Автор: Юрій Зозуля
Тема:Исторические стихи
Опубликовано: 2017-08-24 19:20:51
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
До Дня Незалежности не про наше й чуже темно"вельможне" лайно,
а трохи рядків Олени Степової: в супровід їм декілька й власних
чистих рядочків; ласкаво прошу до них!!
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
На бЕрезi Неба:
– небесновідмита,
волошковоквіта...
– не руш мову жита!!!
на бЕрезі неба,
при самій землі, –
не чув я, а знаю...
на березі неба,
з життя ув імлі, –
на промінь стікаю...
для всенького роду
в нім знАйдете згоду, –
з найвищого мита...
й волошковоквіту,
небесновідмиту, –
чи й мову, – спів жита...
поміж землі й небес,
наскрізь лайна, чудес, –
б’є Світла прибій...
...Своє домиває,
Собі добирає, –
то хто ж йому Свій???
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
"Окуповані міста чекають на тебе, Україно!
У місті темно!
Ні старому, ні малому не раді.
Камуфльовані Діди Морози ведуть на плацу паради.
"Ать-два!"- командує генерал у папасі.
-Це наші?
-Ні, дитинко, це все ще не наші!
Наші прийдуть, то будуть світлі, як світло.
Стрункі, як тополі,
Як янголи будуть привітні.
Зупинять "ГРАДи", задують жерла "Акацій"…
-Ми будемо вдома? Не будемо мови стидатись?
А місто, його відбудують солдати?
- Напевно, вони ж бо не звикли стріляти.
Вони ж були вчора лікар, вчитель та вчений.
Прийшов "руський мир",
Зробив з них героїв арени.
А з нас сіреньких, маленьких мишок.
Тихіше, дитинко, давай розмовляти тихіше.
Ти ж знаєш, за стінкою, там де сусіди,
Тепер "ополченці",
Товчуться в квартирі діда.
Старого, того, що був щедрий на ласку,
Цукерки давав,
В неділю розказував казки.
Не має у нас діда…
-Поїхав?
-Так, люба, далеко!
Нехай його душу на крилах колишуть лелеки.
Спи, мила, нехай тобі сниться, щось гарне.
-Веселка?
-Так, весела веселка у травні.
-І мир, мамо, мир!
Хай мир мені швидше насниться,
його принесуть нам блакитньо-жовті жар-птиці,
веселі, з піснями,
з щедрівками, мамо, з козою,
з Різдвяною зіркою, що діти несуть над собою.
Пісні най лунають, у тому, у нашому мирі,
Наш кіт не загине, і дід знову вийде з квартири,
І більше не буде на вікнах отих перехрестів,
Й родзинки у тісті,
Мені посміхнуться похрестні,
Я більше не буду свої оченята ховати…
Мамо, а руськіе люди, вони позбирають гармати?
Луганськ, Ровеньки, Довжанськ, Сорокіно, Хрустальне, Лутугіно, інші окуповані міста чекають на тебе, Україно!"
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Окупантам же та юдам життя у пеклі, а тут смерть...
История cоздания стихотворения:
Спасибо, Рейчел, за
откровение души. Пусть
Вам повезёт, за ваше
терпение и любовь к
жизни! Мой первый лайк
Вам в поддержку! Стиха проникают в душу и сердце! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 11:56:17 |
Восторг и свобода, И жизнь и природа, И девочка Ваша, Наверно Наташа!? |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-28 11:48:43 |
Спасибо, Алексей! Раньше сам об этом думал, но тогда некогда было с этим разбираться. Сейчас вот улыбаюсь Вашей шутке! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 11:45:12 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |