Автор: Юрій Зозуля
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-01-18 11:18:02
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Малюночки... Аби не зобидити кого, самокритичні!..

                                                         Стверджуючий:

що за час, в котрім життя немає…
навіть світло, — так і не спожито!

або й люд, чия душа волає…
бо їй темно, — бо її за(к)рито!

власні грати, власними руками…
та кайдани: а дроти й колючі!

все з життя вже вижили ми з вами…
ще й ввижаємо себе: везучі??

кажемося благо: добрі, й люди…
а Подобу — вкрали… чи й продали??

то кому пішло Те, хоч впізнали???
самовисуванці ж… ув іуди???

                                                          Риторично запитальний:

а маєш свій камінь, наріжний?
[не в пазусі, ні, — зовсім інший!]

ба, носиш під серцем пульс ніжний?
[бо злий, він тобі й собі — гірший!]

небесна в надіях є частка?
[земную ж — ніяк не обробиш!]

ця хатка твоя, скраю, — пастка?
[й сам пустку довкола розводиш!]

хоч маєш, до серця, ще й душу?
[пісную серЕдину* сала!]

котрогось, — чи в Людяність зрушу?
[та й БУТИ ЛЮДИНОЮ — МАЛО!]

*) а серЕдина з душею і синоніми...........

История cоздания стихотворения: