Автор: Юрій Зозуля
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2024-02-25 19:44:10
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

під Лелечини, та зустрічі з пані Лесею й самою Весною... — Та на лютопад!

Ссылка на страницу с аудиозаписью: Спів на день і весну (а весна навшпиньках, як злодюжка...)

{Що це за лірика, — і на 4-й, і на 8-й рік переопубліковую її: може й стрінеться з котримсь перехожим?
  Хто скучив за ще мирним повітрям, ВДИХНИ; а воно, не самітньо би рядкам, із відгуками в "Історії"?}

...і ти вчуй, жабо мос-ква-ква: і твоя новотартарія, й увесь мосКАЛ, — це-бо є і ваш, лютопад!!
...та (не)терпляче дочікую привітати з отаким геть усіх: ні, перепрошу, — УСІХ НАС; ГЕЙ-ГЕЙ!!!

Щодо Лелечин, свЯта наших тотемних, рідних птахів; під їхні повернення...

                                                                   гей, лелеко:
                                                                   ти далеко?
                                                                   ген, додому;
                                                                   геть утому!

                                                                   лету, кільки?
                                                                   тільки-тільки:
                                                                   й вістря ключе
                                                                   точно влуче!

                                                                   небо краєм,
                                                                   аж звикаєм;
                                                                   й шлях не раєм:
                                                                   в рай вертаєм!

                                                                   в гнізда тії,
                                                                   в дітки, в мрії!
                                                                   й все ж у думці!!
                                                                   в повній сумці!!!        — й стареча доклеча: лечу-У.........
                                                                   ~  ~  ~  ~  ~  ~  ~
                                                                ...ось пара лелеча:
                                                                   лелеча й малеча;
                                                                   й лелече лепече..............

А що знову зустрічаю-вітаю пані Лесю, — додам слів малечу навмання-навпрошки, виструнчену на рядки:

                                                                ...в безодні світу,
                                                                   де час ще диха,
                                                                   й бракує лиха,
                                                                   й достатньо квіту...

                                                                ...в нім юні мрії,
                                                                   з любові й дії:
                                                                   на них й надії;
                                                                   й при вірі, всії...

                                                                ...бо глибше, може,
                                                                   саме лиш Боже;
                                                                   а дертись вище,
                                                                   де вітер свище...

                                                                   в безоднях... й тіла?
                                                                   душа, плай... неба?
                                                                   чи є.., — потреба?
                                                                   чиясь, й злетіла?

І як це так, по дню на кожну Пам'ять? Направду, більше: хай-бо світлинки й твори Її при нашій Пам'яті...
"1 августа в небольшом горном курорте Сурами (Грузия), неподалеку известного Боржоми, на 42 году жизни отошла в вечность Леся Украинка (Лариса Петровна Косач-Квитка; 1871-1913), выдающаяся украинская поэтесса, драматург, общественный деятель.
В Сурами семья Косачей - мать Олена Пчилка, ее младшая дочь Исидора (Дора), умирающая Леся и ее муж - Климент Квитка, поселились на маленькой даче с балконом. Домик и место были замечательные.
Лесе сначала немного полегчало, она выходила (с помощью Доры) на балкон, немного стояла, а потом полуложилась в шезлонг и долго лежала, глядя на чудесный вид - горы, покрытые лесом, и долину, куда стекались горные потоки.
Вскоре ей резко стало хуже. Она не могла уже есть, чуть заставляла себя что-то выпить. Единственное, что могла брать в рот без отвращения, - это мороженое из ежевики. Исидора собирала ягоды и делала для Леси мороженое.

"Все это время у мамы и у меня, - рассказывает сестра поэтессы, - надежда сменялась отчаянием. Едва улучшится, и снова где-то в глубине души загорится искра: может, произойдет чудо и спасет нашу Лесю... Мучило чувство нашей беспомощности - на глазах погибает родной, дорогой человек, а мы бессильны спасти. Тем более что и сама Леся это понимала. Она не теряла сознания, мысль ее была ясна. Вот только временами бредила ночью... Узнав, что приедет сестра Ольга, Леся очень обрадовалась и с нетерпением ждала ее. Ночью Леся спросила: когда именно приедет Лиля, и, узнав, что уже скоро, что поезд приходит в четвёртом часу утра, она спокойно задремала".

В ночь с 18 на 19 июля Дора пошла на станцию встречать Ольгу. С больной остались мать и Квитка. Где-то с полночи она проснулась и нетерпеливо стала ждать Ольгу. Несколько раз напоминала, чтобы не забыли накормить сестру. На рассвете 19 июля, или по новому стилю 1 августа, 1913 года Леся Украинка отошла в вечность. Сестры - Ольга и Дора, что спешили со станции к сестре - уже не застали ее живой. Тело покойной поездом доставили в Киев, 8 августа состоялись похороны.
"Впереди несли только крест. Нести гроб на руках полиция, которая проявляла к похоронам Леси Украинки особый интерес, не позволила, и он был установлен на катафалк. Весь катафалк был укрыт цветами и венками из живых цветов", - так описывает двоюродная сестра Леси Украинки Лидия Шишманова-Драгоманова церемонию прощания.

Полиция опасалась, чтобы похороны не вылились в украинскую манифестацию, как в предыдущем году, когда хоронили Николая Лысенко. Полиция запретила траурной процессии спеть "Вечную память", пыталась закрыть кладбищенские ворота, запретила произносить речи на Байковом.
"Такого издевательства над собой наше общество еще не испытывало. Хоронили Гринченко, хоронили Лысенко - и речи не запрещались. Неужели тело слабой женщины нагнало такого страха правительству?", - риторически вопрошала львовская газета "Дело" (.../telegraf.com.ua/ukraina/obshhestvo/2704682)

А ще як було — від учора, 24-го лютого, та до 1 березня, МАСНИЦЯ; ну, тепер чекаймо 11 березня...
Ось про неї Володимир Назар: "Назву «Масляна», яку тепер часто поширюють ЗМІ, українцям нав’язуть московинські журналісти, точніше – ті, хто має московинські корені і думає в Україні московинською.
А тим часом з раннього дитинства і спокінвіків живуть із нами не Масляна, а Масниця і Колодій.
Сонце (Колодія) величаймо – Весну зустрічаймо!
Колодій – це Бог шлюбу, примирення і взаєморозуміння. Приходить до людей на Стрітення. Поновлювач втрачених сил навесні.
Свято Колодія – це прославлення Сонця. МАсниця (ПУщення, СиропУст, КолодІй, СиропУсний тиждень, СИрна неділя, БАбське свято, ЗагАльниця) – українські назви свята (московинською – Масленица, Масляница).
Масниця (М’ясниці) – перша зустріч весни і проводи зими.
КОЛОДІЙ – початок нового циклу залицянь і любощів, пошуку пари з метою пошуку пари з метою продовження роду. Давньослов’янське свято проводів зими, яке християнська церква пристосувала до тижня перед великим постом і пов'язала зі звичаєм веселитися та готувати певні страви (млинці, вареники із сиром і т. инше).
Т. з. М’ясниці (Масниці), як і багато инших давніх українських народних свят, було включено до християнського календаря, але з прив’язкою до «паски», тоді як раніше Масниці святкували напередодні Новоліття: Нового року наших давніх пращурів.
Новий рік у наших предків починався з першим весняним Молодиком, який настає перед весняним рівноденням (або за иншими джерелами – 1 березня).
Українське свято Колодія має суто національний зміст і в нього дуже мало спільного з московинською Масляною, якої в козацькій Україні не було, позаяк її занесено з Московії. Там Масляна має зовсім инший характер."

А як там справи лютого, "ітого"?

                                                                   дочекався лютий...
                                                                   січневої скрути, й...

                                                                   менший же всіх, наче...
                                                                   який ти, юначе?
                                                                   ~  ~  ~  ~  ~  ~  ~
                                                                   босоногий,
                                                                   хтивий, лютий...

                                                                   мокрочолий,
                                                                   майже голий...

                                                                   де там білий,
                                                                   як спітнілий...

                                                                   де в морозі:
                                                                   бач, в знемозі...

                                                                   де в кожусі:
                                                                   і не в дусі...

                                                                   постарцює —
                                                                   розлютує??
                                                                   ~  ~  ~  ~  ~  ~  ~
                                                                   весни під сопілку,
                                                                   шука, мов горілку:
                                                                   хіба кому лютий,
                                                                   роздітий-роззутий...

                                                                   бо пар ломить кості...
                                                                   та рветься у гості!
                                                                   з березовим соком...
                                                                   й підмигує ж оком!!

                                                                   ой, лютий-лютенький...
                                                                   ти ж самий куценький!!!
                                                                   зими в обладунках, —
                                                                   й весняних цілунках???

Так-так, — і переходимо до Весни!

                                                                   зашарілась темрява, й сіріє;
                                                                   з променів досвітних ще не гріє:
                                                                   холодИ стоять, не колихнуться,
                                                                   доки світ зо світлом не зіткнуться...

                                                                ...а весна навшпиньках, мов злодюжка, —
                                                                   або на пуантах балеринка, —
                                                                   це з її слідів по товщі ночі —
                                                                   голубіють й проліскові очі!

                                                                   сонце зводиться, сніги крохмалить, —
                                                                   вітер себе ковзанкою бавить, —
                                                                   то летить, то зльоту посковзнеться, —
                                                                   і росою сніговою вп’ється...

                                                                ...а весна навшпиньках, мов злодюжка, —
                                                                   або, я ж кажУ вам, балеринка, —
                                                                   й невагомі кроки на світанні —
                                                                   по купинах синьооких ранніх!!

                                                                   проявилось небо, повне синьки, —
                                                                   свіжої, розведеної ниньки, —
                                                                   на світанок, що зійшовсь з весною —
                                                                   на подвійне свято й нам з тобою...

                                                                ...бо весна навшпиньках — не злодюжка!!!
                                                                   на пуантах — юна, — балеринка!!!
                                                                   й перейшла з дитячого — в дівоче!!!
                                                                   й небом повні — а й душею, — о(-о-)чі...

История cоздания стихотворения:

Не та воно історія, а ця, — й не в опрічній камері, а зо співрозмовниками:
"Здравствуйте Юрий! Мне понравился Ваш февраль. Немногими словами Вам удалось выразить его суть. У меня февраль вот такой: http://www.stihi.ru/2009/09/10/3201
Я очень благодарна Вам за внимательное прочтение моего перевода Л.Украинки. Ошибку исправила. Простите, что не сразу ответила.
С уважением и теплом, Виктория Волина 16.11.2013"
{ба, й при УПП сьогодні пані Леся народилася, хвала Богу та Її Батькам...}
"Коротко и метко, Юрий!
Для меня начальный месяц - я вместе с ним началась!))))))
Встречаю обычно с морозом или метелью!))))))))
И в голове такая же заварушка!) С улыбкой, Света. Соловей Заочник 31.01.2013"

Але які там [це вже я, про тутешнє!] "стіхі"... Вкруг лайно обсіло: і присохле "рідне", і "братерське" прийшле!
Та нічого, бо гикнеться "йому" раніше нашого; ось тоді й душу відведемо!!
...а ції давні жартики якось перебудьмо, — та вже й З ВЕСНОЮ БУДЬМО!!!