Автор: Юрій Зозуля
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2018-02-20 10:34:49
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Слова, чекаючi на спiв?

                             Мово Колисково, —
                             кожне Твоє слово
                             снить не забуттю:
                             собі, й вкруг, — життю!

                             мають буть підхожі, —
                             чи людські, чи Божі:
                             сльози ачи сміх,
                             шукаючі їх;
                             Людськії — се ж й Божі?
                        
                             в герці просто неба, —
                             в серці стрітись треба:
                             в ладнім на усе;
                             стребує най — це!!

                             лиш таке, й незгасне,
                             та й крізь розчах, власне:
                             в повну аби суть,
                             ті слова — те ждуть;
                             так самі живуть??
        
                             бо й себе знаходять —
                             коли щедро вродять,
                             що в них тільки є:
                             й щастя, враз, — стає!!!

                             як їм дочекати
                             час, в котрім злітати:
                             зібравшись в піснІ
                             захмарні, яснІ;
                             нарешті — не в сні???

А за сим довоєнним співом — ряди й слів сучасних війні:

                             гулі-гулі голубам!
                             д у л і   й   к у л і   в о р о г а м ! !
                             бо Рідненьку й Богу Неньку — а нікому не оддам!!!

История cоздания стихотворения: