазначено, що першим в історії Русі Київ і Софію погромило військо Андрія Боголюбського. Це сталося за 71 рік до Батия. Претендуючи на зверхність у Руській державі, суздальський князь сплюндрував престольний Київ. «Грабували вони увесь город, – пише літописець, – і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю, і не було помилування нікому: церкви горіли, християн убивали (…) і всі святині забрали…»

Цей похід став явищем доти небаченим на Русі. Київ завжди був об’єктом політичних чвар, за нього велася запекла боротьба. Але виборюючи Київ, його не плюндрували.

«Боголюбський зруйнував Київ з усім тим, що споконвіку було святим для всієї Русі», – писав Микола Костомаров.

2. «1482 року Софію і Київ пограбувало і поруйнувало військо хана Манглі-Гірея», – це з тексту екскурсії.
Михайло Грушевський пише, що хан руйнував і грабував Київ на замовлення московського князя: «Манглі-Гірей, заохочений дарунками та надокучаннями московського князя Івана, аби йшов на Поділля та Київ, вчинив похід на Київщину, здобув Київ, спалив київський замок, понищив київську околицю і з тріумфом послав Іванові золоту чашу і діскос з святої Софії київської».

Погодьтесь, що у такому контексті ідеологеми про «общую колыбель» чи «единую народность с общими обычаями и менталитетом» набувають вельми облудного звучання.

3. «Графіті (видряпані написи) на стінах Софії написані церковнослов’янською мовою», – розповідають під час екскурсії.
Мовознавці Кримський, Шахматов, Максимович, Шевельов, Житецький докладно обґрунтували, що розмовною мовою древньої Русі була українська мова.

Так, в основі графіті – мова церковнослов’янська. Але писали їх різні люди, які не завжди досконало володіли церковнослов’янською (тодішньою літературною).

І там, де бракувало знань, мимоволі використовували слова та форми слів розмовної мови. Про те, що вона була саме українською, а не якоюсь іншою, свідчить багато мовних особливостей текстів графіті. Приміром, кличний відмінок у звертаннях (Пантелеймоне, Софіє. Онуфріє), чоловічі імена в давальному відмінку мають закінчення –ові, -еві (Василеві. Павлові. Борисові), форми чоловічих імен на –о ( Марко, Михалько, Дмитро), ім’я Володимир пишеться лише (!) з повноголоссям -оло- і так далі.
Докладніше з цим можна ознайомитись у наукових працях зазначених вчених.

4. «…дванадцять хрещатих стовпів, що поділяють внутрішній простір на п’ять нефів, стовпи й арки галерей…» – екскурсоводи дуже докладно пояснюють особливості будови храму. Вочевидь така інформація є цікавою для фахівців і підготовлених слухачів. Але пересічний турист не завжди ознайомлений з дефініціями щодо нефів, абсид чи контрфорсів. Це по-перше. А по-друге, Софія – духовна святиня. Є дуже добра фраза щодо цього у Сковороди: «Яку користь дає душі знання розмірів і форми Ковчегу?»

Святість і велич Софії творили особи та події, про яких екскурсоводи згадують надто побіжно, або не називають взагалі.

Зокрема, київський митрополит Іларіон, який у Софії написав «Слово про Закон і Благодать». У цьому творі він обґрунтував ідею слави як архетип національної ідеї. Мудрий митрополит розумів, що лише створивши власний позитивний образ, народ може усвідомити себе господарем на своїй землі. (Чому не брати цю мудрість на озброєння?)

Петро Могила 1633 року розпочав реставрувати Софію, лаконічно повідомляють екскурсоводи. Але митрополит відбудовував святиню і відновлював саме києво-руське православ’я з українською мовою богослужіння з метою піднесення національного духу. Доктор історичних наук Надія Нікітенко називає Могилу «найбільш яскравим виразником церковно-політичної концепції України як спадкоємиці Київської Русі».

Іван Мазепа. Про славного гетьмана варто говорити не одним скупим реченням, а так старанно, як, приміром, повідомляють усі екскурсоводи про російського заводчика Демидова, коштом якого у соборі поклали підлогу. Але хіба може це порівнятися з тим, що зробив для Софії «щедрою рукою у побожному намірі» Мазепа? Стараннями гетьмана «митрополія Руська» набула величного архітектурного лику і стала втіленням ідеї української державності. Мазепу називали гідним спадкоємцем князя Володимира, продовжувачем його святої справи. У звіті Бендерської комісії докладно зазначені велетенські суми, які гетьман виділяв на відбудову і оздобу митрополичого собору. Загалом за Мазепи в Україні постали чи були відновлені десятки церков і монастирів. Саме за його гетьманування Київ почали величати «другим Єрусалимом».

