Автор: Юрій Зозуля
Тема:Историческая проза
Опубликовано: 2024-03-15 07:43:12
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

А... Аполітично? — "85 років тому Угорщина окупувала Карпатську Україну"

"У березні 1939 року Угорщина, де існував профашистський режим, здійснила анексію Карпатської України.
Ця подія не вважається початком Другої світової війни. Хоча ця анексія супроводжувалася військовими діями, а чимало українців загинули в боях із угорськими окупантами. Були, щоправда, втрати і з угорського боку.

За великим рахунком, Карпатська Україна стала жертвою гри тогочасних держав Європи. В її анексії була зацікавлена не лише Угорщина, але також Польща й Радянський Союз, які боялися розвитку українського національного руху. У цій ситуації нацистська Німеччина «вмила руки». В певному сенсі, загарбання угорцями Карпатської України стало предвісником Другої світової війни.

Крах Версальської системи
Версальська система міжнародних відносин, що склалася після Першої світової війни, виявилася недостатньо дієвою. Між державами-переможцями й переможеними зберігалися значні протиріччя. У окремих країнах, які зазнали поразки в Першій світовій війні, спостерігалося наростання реваншистських настроїв. Зокрема, це стосується Німеччини й Угорщини, які претендували на розширення територій своїх держав. Також на це претендував Радянський Союз – трансформований наступник імперської Росії.
У 1938 році Версальська система практично перестала діяти. Того року були зроблені певні кроки, які, власне, й привели до Другої світової війни.

30 вересня 1938 року в Мюнхені очільники Великобританії, Франції, Німеччини та Італії уклали договір, за яким був даний старт розділу Чехословаччини.
Судетська область передавалася нацистській Німеччині. Також, згідно з цією угодою, Чехословаччина мала задовольнити територіальні претензії Угорщини та Польщі, віддавши їм певні території, де проживало, відповідно, угорське й польське населення.
Керівництво Чехословаччини змушене було не лише погодитися із територіальними втратами, а й піти на федералізацію своєї держави.
Тепер вона складалася з трьох частин – Чехії, Словаччини й Підкарпатської Русі (Карпатської України).

8 жовтня 1938 року було створено перший уряд (Рада міністрів) Підкарпатської Русі, який очолив Андрій Бродій. Перебував він у адміністративному центрі краю – Ужгороді.
Офіційне затвердження цього уряду центральною владою у Празі відбулося 11 жовтня 1938 р. Однак цей уряд довго не проіснував. Бродій мав проугорську орієнтацію. Він вів переговори з керівництвом Угорщини про приєднання до неї карпатського краю.
26 жовтня 1938 року Бродія усунули з посади голови уряду. І в той же день його арештувала чехословацька поліція за «державну зраду і шпигунство».

Новим очільником уряду Карпатської України став лідер Християнсько-народної партії, греко-католицький священик Августин Волошин, який мав проукраїнську орієнтацію.
Уряд Волошина дозволив вживати поряд із назвою «Підкарпатська Русь» найменування «Карпатська Україна». Однак остання виявилася неприйнятною для чехословацьких урядовців і вони наполягали на вживанні старої назви.
Згідно з рішенням першого Віденського арбітражу від 2 листопада 1938 року, північно-західна частина Карпатської України (Ужгородський, Мукачівський і Севлюський повіти) з найбільшими містами краю Ужгородом та Мукачевом були передані Угорщині. У такій ситуації столицю Карпатської України 10 листопада перенесли до Хуста.

Українська держава на карпатських теренах
Для захисту автономної Карпатської України було сформоване парамілітарне формування «Карпатська Січ», допомогу в створенні якої надала Організація Українських Націоналістів. Чимало свідомих українців покладали великі надії на це державне утворення. Вони сподівалися, що воно стане осередком, який дозволить їм з часом відновити Українську державу.
Уряд Волошина здійснював заходи, спрямовані на розбудову держави. Зокрема, налагоджувалася робота промисловості, транспорту й торгівлі. Здійснювалася українізація державної адміністрації, системи освіти й видавничої справи. Особливо активізувалося культурно-мистецьке життя. До Хуста приїхали такі письменники, як Олег Ольжич і Улас Самчук. Тут почав працювати театр «Нова сцена».
12 лютого 1939 р. відбулись вибори до вищого законодавчого органу Карпатської України – Сойму. На них абсолютну більшість голосів (близько 92,4 відсотків) здобули кандидати від Українського Національного Об'єднання.
15 березня 1939 року в умовах остаточного розпаду Чехословаччини, Сойм проголосив незалежність Карпатської України. Тоді ж була прийнята конституція цієї держави. Президентом її обрали Волошина.

Однак Карпатська Україна зазнала вторгнення з боку Угорщини. Ще в ніч з 13 на 14 березня угорські війська почали захоплення її території. Їм допомагали польські військові групи, здійснюючи різноманітні диверсії. «Карпатська Січ» не мала змоги ефективно протистояти добре озброєній угорській армії. До того ж чеські війська, що залишалися на теренах Карпатської України, фактично, діяли проти «Карпатської Січі».
Найбільший бій між угорськими військами й українськими воїнами відбувся на Красному полі неподалік Хуста.
16 березня 1939 року зазнавши втрат, угорці захопили це місто.
Керівники молодої держави змушені були емігрувати. 18 березня більшу частину земель Карпатської України окупували угорські війська. Щоправда, у гірських районах загони «Карпатської Січі» продовжували боротьбу з окупантами до кінця травня 1939 року
7 липня 1939 року угорці остаточно анексували Карпатську Україну.

Ця анексія супроводжувалася жорстоким терором проти українців.Тисячі членів «Карпатської Січі» були або розстріляні, або потрапили в концентраційні табори й тюрми. Знищені були українські організації, зокрема «Просвіта».
Натомість угорці пропагували серед українського населення краю русинство. Вони дозволили видавати часопис «Зоря», що друкувався «русинською мовою». Це робилося для того, щоб утвердити думку про окремішність населення Карпатської України, його відмінність від українців.

На жаль, про цю трагічну сторінку в нашій історії мало знають у світі. Зрештою, як і в Україні.
А шкода… Бо те, що діялося 85 років тому, є повчальним і для нас, українців, і для європейців.
Петро Кралюк – голова Вченої ради Національного університету «Острозька академія», професор, заслужений діяч науки і техніки України"
--------------------------------------------------------------
А, — пусть ещё на остаток свободного места из мест иных, на языке из других, там полуэзоповом: а в спектакле "Дышите экономно!" начала 80-х всё прозвано (было, было!) и вовсе устаревшим-м, а... А'моральным-м?

                                                                              как тесно пуле ждать в стволе:
                                                                              эх, поскорее бы в полёт;
                                                                              мы маршируем круглый год
                                                                              по в землю втоптанной земле!

                                                                              парадов медь, и солнце в ней,
                                                                              но сталь тоскует за спиной!!
                                                                              наперевес, перед собой,
                                                                              её бы выставить скорей!!!

                                                                              когда рванёмся мы вперёд,
                                                                              по направлению удач;
                                                                              слепая вера — фюрер зряч, —
                                                                              с нами отправится в поход!

                                                                              порядок твёрдою рукой
                                                                              установить везде пора!!
                                                                              и, продолжением ствола,
                                                                              весь путь вкруг всей земли домой!!!

                                                                              о, наша раса: выше нет;
                                                                              и не кричите, — мы глухи;
                                                                              пусть вязнут наши сапоги
                                                                              в разливах ваших рек и бед!

                                                                              не пожалеем пуль и ног:
                                                                              трещи, земля; пустой орех!!
                                                                              нам гарантирован успех,
                                                                              ведь «с нами бог»!!!

                                                                              как трудно пуле ждать в стволе!
                                                                              как трудно пуле!!
                                                                              ждать в стволе!!!
                                                                              когда ж, — вперёд.......

Аж ось і тамтий рєц, в конєц удалєц; на «НовоПорядочная, тупая... Строевая!..» (профиль удалён)?
   "Где-то уже встречала живую, думающую пулю...
    Жутковато, когда железо мудрее людей!
    Может и впрямь мы здесь зажились?)))))))))))))
    Название спектакля - очень в тему! Спасибо, (профиль)! С теплом, Света.
    Соловей Заочник 26.06.2012 15:27

    железо, Света, как железо... люди - не как люди!
    а спектакль - пантомимический, под мело-гитарно-словесный строй;
    на совпадениях и расхождениях действ...
    режиссёр успел свалить, я не успел даже присесть;
    ничё толком не состоялось.
    (профиль) 26.06.2012 16:40"
--------------------------------------------------------------
Врешті й березень 2024-го: і мєдвєдєв (пу*кан, очко, пердак...) тристатевого недОпалка-молі-ху@ла?
(Що ті царські голубі кров'я, "асобєнная стать" московії... Поетіцкі-совєцкі, "мы сегодня своих голубей"!!!)
То про що саме я, а: пукан виклав пункти "своєї" «формули миру», зокрема:
    визнання Україною своєї військової поразки, повна і беззастережна капітуляція України та повна «демілітаризація»;
    визнання всією міжнародною спільнотою «нацистського характеру» України з подальшою «денацифікацією» української влади;
    заява Організації Об'єднаних Націй (ООН) про позбавлення України її статусу суверенної держави згідно з міжнародним правом, а також декларація про те, що будь-яким державам-спадкоємцям України буде заборонено приєднуватися до будь-яких військових союзів без згоди Росії;
    відставка усіх конституційних органів влади України та негайне проведення парламентських виборів у «тимчасовий парламент», як заявляє Медведєв;
    виплата репарацій українською стороною Росії;
    офіційне визнання «тимчасовим парламентом», який буде нібито «обраний» після відставки чинної влади України, того, що вся українська територія є частиною Росії, та ухвалення акту «возз'єднання» України з РФ та її входженням до складу Російської Федерації;
    нарешті, розпуск цього «тимчасового парламенту» та визнання ООН «возз'єднання» України з Росією."
--------------------------------------------------------------
Як вже він, то мушу і я: залишаюся-бо причетним, тут й наразі являю народ України; а хоч і моноримом оцим?

                                                                             "гулі-гулі" голубам!
                                                                              дулі, й кулі ж, ворогам!!
                                                                              бо — Рідненьку й Богу Неньку!!!
                                                                              й сам нікому не оддам
--------------------------------------------------------------
А хто має як, чим, відгукнутися, — ласкаво прошу: не мені, іншим-бо людям і Вкраїні; та Продовжуймо Бути?

                                                                              й БУДЬМО!...........



                                        

История cоздания стихотворения: