Автор: Олег Купрієнко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-12-15 16:53:47
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Пеньковський

Пеньковський
****
Окрилений дим у лещатах кімнати,
Ті стіни затисли в коробку тюрми.
Від прорізі вікон його забагато,
І світлом поживиться, вир пелени.
Куточок охайний, мілки штукатурки.
Під сонячним променем туфлі блищать.
Недопалки збиті у гільзи фігурки.
Обличчя вловила чекання печать.
Затягує тихо, прицмокує сухо,
Тріщить сигарета, дурманить тютюн.
Людина сидить сконцентрована духом,
Повітрям стоїть концентрований сум.
Ті кроки і двері, що їх приховали,
Прямує з ключами, в безликості, кат.
Затягує ниці свої ідеали,
Людина байдуже. Не Хрест, ні Пилат .
Та ловиться хитрий, таємне у світлі,
Шпигун обережний, помітним стає.
Готелю вербовані стіни в повітрі,
Рознесло по камері, димом снує.
Чекає петля, наостанок краватка,
Пали і затягуйся, впорскуй життя.
Лишилася вдома порожняя хатка.
Байдужа цигарка. І чисте взуття.

История cоздания стихотворения:

05.12.2016р (після перегляду "Шпигунський міст")