Святині. У Софії зберігалися духовні скарби, до яких щороку приходили сотні тисяч прочан. Найіменитіші – це Любецька ікона Божої Матері, ікона святителя Миколая (Мокрого), мощі священномученика Макарія. Біля них відбувалися численні чуда, які докладно зафіксовані в літописах. Але в екскурсіях про це – жодного слова. (До речі, екскурсоводи Мілану, Відня, Риму переповіданням подібних історій і створюють особливу інформаційну ауру своїх національних святинь).

5. Згідно з текстом екскурсії, після нашестя Батия держава Київська Русь, немов таємнича Атлантида, кудись безслідно зникає.
Нагадаємо, що минулого року до Дня Незалежності України Петро Порошенко виступив із гаслом «25 років Незалежності – тисячоліття державності». Безперечно, є сенс з’ясувати, якими історичними джерелами послуговувався президент для формулювання саме такої тези. А з’ясувавши, розповідати про це туристам.

6. На запитання щодо походження назви Україна екскурсовод відповів, що вперше вона постала за Хмельницького.
Польський вчений Михайло Красуський у праці «Прадавність української мови» (1880 рік) вважає інакше: «Слід згадати про походження назви «Україна». Це звісно, ніяка не «окраїна» (такого слова в українські мові взагалі нема – є «околиця»), бо у 12-му столітті, коли є перша письмова згадка такої назви, поруч не було жодної держави, яка б могла назвати могутню ще імперію «окраїною». Натомість ймовірно, що назва «Україна» складається з двох слів «у» (тобто «в», «всередині») та «країна». Так позначалася метрополія, або етнічні землі русинів – господарів Київської Руси, без урахування підлеглих територій. Тобто Русь мінус підлеглі їй території дорівнює У-країна («внутрішні землі»). В німецькій мові теж існує подібний термін Inland (in- в, у, Land – земля, країна), що вживається на противагу Ausland (закордон)». Виникнення цієї назви було зумовлено необхідністю окремого позначення «неколоніальних» територій. Але стара назва Русь зберігалася за Україною ще досить тривалий час. Про що свідчать численні документи та літописи.

А Росія має до історичного та культурного спадку Київської Руси приблизно такий же стосунок, як до відповідного спадку Римської імперії (Roma) має її колишня колонія Румунія (Romania)».

Насамкінець екскурсії туристів підводять до погруддя Ярослава Мудрого і сповіщають, що князь зображений у традиційному князівському вбранні: «хутряна шапка, плащ з фібулою і косоворотка». Дозвольте запитати, з яких історичних джерел науковці видобули інформацію щодо косовороток як традиційного князівського вбрання часів древньої Русі?

Будемо вдячні за відповідь.

Не маємо жодних сумнівів, що з додаванням інформації від названих авторів текст екскурсії набуде змісту, що відповідатиме статті 26 Закону України «Про музеї та музейну справу», а отже забезпечуватиме «формування та реалізацію державної політики у сфері музейної справи».

Ірина Костенко, Марина Остапенко – журналісти"
________________________________________

Приречені на Перемогу...
Безкаїновому та безіудиному Люду, Товариству, Суспільству...  Бігме!
Хоча Вас іще немає, однаково БУДЕТЕ ВИМУШЕНІ БУТЬ!!

і, направду, зА що є:
ненавидіти нас, браття?
що палА в душІ багаття:
й життєдайний жар дає!

що з цих душ повніє небо:
й гонять, кров-в-любов, серцЯ??
ще в письмі картина ця,
нема рамочки; й не треба!!

пЕкло в колот, ані руш:
все вороже й підвороже???
мОрок втужиться як може...
ТА ТРИМАЙМОСЯ ЖЕ ДУШ!!!
________________________________________

ВЖЕ КІЛЬКИ БІЛЬШЕ Й ДОВШЕ, НІЖ ДОСТАТНЬО...  Й ще один ніж, з того боку языка: ріж??

Александр Тверской, "На самом деле, так и хочется уже сказать - да отвалите вы наконец от Украины. У вас есть свой особый путь, вот и катитесь по нему в своё светлое гулаговское прошлое, а от страны, которая самостоятельно выбрала себе дорогу в цивилизацию и к демократии отстаньте, забудьте её, вычеркните, сотрите из памяти.

Боитесь Майдана? Трясётесь и ручки потеют от страха? Да пожалуйста. Бойтесь, больше двух не собирайтесь, стучите друг на друга, закуйте сами себя в кандалы и отхлестайте плетью на конюшне, да хоть все пересажайте друг друга в страхе - лишь бы не Майдан. В Украине он уже случился. Там люди свободные, что вы со своей рабской ментальностью суёте нос туда, где вы чужие?

Что вы в замочную скважину воровато подглядываете из-под плинтуса своей духовности, что вы там пытаетесь разглядеть? Хотите отыскать оправдание своего холопского звания? Не надо, нет смысла, под прессом боярышника вы всё равно ничего путного не разглядите - перед глазами, как правило, галлюцинации в виде фашистов, в голове голос Киселёва.

С таким критическим мышлением лучше постыдиться открывать свой рот. Мозги атрофировались - телевизор круглые сутки. Можете не переживать, скорее инопланетяне приземлятся на Красную площадь и устроят переворот, чем вы на неё выползете и что-то потребуете.

Невозможно же слушать и видеть всё это. Постоянные провокации, пропагандистские фейки, призывы к войне, упрёки, наставления, поучения, обвинения, пинки. Такое впечатление, что если бы Украины не было, то её обязательно бы выдумали, ибо без громоотвода и объекта для самоутверждения "великая держава" существовать не может.

Менторский тон сменяется снисходительным похлопыванием по плечу. Из телевизора вой: "разбомбим, наши танки будут в Киеве!", из либерального шалашика мягкий шёпот: "бомбить не надо, мы же один народ". Откуда-то сверху: "Крым с нами навсегда!", откуда-то снизу и чуть сбоку: "Это было преступление, но украинцы сами виноваты, да и вопрос неоднозначный". Громко в праведной ярости: "Бесчеловечно и цинично не пустили нашего инвалида!, чуть потише другие: "Как грустно, что так всё происходит, хватит уже нам бодаться".

Да вы смеётесь что ли? Ваши оценочные суждения в сторону Украины находятся в четко очерченных рамках советского менталитета, мысль не может выпрыгнуть за флажки, поэтому все эти вздохи про "помиримся", "нас стравливают наверху", "поссорились, да милые бранятся, только тешатся" - оставьте при себе. Это никому в Украине неинтересно. На вас уже смотрят, как на сумасшедших подлецов.

Кто-то в России высказал очередное "мнение" по поводу украинского вопроса, а украинцы это видят так: "Кто открыл подвал, почему санитары опять забыли сделать укол, зачем эти люди вообще существуют, что они хотят, пригласите переводчика".

Уже ни в какие ворота. Ежедневная повестка дня - это Украина. Своей жизнью жить надо, а если жизни нет, то пора забиться в угол и помирать, а не лезть к другим, кто уважает себя, а жизнь любит и ценит. У вас в стране ничего что ли не происходит, кроме колокольного звона в ушах ничего не слышно? Или я чего-то не знаю и в России всё прекрасно?

Да вы даже дороги построить не можете, треть населения ни разу не ходило в нормальный туалет, в колониях пытают и убивают, нищета повсюду и безработица. Какие такие советы вы раздаёте направо и налево? Вы никогда не знали ни свободы, ни равенства, ни уважения к себе, ни достойной жизни - какие советы рабское племя собралось транслировать в свободную Украину? Каким бесценным опытом вы готовы поделиться?

Как приготовить мох, чтобы не хотелось есть? Как проволочить бессмысленную, бесперспективную жизнь и не отсвечивать? Каким одеколоном лучше похмеляться? Или как аплодировать тем, кто разворовал и угробил страну за несколько десятков лет? Клоуны.

Если трусливые морды не могут зарубить себе на носу и чётко, по слогам произнести, что Крым - это аннексированная территория, которая безоговорочно должна вернуться в состав Украины, что война на Востоке Украины - это война с Россией, что Украина - это не братский народ, не единый народ, то лучше им не гавкать.

Если простые истины, что виноват только тот, кто напал, что международное право превыше всего, не умещаются в черепной коробке, то черепная коробка это никуда не годна. Если общечеловеческие ценности для вас - тёмный и враждебный лес, и вы живёте по понятиям, в перевернутом мире, где добро поменялось местами со злом, то вы вне цивилизации, вы вне игры, вы изолированы и не имеете морального права вякать что-то в сторону других стран и народов. От мало до велика, реально, заткнитесь уже, не позорьтесь, стыдно с вами на одном языке разговаривать."

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 132

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 0.

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Спасибо, Свидетель! Получается, что за всё отвечает вышестоящий командир? Не согласна моя душа с этим... Все причастные отвечают.
Рецензия от:
Эдуард Неганов
2024-03-29 13:45:36
Спасибо, Владимир! Добровольно не уйдёт... Обучает наверно двойников...Прими мою поддержку! +++ !!!
Рецензия от:
Эдуард Неганов
2024-03-29 13:36:04
Браво, Михаил! Чудесная песня и Ваше исполнение! +++ !!!

Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5
Рецензия от:
Эдуард Неганов
2024-03-29 13:27:28
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.