дякуючи чортам за науку, а Богу за Підтримку, — ні дня, ні каїнам, ні юдам, не рідня

Автор: Юрій Зозуля
Тема:Экспромты
Опубликовано: 2018-02-27 10:38:49
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ЦЕ ВЖЕ ТУТ, ЧИ ДАЛI?

Ибо фото утверждает нечто изрядавонное (З копіздату стіхікрапкару).
Думается (да-да: оно само происходит), что текст не смягчает слово "вон".
____________________________________

У царині чуттів та слів "німий", "глухий", та "сліпий" є взаємно породжуючими, — так-так, й синонімами...
І що вони тут роблять?
Бо про душу, розум, й совість, — то ж геть інша повість!
____________________________________
Залишити пусткою стільки дорогоцінного місця для чуттів й з них слів??  НІЗАЩО!!!
"Про мотивацію і час.
– Ви далжни нас матівіравать, чтоби ми палюбілі ваш українскій ізик і захатєлі на ньом разгаварівать.

Я українка на українській землі. Я розмовляю українською мовою, поважаю українську історію, українські традиції, захоплююся історичними українськими особистостями та славним минулим свого народу.
Я – українка, яка плаче над долями убієнних українців у Соловках, Биківнях, Бабиних ярах, Корюківках.., тужить над мільйонами українських загублених доль.
Я – українка, яка боїться до кінця уявити, що відчуває мама, в якої на очах вмирає дитинка і просить їсточки, а в мами немає що дати, бо все забрали.
Я – українка, яка боїться відчути, що відчували ті тисячі і тисячі українських поетів, музикантів, акторів, учених, які з вибитими щелепами, переламаними кістками і розбитими головами, заюшені кров’ю, чекали в казематах того ж Жовтневого палацу розстрільної ночі, а це ж були чиїсь синочки і доні, сестри і брати, мами і тати, і я боюся собі уявити, що відчували їхні рідні.

Я боюся уявити, як стояла Марія Крушельницька під тим палацом, а в цей час розстрілювали її двох синочків-соколиків, двох юнаків, поета і художника.
Материне серце не витримало – уже з неба дивитиметься, як убиватимуть ще трьох її дітей і чоловіка, високоосвічених, високоінтеліґентних українців, які мріяли і мали всі шанси прославити Україну.
Я боюся уявити, скільки ще було таких Марій.

Я – українка, яка й досі боїться намалювати собі в уяві, що відчували ті, кого витягали з теплих домівок у чому були і вантажили в вагони, а в їхні теплі хати, збудовані власними ручечками, в їхні родинні гніздечка на все готове заселяли чужих, які потім скажуть, що "здєсь всєгда так било, а ви нікто".…

Я – українка, багато що боюся собі уявити з того, що пережив мій народ. Якщо скласти той весь український біль докупи і придумати прилад, який би той біль виміряв, то я боюся уявити, якої потужності чи сили буде та величина.

Я – українка. Я належу до свого українського народу, який розправляє плечі. Я мрію про відродження його могутності і слави. Я мрію про наше процвітання.
Як ми можемо процвітати, якщо ви нам дихати не даєте?!
Ми маємо право на свій шмат простору. Свого, українського.
У вас є все. Ваше середовище всюди.
У нас немає нічого. Куди не піди – все ваше: музика, телебачення, газети, радіо… Немає такого сантиметру в цій країні, куди б від вас можна було сховатися. Ви – скрізь. Ви що-небуть чули про особистий простір? Ви свій особистий простір поширили на нас. У нас, українців, свого простору немає.
Ви. Відібрали. У нас. Усе. Що вам ще від нас треба? Щоб ми вас "матівіровалі"?

Я. Вас. Мотивувала. 30 років. Ви – злодюги. Ви вкрали в мене мої безцінні 30 років життя, а віз і нині там. Ви крадете в українців найдорожче – час.
А ми живемо сьогодні і тут. І дихати хочемо сьогодні і зараз, а не тоді, коли ви вмотивуєтеся.
З сьогоднішнього дня ви будете мотивувати мене. Ви – мене. Щоб я вас любила. Вам не потрібна моя любов? А хто вам сказав, що мені треба ваша любов до моєї мови? Ви повітря, яким дихаєте, любите? А воду, яку п’єте, любите? Отак і мова. Вона просто буде. Всюди. Як повітря.
ЇЇ є кому любити…
Вас злять мої дописи? Вмотивуйте мене, щоб я вас не злила. Приходжу в Лавину, а там усе українською – я вмотивована і допис не пишу. Вмикаю телевізор – а там усе українською. Знову вмотивована, нікого не чіпаю.
Хоч би як ви не волали, Україна буде соборна і українська. Хочете жити в ній комфортно? Вмотивуйте нас."
Лариса НІЦОЙ


История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 229

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 2.
Дуже схожий і потужний виступ Ірини Фаріон (Канів)

https://www.youtube.com/watch?v=sUDa3aEhPao&t=16m8s&authuser=0
2018-02-28 21:26:35

дякую за "несоціальний" відгук, будьмо якось адекватні!
2018-02-28 21:37:33
Ну, так вона продавщиць не чіпає, то вже адекватно
А якщо серйозно - зараз важливо не те, на якій мові треба говорити, а про що треба зараз говорити...
2018-02-28 21:43:20

і не лише говорити теж
2018-02-28 21:52:33
а далі все обережніше і обережніше, бо всюди одні граблі...
2018-02-28 21:54:10
я більше на ру, поки там є: маю що робити.
сьогодні теж про цей вид капканів (бывает, грабли наступают...
2018-02-28 22:02:34
Мене там закрили
2018-02-28 23:19:52
може бути проявом... визнання
маю досвід та добираю більший
2018-02-28 23:40:11
за оце і вірші
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47292&poem=129945
2018-02-28 23:43:05
Юрочко, ти як завжди!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!(Пробач, що на "ти"; друзі, ж правда?)
2018-02-27 17:30:10
немазащопробачаю!
багатокрапчатість це як багато нулів біля потенційно пустого місця.
то повертаймося знову до слів?
з обов*язковими щасти та будьмо!!!
2018-02-27 20:09:19
Ні, Юрочко, знак оклику- це не нулі! Це
2018-02-28 09:38:18

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Незважаючи на ситуацію , що сталася за час війни, в вашій ніжній та ємній душевного тепла,ДУШІ стільки любові до природи, що вона охоплює все навколишнє середовище. І це цікаво відтворено у вашому творі! Дякую !
Рецензия от:
Артур Сивий
2024-03-29 12:18:29
Какой же это анекдот?
Красивый, по наследству рот!
Рецензия от:
Владимир Ярош
2024-03-29 12:16:41
Любовь бывает одинока,
И кажется что жизнь жестока.
Проходит всё, как ветер, мимо,
Я в этой жизни нелюбима!

p.s.
Зато свободна от вранья,
Есть шанс, что влюбятся в тебя!
Рецензия от:
Владимир Ярош
2024-03-29 12:14:18
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.